Традиційно у піснях-колядках оспівуються праця людини, добро, мир та справедливість. Тематика колядок надзвичайно широка: тут і розповіді з життя мисливців, і сімейні відносини, і картини козацьких військових походів, і відтворення сцен праці селян. Гурти колядників формувалися за територіальною ознакою, на окремих вулицях села.
Найкращий знавець і виконавець колядок ставав отаманом («березою»), а «міхоноша» носив у великому мішку подаровані господарями продукти. Також до складу групи часто входили танцюристи і музики, інколи колядки виконувались під акомпанемент сопілки, бубна, скрипки або баяну. Але частіше музичний супровід був відсутній.
З ХVІІ ст. як реквізит колядники почали використовувати звізду (зірку), що стала символом сповіщення про народження Христа. За складом гурту колядників в різних регіонах розрізняли дитячу коляду (колядували частіше хлопчики, оскільки поява в оселі на Різдво представника чоловічої статі вважалася добрим знаком); парубоцьку (п’ятеро осіб ходять із звіздою та дзвоником, бажаючи злагоди та миру господарям кожної оселі); дівочу (дівчата до хати не заходили, колядуючи за порогом); церковну (на Західній Україні колядували також представники церковного братства); лагерську коляду (20 парубків спочатку обходили навколо церкви, потім йшли з колядою до панотця, а далі – по домівках односельців з хороводами, танцями й співами).
Імовірно, традицію переодягатися циганами, чортом, журавлем, козою та ведмедем колядницькі ватаги запозичили у стародавніх скоморохів, які, як відомо, «хату звеселяли» танцями й піснями. До речі, не в усіх місцевостях України починають колядувати одночасно. На Покутті (східна частина Івано-Франківської області), наприклад, діти колядують вже у Святвечір, на Гетьманщині (Київська, Черкаська, Сумська області), Слобожанщині (Харківська, Донецька та Луганська області) та Гуцульщині (Закарпатська область) йдуть колядувати після богослужіння, на саме Різдво. А от на Західному Поділлі (Хмельницька та Тернопільська області) колядують на другий день після свята.
На Західній Україні, крім колядування, поширеною обрядодією став вертеп – дійство, що показує народження Христа. Ідея вертепу тісно пов’язана зі звичаєм встановлення в церквах на Різдво бутафорських ясел. Пізніше, після заборони церковною владою використання театру маріонеток в храмах, вертеп став важливим атрибутом під час колядування в селах та містах Волині, Галичини та Закарпаття.
Вертеп виготовляли у вигляді церкви або простої хати. Всередині розміщували дерев’яні ляльки, запялювали свічки, зображаючи таким чином сцени народження Христа та інші євангельські події. У той час як у Західній Європі вертеп мав суто релігійну функцію, в Україні він із самого початку був частиною театральної культури простого народу.
За матеріалами сайтів «Українські традиції» та «Етнографія».
Читайте также:
Різдво Христове за східним обрядом
Туристическое страхование часто воспринимается как дополнительная трата средств, которой можно избежать. Однако, это ошибочное представление,…
Открытие учетной записи на игровой площадке обычно вознаграждается подарком. Иногда клиенту для этого достаточно завести…
В мире виноделия существует напиток, который завоевал сердца многих гурманов своим уникальным вкусом и ароматом.…
Рынок азартных развлечений в Украине активно развивается, что заметно по регулярному пополнению списка легальных онлайн-казино.…
Туризм ради игры становится всё более популярным среди путешественников по всему миру. Казино уже давно…
Рассказываем о бонусах Vbet. Мы расскажем о разных видах поощрений - как стандартных для всех…