5 львівських замків з найцікавішою історією

Вщент зруйновані або зведені заново, вони рятують піщинки пам’яті від просочування крізь вічне каміння.

У короткому екскурсі, окрім власне міста Лева, не можемо оминути так звану Золоту Підкову. А саме – Золочівський, Олеський та Підгорецький замки Львівщини. Трійця сивих красенів входить до обов’язкового туристичного раціону стародавньої Галичини. Але огляд неповний без Свірзького замку – однієї з найчарівніших архітектурних перлин України.

Високий

Ця назва та невеличкий фрагмент стіни – все, що залишилося від замку. При згадуванні про Високий Замок уявляємо собі знамениту гору (413 метрів над рівнем моря) в центрі старої частини Львова. Супутники тієї гори – пухнасті дерева на алеях-серпантинах, затишні ресторанчики, пейзажі, які змінюють одне одного з кожним кроком угору.

Первісне призначення колишньої споруди – збереження зброї, документів і князівської казни. Розпочав зводити Високий Замок (тоді ще дерев’яний) король Казимир Великий у 1360 році. Кожен новий господар добудовував щось від себе, допоки над містом не виросло вражаюче кам’яне творіння. На жаль, життя Високого Замку тривало порівняно недовго. Вже 1772 року австрійські прибульці розібрали по камінцях рештки фундаменту.

Неподалік від залишків стіни є курган, що виконує роль оглядового майданчика. Місто поетів, художників та студентів обожнює це романтичне місце, котре не втрачає чарівності жодної пори року. Високий Замок – це привид середньовіччя, дух якого досі гуляє тінистими доріжками.

Золочівський

Коли туман, цей замок ніби нависає над містом, дивлячись на сучасний світ зі свого гордівливого узвишшя.

Місто Золочів, на честь якого названо замок, споконвіку стоїть на перехресті торговельних магістралей. Нині це – районний центр, на 70 кілометрів східніший від Львова. Розквіт міста припав на XVI – XVII століття. 1523 року Золочів отримав Магдебурзьке право. Тож де, як не тут, варто було збудувати солідну оборонну споруду.

Від початку замок планувався як захисний та житловий комплекс. Не дарма для нього обрали неоголандський бастіонний тип. Чотирикутну споруду з бастіонами по кутах обнесли мурами із земляним насипом. Дуже глибокий рів водою не заповнювали, але у дно повстромляли кілки. Тривалий час замком та містом володіла королівська родина Собеських. До слова, Ян III Собеський збудував на цій території Китайський палац для коханої дружини. Комфортабельний, технічно озброєний замок зруйнували турки. А потім самі ж відбудували. 1840-го тут розташовувалися військові казарми австрійців. 1939-го – НКВС.

Нині Золочівський замок є філією Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького.

Олеський

Це – один із найгарніших замків Західної Європи. У письмових джерелах  грандіозна споруда селища Олесько вперше згадується 1327 року. Олеський замок пережив величезну кількість хазяїв. У 1629 році саме тут за містичних обставин народився один з уславлених польських правителів – Ян III Собеський.

1739 року в околиці з’явився монастир Капуцинів. Олеський замок безліч разів руйнувався – внаслідок війн та пожеж. Істотно постраждав він від землетрусу 1838 року. А осиротів після того, як збанкрутіли його недбалі господарі Жевуські.

Цікаво, що вже 1882 року як державну пам’ятку його викупило Товариство опіки над замком. Кам’яному олеському диву загалом щастило на опікунів. Його пильнували історики та археологи. У 1933 році під керівництвом ректора Львівської політехніки Вітольда Мінкевича розпочався потужний етап реставрації. Правдиве лихо прийшло 1951 року в образі блискавки, яка повністю спалила замок. Його відродили з попелу лишень у 1975-му. Відтоді це – музей та ще один філіал Львівської галереї мистецтв.

Підгорецький

Селу Підгірці та його сусіду-замку притаманний особливий шарм. Тутешній архітектурний комплекс – триповерховий палац, костел, парк, старовинний яблуневий сад – не можна проминути, не оглянувши.

Замок збудували у XVII ст. під орудою французького інженера Боплана. Автор палацу – італієць Дель Аква. Ансамбль у різні часи належав вище згадуваним Собеським та Жевуським. Останні, до речі, звели костел Святого Йосифа.

Родина Жевуських, що славилася своїм епікурейством, поважала всілякі розваги та не відмовляла собі ні в чому. Гості тут були явищем звичним. Для них грав оркестр, влаштовувалися бали, театральні вистави, полювання. Господарі оточили себе численними предметами розкоші й живописними творами. Нащадки роду Сангушко, котрий останнім володів Підгірцями, вивезли напередодні Другої Світової війни найцінніші твори мистецтва до Бразилії. Подейкують, там вони й досі, десь у родинній фундації в місті Сан-Пауло.

Пожежа 1956 року залишила від замку самі стіни. А в 1960-ті в частково відреставрованому приміщенні влаштували санаторій для туберкульозників. Нарешті, з кінця 1990-х цей замок – також у веденні галереї мистецтв. Відтоді його реконструюють. А торік урешті відкрили для відвідувачів.

До речі, багато тих, хто ніколи не навідував Підгірці, насправді бачив тамтешній замок. У кіно. Деякі сцени відомого фільму «Д’Артаньян і три мушкетери» (1978) режисер Юнгвальд-Хількевич знімав саме тут.

Свірзький

У 40 кілометрах на південь від Львова, у ландшафті магічної краси, височіє Свірзький замок. Його силует відбивається в розливах річки Свірж.

Замок веде свою історію від 1453 року. Саме тоді його фундамент заклала родина Свіржів. Але своїм розквітом пам’ятка зобов’язана графові Цетнеру, герб якого нині увінчує головну браму. Родина графа розбудовувала замок з XVII до кінця XIX століття. Й надала йому той самий ошатний вигляд, за яким споруду знають сучасники. У різні часи замок пережив чимало навал і пожеж. Але вистояв. І тепер є правдивою архітектурною гордістю країни.

До речі, згадуване кіно про мушкетерів тут також фільмували.

Читайте также:

Замки, крепости и Днестр: как за выходные увидеть пол-Украины

В Италии древние замки даром «отдают в хорошие руки»

Британские дизайнеры отстроили замки Шотландии и Ирландии