Отже, Буковель, а саме село Поляниця, з обох сторін оточене гірськими масивами, що й робить його привабливим для туристів. І якраз у жовтні, перед тим як почнеться зимовий сезон, Буковель прекрасний як ніколи. Думаю, лише в Карпатах можна оцінити всю красу осені – вкриті густим туманом гірські вершини і неймовірних кольорів листя дерев.
Буковель — найбільший гірськолижний курорт України. Розташований на висоті 920 метрів над рівнем моря. Найвища точка курорту гора Довга — 1372 м. На Довгу можна піднятися на крісельному підйомнику, який працює тут круглий рік. Ціна 100 грн — за одного у два боки. Якщо маєте з собою гірський велосипед — із Довгої можна з’їхати на ньому по велотрасі. Правда, у місцевих прокатах я так і не знайшла гірських велів, але можливо вам пощастить більше. До речі, велопрокат у Буковелі за день оренди коштує десь 250 грн. Окрім велотрас, кататись тут є де. Вздовж озера Молодість спорудили велодоріжки, зрештою покататись можна і лісовими стежинами, яких тут безліч. Так само можна поїхати і по автотрасі, але як на мене, це трохи небезпечно, зважаючи на їх вузькість та звивистість.
До речі, про дороги. Вони тут у прекрасному стані. Нещодавно відремонтовані, рівні, без вибоїн, з новим покриттям. По обидва боки — ліси. Їздити тут тепер одна насолода.
Але повернемось до того, чим себе зайняти в Буковелі як активному туристу, так і тим, хто любить насолоджуватися красою сидячи.
Вкотре пишу, що я їжджу в Карпати заради гірських треків. Чим класний Бук — так це тим, що прямо із села можна піднятися на трековий маршрут, за день пройти навіть 20 км і спуститися назад в село. Це для тих, в кого нема часу на ночівлю в горах або ліньки нести 25-кг похідний рюкзак.
Найпопулярніший трек у Буковелі — Горганський масив. Востаннє піднімалась на Горгани через гору Синяк. Є кілька треків, я обирала той, що від готелю «Redisson” по лижній трасі вгору десь з кілометр, а далі заходите у казковий ліс. Чесно кажучи, для мене всі ліси у Карпатах казкові, але буковельська частина якась особлива. Поринаєш наче у казку — височенні смереки, мох, вузькі гірські стежини і неймовірно смачне повітря. Дихаєш і не можеш надихатися. Словами не передати — спробувати слід обов’язково.
От дивишся на Синяк знизу і думаєш: «А, фігня, що ж там іти?». Насправді не все так просто. Набір висоти стрімкуватий, але тим він приносить неймовірне задоволення від підйому.
Самі Горгани — це кам’янисті розсипи, тому сюди треба йти у зручному взутті. Бажано мати трекові черевики, так як вони добре фіксують ногу і тоді дертися по камінню буде легше, ніж у кросівках чи кедах. Послизнутися тут — раз плюнути. Особливо у вологу погоду. Це важливо. Останній раз ми зустріли по дорозі пару, яка піднімалась на Синяк в тому, в чому вийшла із готелю. Дівчина була у балетках, білій сукенці і джинсовій курточці зі стразами. Чоловік хоча би був у кросівках. Мали з собою лише півтора літри води. Казали, що вийшли прогулятися і думали, що 5 км від Редісону до Синяка — це просто піша прогулянка. Насправді це не так — треба мати з собою і воду і перекус, бо підйом на Синяк дійсно забирає сили.
Сама гора Синяк має висоту 1665 метрів. По один бік відкриваються фантастичні краєвиди, Поляниця і Буковель перед вами як на долоні. У сонячну погоду можна побачити Говерлу (2061м) і Петрос (2020 м). З іншого боку – безкраї ліси, абсолютно не обжита місцевість, без людей і сіл, лише ліси і хащі. Кажуть, що саме там водиться бурий ведмідь. Мій колега минулого року розминувся із ведмедем хвилин на 20. Забрів у хащі десь у підніжжі сусідньої гори Хом’як. Стежина після дощу була волога, він вперся у тупик, тому повертався назад на стартову точку і помітив на землі свіжий ведмежий слід. Пощастило йому! Цього року про ведмедів на Горганах я не чула, зате було чимало диких кабанів, про що свідчила розрита земля навіть на туристичних маршрутах.
Справа від Синяка — гора Хом’як, зліва — Горганський хребет і гора Малий Горган. Я повернула на Малий Горган. Хребет теж весь кам’янистий, тому 2 км відстані поміж двома точками долається за годину. Із Малого Горгану прямо на долоні ще одна гора Горганівського масиву — Довбушанка. Її висота 1754 м, але зз Поляниці маршрут в один бік десь 25 км. Тому йти варто тільки із ночівлею.
Висота Малого Горгану 1592 метри, — досить крутий спуск на полонину Блажів. Теж по кам’янистих розсипах. Опісля, коли починається ліс — стежка досить полога. Щоб потрапити у Буковель — із Блажова слід спуститися стежиною вниз по ліву сторону і вийдете до розвилки. Нікуди не повертати, йти прямо вздовж річки кілометрів з 3-4 і вийдете до буковельського озера Молодість. Я двічі ходила цим маршрутом і двічі він відкривався мені по-різному.
Ціни
Багато туристів скаржаться на високі ціни у Буковелі. Загалом це справді так. Як на мене, продукти у магазині тут справді у півтора рази дорожчі за, наприклад, столичні. Плитка шоколаду — під 50 грн. Тому снеки і батончики у Буковель справді краще брати з собою. Щодо їжі загалом, то у Поляниці чимало ресторанів. У центрі села є ресторан швидкого харчування. Середня ціна за одного за обід — десь близько 100 грн. Я би радила ходити у ресторани при готелях, які знаходяться не на головній дорозі. Там і смачніше і дешевше — перевірено на собі.
Готелі
У Поляниці їх величезна кількість. Я раджу звернути увагу на нові, які збудували у підніжжі гори Синяк. Ціни – абсолютно різні. В середньому більш-менш хороший номер на двох зі сніданком влітку коштує близько тисячі. Взимку – ясна річ – дорожче.
Загалом же Буковель ще у 2012-му році визнаний самим швидкозростаючим курортом світу. Коли не приїду сюди — тут постійно щось будують. Звісно, мені як естету не подобається вся ця хаотична забудова різними готелями. Вони не в одному стилі, це раз, а по-друге, кожен із них намагається виділитися чимсь своїм, що у них не завжди виходить.
Активності
У Поляниці цілий рік працює кілька підйомників. Пару років тому тут відкрили нічний клуб, який влітку є ще таким собі денним клубом. Тут є лежаки, басейни і гучна музика. Можна стрибнути із банджі-джампінгом (300 грн) з висоти 28 м, прокататись по канатній дорозі (200 грн) та інше. А можна просто гуляти і намотувати кілометри, милуючись красою Карпатських гір.
Всі фото автора.
Читайте також блоги Галини Остаповець:
Карпатська туристична Мека, або Чим зайнятися в Яремче
Чому українські Карпати кращі за італійські Альпи
Українська Боржава – місце, де могли б зняти «Гру престолів»
Туристическое страхование часто воспринимается как дополнительная трата средств, которой можно избежать. Однако, это ошибочное представление,…
Открытие учетной записи на игровой площадке обычно вознаграждается подарком. Иногда клиенту для этого достаточно завести…
В мире виноделия существует напиток, который завоевал сердца многих гурманов своим уникальным вкусом и ароматом.…
Рынок азартных развлечений в Украине активно развивается, что заметно по регулярному пополнению списка легальных онлайн-казино.…
Туризм ради игры становится всё более популярным среди путешественников по всему миру. Казино уже давно…
Рассказываем о бонусах Vbet. Мы расскажем о разных видах поощрений - как стандартных для всех…