“Повстанці стрімко наближаються до столиці”, “Уряд Ефіопії оголосив надзвичайний стан”, “Жителі Аддис Абеби реєструють зброю і готуються захищати місто” – приблизно такі заголовки прикрашали шпальти західних медіа близько місяця тому, коли до мого вильоту в Ефіопію залишалися лічені дні.
Ефіопія неймовірно приваблює авантюрних мандрівників трьома унікальними місцинами: пустелею Данакіль з вулканами Далол та Ерта Але, старовинним православним містом Лалібела з висіченими у скелях храмами, а також – долиною річки Омо, батьківщиною кількох десятків пасторальних кочових племен, а може навіть всієї людської цивілізації.
На превеликий жаль, вже цілий рік на півночі країни відбуваються сутички між повстанцями та урядом країни, які унеможливлюють туристичні візити до пустелі Данакіль та Лалібели. То ж більшість подорожуючих зіштовхується з дилемою: почекати доки конфлікт ущухне, або ж їхати в Ефіопію оминаючи її північ? Але що якщо повстанці вже дійсно поруч з Аддис-Абебою і найближчим часом її захоплять? Як тоді вибиратися з країни? В цей момент звісно ж пригадується блискавичне захоплення талібаном Афганістану, яке сталося всього трьома місяцями раніше…
Я кілька діб поспіль безперервно оновлювала сторінки найвпливовіших інтернет-видань в надії побачити хоч якісь гарні новини з Ефіопії, адже відміняти омріяну поїздку останньої хвилини нікому не хочеться. На руках вже є медичне страхування, віза, авіаквитки, бронювання готелів, а детальний план поїздки погоджено з місцевими тур. гідами.
Якщо чесно, за ці кілька днів постійних вагань я повністю замучила своїх друзів, але, на щастя, у наших розмовах народився новий більш безпечний та адекватний план. Цього разу я вирішила провести тиждень в долині Омо в етнографічній експедиції з найкращим гідом у регіоні, а всі мої попередні домовленості, які включали відвідування півночі зокрема, перенести до більш сприятливих часів. Також я вирішила не затримуватися на довго в Аддис-Абебі та придбала авіаквитки з максимально коротким перебуванням у місті між моїми міжнародними та внутрішніми перельотами.
Візу для туристичного візиту до Ефіопії можна отримати онлайн за 1-2 дні. Жодних особливих документів, як то довідка з банку про стан рахунку, надавати не потрібно. Візу надішлють Вам на електронну пошту, її необхідно буде роздрукувати та показати при реєстрації на рейс та перетині кордону, а також постаратися не загубити до кінця поїздки 🙂
Найоптимальніші міжнародні перельоти виконуються авіакомпаніями: Emirates та Turkish Airlines та коштують близько 700-800 доларів з людини. Також є сенс спробувати підшукати для себе міжнародний переліт з Ethiopian Air, бо таким чином Ви напрацюєте собі майже 50% знижку на внутрішні перельоти, а вона вам точно знадобиться.
На фото: ріка Омо
Плануючи поїздку Ефіопією, варто розуміти, що не всюди можливо потрапити самостійно. Тобто, якщо Ваш план – оглянути відомі міста: Аддис-Абебу, Гондар, Харар, то з такою мандрівкою жодних проблем не виникне. Ви можете скористатися як громадським транспортом, так і орендувати авто для переміщень між пунктами призначення. Якщо ж у маршруті присутні пустеля Данакіль чи долина Омо, то там без провідника не обійтися.
Загалом в Ефіопії різні гіди/туристичні агенції спеціалізуються на різних регіонах. Тобто для поїздки в Данакіль Вам буде потрібен один гід, а для долини Омо – вже інший. Логіка в цьому досить проста: місцевий гід найкраще знає регіон та має найтісніші контакти з місцевим населенням. Наприклад, це напрочуд важливо під час візитів до кочових племен, адже місця їх поселень на карті не позначені, їхати до них можливо доведеться по бездоріжжю, та й навіть якщо Вам дуже пощастить і Ви знайдете їх самотужки, є ризик зіштовхнутися з серйозно озброєними молодиками, які зовсім і не чекають на гостей.
Класичні методи пошуку гідів це – туристичні форуми та рекомендації друзів та знайомих. В ціну послуг гіда/туристичної фірми буде входити все (такий собі олл інклюзів): оренда авто, бензин, бронювання готелів, їжа/напої, вхідні квитки до музеїв (якщо такі передбачені програмою), подарунки племенам, охорона/рейнджер (якщо потрібно), тощо.
На фото: дівчата з племені Дасанеч
Майже всюди у Ефіопії Ви будете проживати у класичних готелях або ж лоджах. У Аддис Абебі раджу звернути увагу на район Боле, зокрема на Mado Hotel (всі можливі опції зазвичай доступні на booking.com). В долині Омо найкращими лоджами є Paradise Lodge Arba Minch, Korebta Lodge Konso, Emerald Lodge Turmi (зазвичай бронюються гідом).
В закладах громадського харчування в Ефіопії зазвичай присутні як страви західної кухні (омлети, млинці, салати, тушковане або грильоване м’ясо), так і місцеві страви, такі як инджера (традиційний хліб з намазками), кітфо (смажений яловичий фарш зі спеціями). Найкращим місцем, щоб познайомитися з ефіопською традиційною кухнею є Yod Abyssinia Traditional Restaurant в районі Боле в Аддис Абебі.
Ігнорувати присутній в країні конфлікт не варто, але станом на грудень 2021-го року і столиця і південь країни залишаються максимально спокійними регіонами для туристичних мандрівок. Але, звичайно ж, за ситуацією потрібно регулярно слідкувати.
В Ефіопії, як і в більшості країн світу, необхідно бути обережними в людних місцях та слідкувати за своїми речами. На вулицях столиці можна зустріти кишенькових злодіїв, але підвищена увага та розуміння ситуації не дадуть потрапити в неприємну пригоду.
У листопаді 2021-го вакцинація від коронавірусу не потрібна для перетину кордону, а от ПЛР тест доведеться здати як при в’їзді до країни, так і при виїзді з неї.
Всі маршрути долиною Омо схожі між собою, основними відмінностями є кількість часу, яку Ви готові витратити та кількість племен, яку плануєте побачити. Зазвичай прилетіти до регіону можна в два аеропорти, містечок Арба Мінч та Джинка. Якщо не знаєте з чого почати, то майте на увазі, що біля Арба Мінч проживають більш асимільовані племена землеробів, як то Дорзе та Консо, а от до всіх екзотичних кочових племен, як то Арборе, Мурсі, Каро, Хамер, Ньянгатом, зручніше буде добиратися з Джинки.
Як я пригадувала вище, скоріше за все Ваш гід про все подбає, тому ані на рахунок проживання, ані на рахунок харчування Вам переживати не потрібно буде. Хоча напередодні Ви все ж таки можете озвучити побажання на рахунок розміщення та харчування, щоби у гіда була можливість все організувати до Вашого приїзду.
За майже тижневу поїздку долиною Омо мені вдалося відвідати десяток племен (Дорзе, Консо, Арборе, Мурсі, Каро, Ньянгатом, Дасанеч, Хамер, Бана, Арі) та кілька особливих церемоній, про які варто розповісти окремо. Подібний формат поїздки передбачає відвідування кожного племені тривалістю до половини дня, але також можна організувати і більш тривале перебування з ночівлею, та інклюзивною участю у місцевих ритуалах.
Арборе не дуже численна народність, вони проживають лише у 4-х поселеннях, та загалом налічують близько 10 тис. мешканців.
Візуально дівчат племені Арборе можна розпізнати по унікальному намисту та браслетам, а також шкіряним спідницям та накидкам із чорної тканини. Ще однією відмінною рисою є те, що вони голять голови до поки не вийдуть заміж, а після одруження, заплітають короткі косички. Чоловіки Арборе зазвичай покривають голову білою тканиною.
Існує цікава легенда про плем’я: що нібито одного разу сам диявол напав на Арборе, але вони зуміли перемогти та вижити, то ж відтоді вважається, що жерці племені наділені особливою силою і за їх допомогою регулярно приходять мешканці з сусідніх племен.
Хамер є одним з найчисельніших племен регіону річки Омо, та налічує близько 50 тис. чоловік. Вони також є близькими родичами племені Бана, яке проживає зовсім поруч.
Найважливішою подією в племені Хамер (а також Бана) є церемонія bull-jumping. Під час обряду юнак повинен пробігти по спинах биків, що стоять пліч-о-пліч, чотири рази. Якщо хлопець впорається із випробуванням, то після ініціації може одружитися з дівчиною, яку обере йому його родина, та почати вести самостійне господарство. Якщо ж він впаде, то наступної спроби доведеться чекати цілий рік, адже проводять церемонію лише восени.
Перед церемонією bull-jumping жінки Хамер практикують шрамування, роблять вони це для того, щоб показати свою повагу до чоловіків, а також продемонструвати, наскільки терплячими дружинами вони можуть бути. Чим більше на спині шрамів – тим краще.
Мурсі – одне із найпопулярніших кочових племен долини Омо завдяки своїй впізнаваності. Їх відмінна риса – керамічні тарілки, які жінки племені носять в ушах та губах.
Вважається, що така практика з’явилася в часи работоргівлі, коли арабські купці постійно набігали на селища Мурсі в пошуках рабів. Після розрізання губи молоді дівчата втрачали свій “товарний стан” і їх вже не чіпали. Згодом тарілки стали символом або виразом соціального статусу дівчини, оскільки чим більша тарілка, тим багатша родина молодої, і, відповідно, буде вигіднішим шлюб. В наші дні ця традиція поступово відмирає, дівчата все рідше проколюють свої губи, залишаючи частиною свого образу лише сережки.
Каро, невелике плем’я з населенням близько 1 тис. чоловік, є одним із найменших у регіоні річки Омо, та спорідненим до своїх сусідів: Хамер та Бана. Вважається, що вони зберігають свої традиції практично без змін вже на протязі 500 років. Плем’я Каро здобуло свою популярність серед нас, мандрівників, завдяки унікальному мистецтву розпису тіла.
Практично щодня вони розмальовують себе кольоровою охрою, білою крейдою, жовтим піщаником, деревним вугіллям та подрібненою на порошок залізною рудою. Малюнки на тілах хлопців та дівчат можуть як регулярно змінюватися, так і відрізнятися за змістом: від зірок, крапок і ліній до найпопулярніших – відбитків долонь, що покривають обличчя, тулуб та ноги. Малюнки мають як сакральний зміст та спеціально наносяться для традиційних церемоній Каро, так і виступають щоденними прикрасами, а також дієвим способом привернути до себе увагу подорожуючих.
Плем’я Ньянгатом мешкає на кордоні Ефіопії та Південного Судану, та налічує близько 30 тис. чоловік. Чоловіків племені вважають найвойовничішими у регіоні, бо досить часто вони першими розпалюють війни з сусідніми племенами: Туркана, Хамер, Дасанеч і Сурі.
Жінок з племені Ньянгатом легко впізнати по характерному для них важкому намисту та довгим спідницям з козячих шкур. Намиста традиційно виготовляли із сухого насіння, але в наші дні їх в основному замінили різнокольоровими скляними намистинами з Кенії. Жінки також прикрашають себе орнаментальними шрамами на обличчі, грудях і животі.
Чоловіки донедавна були повністю оголеними – так само, як і в більш відомих племенах Сурма та Мурсі. Але останнім часом вони почали загортатися у прямокутний шмат тканини, який зазвичай носять зав’язаним через плече або обмотаним навколо стегон.
Фото: Яна Зубкова
Читайте також:
Дикие нравы: 5 фильмов о первобытных племенах
Контрасты современной столицы Кении. Записки из Найроби
Эфиопские мегалитические стелы на тысячу лет старше, чем считалось
Подорожі — це завжди щось більше, ніж просто переміщення між точками на карті. Це можливість…
Оскільки цифровий ландшафт продовжує розвиватися, з’явилася захоплююча концепція: метавсесвіт. Цей простір віртуальної реальності поєднує в…
Баня — це не просто місце для очищення тіла, а справжній ритуал, що поєднує в…
Для користування домашнім інтернетом велика кількість абонентів віддає перевагу бездротовому з’єднанню. Ця технологія є основою…
Спорт знає безліч рекордів, що вражають складністю. Але є серед них особлива категорія — ті…
Інвестування може бути заплутаним, оскільки існує така кількість варіантів і ризиків. Ціна Ethereum пропонує багатообіцяюче…