Голодомор: основні факти

Голод був створений штучно і спрямований проти селянства як класу та української нації в цілому. Крім примусової колективізації за розпорядженням уряду заборонялась торгівля в сільській місцевості, зупинялось продовольче постачання, а «зелені ешелони» масово експортували зерно та інші продукти в промислові центри Росії.

Рафаель Лемкін, головний промоутер ухвалення Конвенції ООН «Про запобігання злочину геноциду і покарання за нього» та власне автор терміну, назвав події 1932—1933 рр. «класичним прикладом геноциду».

Більше ста держав визнали Голодомор політично організованою акцією.

28 листопада 2006 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Голодомор 1932—33 рр. в Україні», яким визначила події 30—х рр. геноцидом українського народу.

Російський уряд називає події 1932—1933 рр. спільною трагедією держав, що входили до складу СРСР, а не спрямованими діями проти того чи іншого народу. Таку ж думку висловив і Віктор Янукович у 2010 р. У 2007 році проти визнання Голодомору геноцидом виступили 22% українців.

Сьогодні публічне заперечення Голодомору вважається протиправним, проте покарання за такі дії не уточнюється.

День пам’яті жертв Голодомору відзначають в останню суботу листопада.

До 75 річниці було започатковано акцію «Запалімо свічку». О 16:00 в будинках, громадських організаціях, біля храмів, меморіалів та пам’ятних знаків за декілька хвилин до заходу сонця запалюють свічки – символ єднання та вшанування загиблих співвітчизників.

Через відсутність достовірних демографічних даних кількість загиблих оцінюють по—різному – від 1,8 до 10 млн. Більшість істориків сходяться на тому, що безпосередніми жертвами стали близько 3,5 млн українців. Іноземні історики найчастіше говорять про 5—8 млн загиблих на території СРСР, більше половини з яких – українці.

У газетах 20—30—х років регулярно з’являлися так звані «червоні» та «чорні дошки» — списки пошани та боржників відповідно. На останніх накладали штрафи за невиконання встановлених планів. У роки голоду потрапити на «чорну дошку» для населеного пункту означало смертний вирок жителям.

У селян, які не виконували встановлений план хлібозаготівель, конфісковували інше продовольство. Це не вважалося сплатою боргу, а лише каральним заходом.

150 000 осіб були засуджені на підставі постанови, що в народі отримала назву «Закон про п’ять колосків». Його ввели як покарання за крадіжки, що передбачало розстріл з конфіскацією майна або 10 років ув’язнення (за пом’якшуючих обставин).

Траплялися випадки канібалізму. Доходило до того, що люди викопували тіла мертвих, вбивали дітей—сиріт з вулиці. В часи Голодомору за канібалізм було засуджено більше двох тисяч людей.

Внаслідок Голодомору в Україні не народилися більше мільйона немовлят. Близько половини жертв – діти віком від 6 місяців до 17 років. Середня тривалість життя українців у цей період становить 7,3 років для чоловіків та 10,9 для жінок. Подібних показників не було зафіксовано ніде за всю історію людства.

1500 колгоспам дивом вдалося виконати завищені плани хлібозаготівель та уникнути Голодомору.

Першою згадкою про масовий голод стали статті Малкольма Маґеріджа в газеті Manchester Guardian. Незадовго після цього іноземним журналістам було заборонено відвідувати вражені голодом території.

Слово «Голодомор» вперше з’явилося в працях емігрантів у 1978 році. В СРСР не визнавали голоду, а говорили про «труднощі з продовольством». Перші дискусії на цю тему стали можливі в 1990 р. Друком вийшла перша книга – «Голод 1932—1933 рр. в Україні: очима істориків, мовою документів».

Основоположником наукового обґрунтування Голодомору як геноциду стала діяльність Джеймса Мейса і Роберта Конквеста.

Мейс вперше заявив про Голодомор як спробу винищення українського народу в 1981 р. на міжнародній конференції в Тель—Авіві. У 1984—1985 рр. він організував дослідницьку програму «Усна історія українського голоду», результатом якого стали 1800 сторінок спогадів 210 українців, які пережили Голодомор. Мейсу належить ідея акції «Запали свічку». За його сприяння був заснований Інститут національної пам’яті та монумент вшанування жертв Голодомору на Михайлівській площі. Наукові праці історика були упорядковані і видані під назвою «Україна: матеріалізація привидів» у листопаді цього року, посмертно.

Англієць Роберт Конквест був першим авторитетним істориком, що викликав суперечки про події 1932—1933 рр. в Україні та заклав підґрунтя для дискусій та висновків, коли видав книгу «Жнива скорботи».

Минулого року пам’ятник жертвам Голодомору відкрили у Вашингтоні. Він має вигляд дев’ятиметрової бронзової стіни із зображенням пшеничного поля та написом HOLODOMOR 1932—1933. Автор проекту – архітектор українського походження Лариса Курилас.

За сприяння ЮНЕСКО, інформацію про геноцид планують включити в освітні програми. Україна виступає за відновлення історичної правди. В той же час, забезпечення визнання Голодомору геноцидом не спрямоване проти жодної з нині існуючих держав, що зазначено у відповідній резолюції.

Читайте также:

День памяти жертв Голодомора в Украине

Воспоминания о Бабьем Яре

Памятник жертвам Бабьего Яра

Израиль почтил жертв Холокоста молчанием

Израиль вспоминает жертв Холокоста