Олег Фагот Михайлюта: «Завжди мріяв підкорити Карпати на мотоциклі»

Музиканта Олега Фагота Михайлюту без перебільшення можна назвати досвідченим байкером. У Києві з його постійними заторами саме мотоцикл виручає Олега, коли йому потрібно швидко дістатися з точки А до точки Б. Та все ж таки мотоцикл для музиканта — це не стільки зручний транспортний засіб, як постійне джерело задоволення та пригод. «Я люблю кататися на своєму Suzuki Boulevard, люблю швидкість, проте тільки тоді, коли це нікому не заважає», — говорить Фагот.

У сідло байка Фагот сів 10 років тому. Символічно, що поштовхом для цього стала подорож, а саме поїздка на чемпіонат світу по фрістайл-мотокросу Red Bull X-Fighters у американському Техасі. Побачене там так вразило Фагота, що повернувшись додому, він відразу ж придбав собі японський мотоцикл Suzuki Boulevard.

З тих пір байк став невід’ємною частиною життя музиканта. Він подорожував ним не тільки Україною, а й Європою, брав участь у мотофестивалях, зокрема, у мото фесті «Тарасова гора» під Каневом, президентом якого є його давній товариш Ашот Арушанов.

Минулого року Олег наважився на головну мото-пригоду свого життя — відправився на мотоциклі у карпатські гори. Та не просто в Карпати, а в найкрасивіші та найпотаємніші їхні місця, куди можна потрапити або пішки, або на всюдиході, або на спеціальному кросовому мотоциклі. Звісно, що поїхав він туди не один, а в компанії таких само байкерів відчайдухів. Зокрема, того ж таки ідейного натхненника фестивалю «Тарасова гора» Ашота Арушанова.

— Фаготе, це було спонтанне рішення, чи ви з друзями довго до цього шли, мріяли, планували?
— У мене є друг Валік Потапенко, який вже давно ман’ячить горами на моцику. Кожного разу, коли він бачив мене на моєму Сузукі, він говорив: «Ну коли ти собі нормальний мот візьмеш, щоб ми з тобою могли в гори катанути?!». Але потім він зрозумів, що поки я все це не побачу на власні очі, діла не буде, і просто організував всю цю подорож для мене та нашої компанії сам, навіть мотоцикл для гір сам мені знайшов.
— Чому саме такий формат подорожі — по бездоріжжю, по Карпатам, по рідній грязюці? Існує ж багато гірських регіонів Європи, з чудовими дорогами для комфортних мотоциклів?
— Чудові дороги Європи я вже відчув декілька років тому, коли проїхав 11 країн на своєму Сузукі Боліварі. Проте ніколи не сідав на ендуро (спеціальний мотоцикл, розрахований на бездоріжжя), хоча це завжди було мені цікаво. А якщо все це ще й поєднати з Карпатами, котрі я вже багато років обожнюю, то пазл склався остаточно.
— Можливо у тебе є якийсь герой, мандрівник, який надихав тебе своїми подвигами на цей тріп, на якого ти дивився і думав: «Ех, і мені б так!».

— Так от Валік і надихнув мене своїми постійними розповідями про чудовий дикий екстрім та фотками з місць, куди можна потрапити виключно на байках ендуро. Як він говорить про це: «Побувати там, де ведмеді чешуть собі спини» (сміється).
— Що зараз, через рік після цієї пригоди, згадується найчастіше?
— Та всього потрошку… Місця там у горах нереально красиві. Нам вдалося доїхати до села Сарата, яке вважається найвіддаленішим селом в українських Карпатах. У ньому офіційно живе тільки 7 людей, до кордону з Румунією там всього 300 метрів і все навколо дуже мальовниче. Ще часто згадую те, як нам довелося чотири рази переїжджати річки вбрід, що для мене як для новачка «ендуриста» було взагалі дуже яскравою емоцією.

— А були якісь моменти супер екстріму?
— Для мене уся та подорож була екстрімом, тому що все було вперше, але запам’ятав як одного разу байк нашого товариша Ашота почав тупо скочуватися згори вниз по камінню, як по льоду, і не міг ні за що зачепитися, бо трохи не та гума була на колесах. Ледве спіймали його тоді. А з смішних моментів згадується, як одного разу перед старим мостом ми зупинилися почекати машину супроводу, та влаштували собі маленьку дискотеку прямо на дорозі. Ашот почав грати якусь кислоту з телефону, ми потанцювали, зняли це на гоупроху, поклали все це десь поряд, ще трохи поспілкувалися та поїхали собі далі, а гоупроху та колонку потім серед каміння виключно інтуїтивно знайшли ті, хто замикав колонну.
— Які поради, лайфхаки даси тим, хто захоче повторити такий тріп?
— Їхати треба з людьми, які мають досвід таких поїздок, і звичайно на мотоциклах класу ендуро, призначених саме для таких дорожніх умов.

— Чому ти взагалі вибираєш для подорожей мотоцикл, можеш пояснити це непосвяченим?
— Це для мене своєрідна медитація. Уявіть: ти, дорога, мот та твої думки, а коли до цього додати ще й гори, то взагалі виходить «бомба-ракета» (сміється).
— Поїдеш у таку подорож знову?
— Звісно, та чим скоріше, тим краще.

Усі фото: Facebook Олега Михайлюти

Читайте також: 

Даша Малахова: “Лондон пахнет луна-парком, а Майами — мокрыми пальмами”

Павел Крахмалев из группы «Брати Гадюкіни»: “Писаный камень исполнил мое заветное желание”

Богдан Юсипчук: “В Непале я спас человека”