Одеські катакомби: історія, легенди і таємниці

Катакомби – символ Одеси і одна з найвідоміших визначних пам’яток, а також її найдавніша частина.

Історія катакомб

Історія одеських катакомб починається в 30-х роках 19 століття. В цей час у місті вели активні будівельні роботи, виникла гостра потреба в будівельних матеріалах, особливо вапняку. Спочатку його добували на схилах балок, потім почала зароджуватися ціла індустрія. За 30 років розвинулася система вапнякових шахт. На місці сьогоднішніх катакомб були каменоломні, в яких добували будівельний камінь.

У післяреволюційні роки почастішали випадки просідання і навіть руйнування будівель, тому видобуток каменю в межах деяких вулиць заборонили.

Система катакомб

Катакомби простягаються далеко за межі Одеси. Зокрема, під селами Усатово і Нерубайське Одеської області.

До системи катакомб належать не лише каменоломні, а й найрізноманітніші підземні споруди і природні порожнини: карстові печери, геологорозвідувальні шурфи, бункери, підвали, зливові колектори і тунелі. Довжина катакомб досягала, за оцінками 1998 року, 2,5 тис. км. Видобуток вапняку ведеться і зараз, тож довжина катакомб поступово зростає, проте багато які  з них недоступні. З роками частина ходів через обвали і осипання перетворилася на лази.

Вивчення одеських катакомб

Вивчення одеських катакомб почалося в 1846 році і триває досі. У радянські часи було досліджено майже 50 катакомб і сфотографовано 45 об’єктів. На стінах у підземних печерах були знайдені малюнки, яким більше 150 років; їх робили гірники – за допомогою червоної охри і зеленої крейди. Інші написи – крейдою та вугіллям – робили військові.

Каменоломні йдуть униз на 35 метрів (це висота дев’ятиповерхівки). Велика частина каменоломень – це одноярусні вироблення, зустрічаються також дво- і триярусні. Перепади між ярусами, як правило, до двох метрів. Найвищими зонами вважаються галерея «Пасаж» і зал «Сергія Березового».

У 20-х роках минулого століття сюди спускалися віруючі і служили православні служби – тут вони ховалися від переслідувань, влаштованих більшовиками.

За часів Другої світової війни катакомби в Одесі служили укриттям для радянських солдатів і партизанів.

За часів холодної війни на території катакомб були споруджені протиатомні бункери.

Легенди

Про одеські катакомби ходить чимало легенд. Згідно з однією з них, в каменоломнях під Нерубайським живе невисокий чоловічок, вкритий шерстю. Він харчується кажанами.

Друга легенда говорить, що в 30-40-ті роки минулого століття житель Нерубайського, капітан суховантажу, врятував біля берегів Іспанії португальський корабель, який зазнав аварії. Португальська влада віддячила капітанові, подарувавши йому макет корабля з чистого золота. Скарб капітан нібито сховав у катакомбах і вже не повернувся за ним, оскільки пішов на фронт і загинув.

Цю історію розповідають і в іншій інтерпретації: один одеський купець був пасажиром рейса «Титаніка», вижив в аварії корабля й на згадку про це замовив золоту модель відомого пароплава. У революційні роки купець емігрував з України, а скарб вивозити не ризикнув і сховав у підземних тунелях.

Не менш популярна історія про одеського бандита Михайла Вінницького на прізвисько Япончик, який керував бандою грабіжників на початку ХХ століття аж до взяття Одеси більшовиками, пристав до більшовиків і навіть організував зі своїх “бійців” “революційний загін імені Леніна”, який взяв участь в одному бою з військами Петлюри. В результаті Япончика розстріляли червоні.

За легендою, він сховав у одеських катакомбах скарб з награбованих скарбів і нагород від ЧК за контрабандні операції. Деякі краєзнавці вірять в існування скарбу і вважають, що в скарбі Вінницького було золото, викрадене з міського банку. У процесі дослідження катакомб неодноразово були виявлені потаємні приміщення, де зберігалася зброя, але скарбів не знайшли.

Втім, територія катакомб ще не повністю досліджена, доступ до багатьох ходів обмежений через численні обвали і вибухи. І охочих знайти скарби Япончика в одеських катакомбах дуже багато.

Екскурсії в каменоломні

У селі Нерубайське є підземний Музей партизанської слави, де на глибині 14 метрів розміщена експозиція, присвячена партизанській боротьбі в роки Другої світової і побуту 70 партизан, які півроку базувалися в каменоломнях і майже всі загинули після того, як румунські окупанти замурували входи в каменоломні.

В Одесі, на Молдаванці, є тематичний музей «Таємниці підземної Одеси». Звідси вирушають екскурсії по системі підземних лабіринтів під Молдаванкою – це лише невелика, зате “окультурена” і добре вивчена частина одеських лабіринтів. На екскурсії можна побачити самі каменоломні, протиатомні бункери, партизанські “бази”.

Окремими блоками представлено масонський зал і музей гірничої справи, в якому можна побачити інструменти шахтарів і предмети їх побуту.

Маршрут екскурсії прокладено тільки з безпечних зон колишніх каменоломень. Перед початком екскурсії проводять інструктаж з техніки безпеки. По ділянках, які раніше були затоплені, дорога пролягає по сухій і обладнаній стежці.

Відвідувачам розповідають про шахтну справу і геологію Одеси, про партизанський рух, про те, як працювала школа для солдатських і партизанських дітей; про зв’язок катакомб з криміналом; про те, що в катакомбах свого часу ховалися і віруючі – історію катакомб. В середньому екскурсія триває від двох до трьох годин. Гості проходять більше двох км під землею і спускаються на 25 м під землю.

Температура в каменоломнях

Температура повітря в одеських катакомбах цілий рік 14-16 ° С тепла. Прохолодно, тому влітку варто прихопити светр або вітровку. І, оскільки доведеться багато ходити, іноді по нерівних поверхнях, слід взути зручне взуття без підборів, найкраще спортивне. За одяг можна не турбуватися, він не забрудниться.

За матеріалами UkraineIs