4 дні в Копенгагені: шпаргалка для бюджетного туриста

Пропоную жменьку лайфхаків на тему, що у Копенгагені вдасться зробити безкоштовно та як по максимуму використати місцевий «олл інклюзив» –  Copenhagen Card.

Який він?

Ви також уявляєте собі CPH (так по-панібратськи називають місто англомовні експати) як конгломерат кольорових будиночків над каналами? Забудьте! Це антураж для листівок і рекламних проспектів. Насправді Копенгаген обожнює монохромію. У старій частині превалює червона цегла і стримана сепія. Новіші квартали повністю віддані на поталу лаконічному скандинавського дизайну: чорне, біле, скло. Але це також дуже стильно. Місцями.

Істотний плюс Копенгагена – це його компактність порівняно з іншими столицями-мегаполісами. Від центрального вокзалу, куди сходиться більшість транспортних артерій, до вартих уваги місць можна дійти за півгодини бадьорим кроком. Місцеві взагалі проблему пересування радикально вирішують за допомогою велосипедів. У години пік вранці й увечері роверистів на вулиці буває більше, ніж автомобілістів.

Але місто не менш цікаве і своїми околицями в радіусі 50-60 км. І, що важливо, добратися будь-куди не завдасть жодних труднощів завдяки продуманій транспортній мережі. Тому для коротких відвідин Копенгагена рекомендую такий графік: два дні у місті, два – за його межами. Але спочатку слід подбати про дах над головою і хліб насущний.

Де жити? Що їсти?

Із проживанням і харчуванням у Копенгагені  лише одна проблема – високі ціни. Район найдешевших готелів і хостелів розташований біля центрального вокзалу, але це сумнівна економія, бо й місцева секс-індустрія тут ошивається. Воно не те щоб небезпечно, але й не те щоб приємно.

Як одну з альтернатив рекомендую Danhostel Copenhagen City на бульварі Андерсена. Нам вдалося піймати номер на двох за 65 євро/ніч. Вартість номерів на чотирьох, шістьох чи вісьмох буде ще нижчою. Але з цінами як пощастить: вони дуже мінливі і залежать від дат і днів тижня.

Також з недорогих, але доглянутих готелів можна згадати Hotel Copenhagen на Egilsgade, 33 (бічна від Ісландської набережної). Це не зовсім центр, але й не глуха околиця: метро й автобусна зупинка поруч. Скромний дабл тут потягне на 55 євро.

Чи не найдешевше місце, де можна наїстися у самому центрі Копенгагена, – це грецький ресторанчик Samos на Skindergade, 29. Необмежений буфет: три супи на вибір, другі страви, салати, закуски – коштує в обідню пору 49 крон (приблизно 7 євро). Ще 20 крон доведеться заплатити за несмачні каву/чай (напій – це обов’язкова опція). І все одно це вигідно, бо в навколишніх кафешках за ті ж гроші вам у кращому разі запропонують сендвіч із колою.

За два кроки від Samos’а розташувалася найстарша копенгагензька цукерня – La Glasse. Не відмовте собі у спокусі хоч раз зазирнути сюди. Кава також не ідеальна, але випічка божественна! Інколи під дверима збирається черга в очікуванні вільного столика.

Данська кухня не відзначається особливою вигадкою. Єдине, в чому їхня фантазія майже безмежна, – приготування «сморребродів». У найпростішій версії це оселедець на житньому хлібі. Але набір інгредієнтів та їх компонування – справа суто індивідуальна і має нескінченне число варіантів. «Сморреброди» продаються ледь не в кожному барі. Часто зустрічається пропозиція: три різновиди за дисконтною ціною. Нам припав до душі Lillians Smorrebrod на вулиці Vester Voldgade, 108. Це крихітний закапелок  для своїх, бо туристи сюди не дуже заходять, а коли й заходять, то не помічають.

Безумовно, підживитися можна і в супермаркетах, але тут теж треба зважати на різну цінову політику мереж. Наприклад, Irma і Brugsen – це вища цінова категорія, а Fakta, Rema1000 і Lidl розраховані на менш вибагливу публіку. При цьому найширший товарний вибір, мабуть, в останньому.

Безкоштовно, тобто задарма

Навіть з порожніми кишенями у Копенгагені нудьгувати не доведеться. Тому далі пропоную стислий опис тутешніх must see, які грошей не просять.

1.       Ересунський міст. Дива починаються ще в повітрі. Тому за можливості подбайте про місце біля ілюмінатора. При заході на посадку в аеропорт Каструп під крилом ефектно в’ється біла стрічка Ересунського мосту. А ввечері він сяє вогнями. Восьмикілометровий міст став одним із символів об’єднаної  Європи, найкоротшим сухопутним шляхом зі Швеції на континент і героєм культового дансько-шведського серіалу.

2.       Ньюгавн. Найбільша фотозона у Копенгагені. Барвисті будиночки пенального типу власне тут. А також густо припарковані яхти. На деякі можна легко пробратися. Приходити краще зрання, бо для туристів тут медом намащено, тож великий ризик, що кадр зіпсує чиясь чужа фізіономія. Колись Ньюгавн був осередком дешевих готелів і, даруйте, борделів. А зараз це «черево» Копенгагена. Кожен під’їзд – заклад харчування. Але пропорція ціна-якість, як застерігають місцеві, тут не найкраща.

3.       Русалонька. Ще один must see і ще один розрив шаблонів. Знаменита скульптура, виявляється, встановлена  майже на задвірках, серед порожніх причалів, на тлі задимленої промзони за голими дівочими плечима.  Від центру пішки пертися добрячих три кілометр з гаком. Можна, звісно, під’їхати 26 автобусом чи на метро до станції Osterport, а тоді навпростець через колишні військові каземати. Не дивно, що в такій глушині Русалоньку періодично атакують всілякі вандали. Натомість по всьому місту зустрічаються іронічні репліки на цю скульптуру.

4.       Чорний діамант.  Іконою стилю новітнього Копенгагена є споруда Королівської бібліотеки на Christians Brygge. Тобто на набережній  головного каналу. Взагалі усі його береги – це виставка досягнень сучасної данської архітектури. Але бібліотека в цьому обрамленні дійсно виглядає як найкоштовніший діамант. Усередину можна (і варто) зайти – вразитися несподівано яскравим інтер’єром, попити кави над водяним плесом чи піднятися на верхній поверх і погортати старі фоліанти. Ніхто по руках не надає.

5.       Ратуша. Так само без жодних перепусток  і турнікетів можна зазирнути до копенгагенської  ратуші. Зовні вона виглядає респектабельно і солідно, навіть трішки важкувато. Як банківський сейф. А всередині, навпаки, легковажна. Перший поверх – велика  бальна зала, щедро вкрита орнаментальними візерунками. Другий – зал шлюбних церемоній. Клерки в костюмах зовсім не пасують до цього місця. Паж у колготках був би доречнішим.

6.       Гліптотека. На розі Ратуші встановлено пам’ятник Гансу Християну Андерсену. Йому можна залізти на коліна. А за казкаревою спиною рожевіють корпуси Гліптотеки – музею, фундатором якого був бровар Карл Якобсен (пиво Carlsberg – це його).  Чудове хюггге-місце, особливо в негоду. Гліптотека може похизуватися посередньою колекцією античної скульптури і однією з кращих у світі збірок Родена та майстрів його школи. Це фішка №1. Фішка №2 – це критий сад з пальмами, екзотичними квітами, фонтанами й кафе-терасою, де готують густе какао.  Фішка №3 – по вівторках вхід безкоштовний для всіх.

7.       Торвальдсен. Кому замало високого мистецтва від Родена, то у Данії є свій скульптурний геній – Торвальдсен. У столиці під його роботи відведено цілий велетенський музей. Як на мене, скульптор дещо пафосний. Але щоб отримати уявлення про його роботи, не обов’язково купувати квиток. Достатньо відвідати центральний собор – Vor Frue Kirke на Frue Plads. Це теж недалеко від Ратуші. Фактично єдиною окрасою аскетичного храму є два ряди робіт Торвальдсена, виставлені уздовж стін. По четвергах, п’ятницях і суботах Frue Kirke відкрита до 22:00. І скульптури виглядають несподівано ефектно в синюватому освітленні.

8.       Християнія. Понад 40 років тому група хіпі самовільно захопила кілька будівель у районі метро Christianshavn. Міська влада спочатку пробувала їх звідти викурити, але потім махнула рукою. Із часом комуна розрослася і стала однією з туристичних принад Копенгагена. Така собі європейська фавела, де вільно продають драп, вправляються у стріт-арті й не платять податків та комуналку. Насправді запущеності у кварталі значно більше, ніж мальовничості. І мешканці частіше скидаються на звичайних волоцюг, ніж на щирих серцем растаманів. Формально у Християнії заборонено робити фото, але на це табу мало хто зважає. Та й стосується радше центральної площі, де торгівля дурманом триває в режимі 24/7. Але, боронь боже, винести хоч грам за браму. І це вже серйозно.

Із Copenhagen Card: встигнути все

Копенгагенська  картка буває на 24, 48, 72 і 120 годин. У розрізі ціна-якість найкращими варіантами є дві середні. Copenhagen Card дає право на необмежене користування транспортом у всіх зонах міста та далеко за його межами (схема є у брошюрі, що додається до карти) та вільний доступ майже у всі музеї. За дводенну картку доведеться заплатити 74 євро. Чимало, але якщо порахувати, то 20-30 євро вона все одно економить. Отже, що ми встигли.

1.       Фредриксборг.  У самому тільки Копенгагені налічується три палацово-замкових комплекси. Проте найбільш імпозантні замки розосередилися за межами столиці. Фредриксборг – найпарадніший із них. Можливо, навіть у всій Данії. Замок з усіх боків омивається озером, що додає йому фотогенічності. Їхати з центру електричкою Е до містечка Хіллерод (кінцева). Дорога займає десь півгодини.

2.       Кронборг. З Хіллерода логістично правильно проїхатися локальним потягом ще далі – до Хельсінгера, де розташований Кронборг, знаменитий Гамлетів замок. Це типовий оборонний об’єкт зі скупим інтер’єром, де про королівський шик нагадують хіба що величезні льєжські гобелени. У безхмарний  день з бастіонів чудово прострілюється шведський берег, і всі гармати Кронборга ціляться саме туди. Варто на півгодини заглибитися і в саме містечко. Трапляються старі будинки з майстерним сучасним графіті на стінах. Та й Хельсінгерський кафедральний собор барвисто розписаний усередині. Я б сказав, не дуже й по-християнськи.

3.       Роскільде. Це ще одне дрібне містечко в півгодинній доступності від Копенгагена. Дістатися можна з центрального вокзалу будь-яким потягом, що їде до Kalendborg чи Odense. Колись Роскільде був данською столицею, але зараз це сонне царство. І це не просто мовний зворот. Роскільде – усипальниця данських королів. На кшталт французького Сен-Дені чи польського Вавелю. А ще в Роскільде є унікальний музей, в якому експонується п’ять піднятих з морського дна вікінзьких човнів-дракарів. Шкода, але Copenhagen Card тут не визнають.

4.       Луїзіана. Проблема  данських музейних закладів у тому, що вони переважно працюють до 16:00. Зрештою, тут після 17-ої взагалі ніхто не працює. Але турист прагне видовищ й увечері. А музей сучасного мистецтва Louisiana один з небагатьох, який готовий їх запропонувати в такий неурочий час. У будні працює до 22:00. Розташований за 40 км на північ від столиці (електричка в напрямку Хельсінгера, станція метро – Humlebæk). Тут можна побродити серед химерних скульптур просто на березі моря, послухати хвилі, розглянути зорі…

5.       Тіволі.  Ще одне місце для пізніх розваг – старий добрий парк Тіволі. Потрапивши сюди, ви зрозумієте, чому решта Копенгагена освітлена так ощадно. Тіволі забирає всю електрику. Удень туди заходити не бачу сенсу, зате увечері парк вибухає тисячами вогнів, а час від часу й феєрверків. Працює парк до 23.00, а в п’ятницю й суботу – до опівночі. І це єдине місце, де можна побачити, як статечні данці верещать голосно, наче чайник зі свистком. Але японці все одно голосніше – у них тональність вища.

6.       Зоо. Гігантськими акваріумами з рибками вже нікого не здивуєш. Тому в Копенгагенському зоо вирішили запустити у прозорий тунель живого білого ведмедя. Мишко своє відпрацьовує сповна: повз нього важко пройти без усмішки. А діти просто прилипають до вітрини. Відлипнувши, маєш іще нагоду вільно погуляти у вольєрі з кенгуру, поспостерігати за рудими пандами, схожими на лисиць, і рожевими фламінго, які скубуться серед снігу.

7. Броварня Carlsberg. Зоо і пиво легко поєднуються, бо розташовані в одному і тому ж районі Копенгагена –  Фредериксберзі. Між ними тільки парк, перетнувши який, опиняєшся під стінами славетної броварні. Всередині музею-броварні розкішний бар – понад 20 тисяч пляшок із пива з різних кінців світу. Наше теж є. На жаль, усе це невипиті експонати. Але на виході ви все ж можете обміняти квиток на кухлик справжнього Carlsberg’a.