Думаєте, у Буковель варто їздити лише взимку? Помиляєтесь!
Отже, Буковель, а саме село Поляниця, з обох сторін оточене гірськими масивами, що й робить його привабливим для туристів. І якраз у жовтні, перед тим як почнеться зимовий сезон, Буковель прекрасний як ніколи. Думаю, лише в Карпатах можна оцінити всю красу осені – вкриті густим туманом гірські вершини і неймовірних кольорів листя дерев.
Буковель — найбільший гірськолижний курорт України. Розташований на висоті 920 метрів над рівнем моря. Найвища точка курорту гора Довга — 1372 м. На Довгу можна піднятися на крісельному підйомнику, який працює тут круглий рік. Ціна 100 грн — за одного у два боки. Якщо маєте з собою гірський велосипед — із Довгої можна з’їхати на ньому по велотрасі. Правда, у місцевих прокатах я так і не знайшла гірських велів, але можливо вам пощастить більше. До речі, велопрокат у Буковелі за день оренди коштує десь 250 грн. Окрім велотрас, кататись тут є де. Вздовж озера Молодість спорудили велодоріжки, зрештою покататись можна і лісовими стежинами, яких тут безліч. Так само можна поїхати і по автотрасі, але як на мене, це трохи небезпечно, зважаючи на їх вузькість та звивистість.
До речі, про дороги. Вони тут у прекрасному стані. Нещодавно відремонтовані, рівні, без вибоїн, з новим покриттям. По обидва боки — ліси. Їздити тут тепер одна насолода.
Але повернемось до того, чим себе зайняти в Буковелі як активному туристу, так і тим, хто любить насолоджуватися красою сидячи.
Вкотре пишу, що я їжджу в Карпати заради гірських треків. Чим класний Бук — так це тим, що прямо із села можна піднятися на трековий маршрут, за день пройти навіть 20 км і спуститися назад в село. Це для тих, в кого нема часу на ночівлю в горах або ліньки нести 25-кг похідний рюкзак.
Найпопулярніший трек у Буковелі — Горганський масив. Востаннє піднімалась на Горгани через гору Синяк. Є кілька треків, я обирала той, що від готелю «Redisson” по лижній трасі вгору десь з кілометр, а далі заходите у казковий ліс. Чесно кажучи, для мене всі ліси у Карпатах казкові, але буковельська частина якась особлива. Поринаєш наче у казку — височенні смереки, мох, вузькі гірські стежини і неймовірно смачне повітря. Дихаєш і не можеш надихатися. Словами не передати — спробувати слід обов’язково.
От дивишся на Синяк знизу і думаєш: «А, фігня, що ж там іти?». Насправді не все так просто. Набір висоти стрімкуватий, але тим він приносить неймовірне задоволення від підйому.
Самі Горгани — це кам’янисті розсипи, тому сюди треба йти у зручному взутті. Бажано мати трекові черевики, так як вони добре фіксують ногу і тоді дертися по камінню буде легше, ніж у кросівках чи кедах. Послизнутися тут — раз плюнути. Особливо у вологу погоду. Це важливо. Останній раз ми зустріли по дорозі пару, яка піднімалась на Синяк в тому, в чому вийшла із готелю. Дівчина була у балетках, білій сукенці і джинсовій курточці зі стразами. Чоловік хоча би був у кросівках. Мали з собою лише півтора літри води. Казали, що вийшли прогулятися і думали, що 5 км від Редісону до Синяка — це просто піша прогулянка. Насправді це не так — треба мати з собою і воду і перекус, бо підйом на Синяк дійсно забирає сили.
Сама гора Синяк має висоту 1665 метрів. По один бік відкриваються фантастичні краєвиди, Поляниця і Буковель перед вами як на долоні. У сонячну погоду можна побачити Говерлу (2061м) і Петрос (2020 м). З іншого боку – безкраї ліси, абсолютно не обжита місцевість, без людей і сіл, лише ліси і хащі. Кажуть, що саме там водиться бурий ведмідь. Мій колега минулого року розминувся із ведмедем хвилин на 20. Забрів у хащі десь у підніжжі сусідньої гори Хом’як. Стежина після дощу була волога, він вперся у тупик, тому повертався назад на стартову точку і помітив на землі свіжий ведмежий слід. Пощастило йому! Цього року про ведмедів на Горганах я не чула, зате було чимало диких кабанів, про що свідчила розрита земля навіть на туристичних маршрутах.
Справа від Синяка — гора Хом’як, зліва — Горганський хребет і гора Малий Горган. Я повернула на Малий Горган. Хребет теж весь кам’янистий, тому 2 км відстані поміж двома точками долається за годину. Із Малого Горгану прямо на долоні ще одна гора Горганівського масиву — Довбушанка. Її висота 1754 м, але зз Поляниці маршрут в один бік десь 25 км. Тому йти варто тільки із ночівлею.
Висота Малого Горгану 1592 метри, — досить крутий спуск на полонину Блажів. Теж по кам’янистих розсипах. Опісля, коли починається ліс — стежка досить полога. Щоб потрапити у Буковель — із Блажова слід спуститися стежиною вниз по ліву сторону і вийдете до розвилки. Нікуди не повертати, йти прямо вздовж річки кілометрів з 3-4 і вийдете до буковельського озера Молодість. Я двічі ходила цим маршрутом і двічі він відкривався мені по-різному.
Ціни
Багато туристів скаржаться на високі ціни у Буковелі. Загалом це справді так. Як на мене, продукти у магазині тут справді у півтора рази дорожчі за, наприклад, столичні. Плитка шоколаду — під 50 грн. Тому снеки і батончики у Буковель справді краще брати з собою. Щодо їжі загалом, то у Поляниці чимало ресторанів. У центрі села є ресторан швидкого харчування. Середня ціна за одного за обід — десь близько 100 грн. Я би радила ходити у ресторани при готелях, які знаходяться не на головній дорозі. Там і смачніше і дешевше — перевірено на собі.
Готелі
У Поляниці їх величезна кількість. Я раджу звернути увагу на нові, які збудували у підніжжі гори Синяк. Ціни – абсолютно різні. В середньому більш-менш хороший номер на двох зі сніданком влітку коштує близько тисячі. Взимку – ясна річ – дорожче.
Загалом же Буковель ще у 2012-му році визнаний самим швидкозростаючим курортом світу. Коли не приїду сюди — тут постійно щось будують. Звісно, мені як естету не подобається вся ця хаотична забудова різними готелями. Вони не в одному стилі, це раз, а по-друге, кожен із них намагається виділитися чимсь своїм, що у них не завжди виходить.
Активності
У Поляниці цілий рік працює кілька підйомників. Пару років тому тут відкрили нічний клуб, який влітку є ще таким собі денним клубом. Тут є лежаки, басейни і гучна музика. Можна стрибнути із банджі-джампінгом (300 грн) з висоти 28 м, прокататись по канатній дорозі (200 грн) та інше. А можна просто гуляти і намотувати кілометри, милуючись красою Карпатських гір.
Всі фото автора.
Читайте також блоги Галини Остаповець:
Карпатська туристична Мека, або Чим зайнятися в Яремче
Чому українські Карпати кращі за італійські Альпи
Українська Боржава – місце, де могли б зняти «Гру престолів»
