Поїздка в Литву: замки, цепеліни і добрий лікар Айболить

Для першого знайомства зі столицею Литви досить пари днів, але якщо є можливість, то краще подивитися щось ще, крім Вільнюса, – наприклад Тракай.

Як дістатися?

Година у літаку з Києва – і ти вже в іншій країні. Швидше, ніж у годину пік дістатися на роботу з спального району.

У МАУ є регулярні рейси Київ -Вільнюс – квитки в обидві сторони коштують від 1500 гривень. Квитки на лоукостер Ryanair можна відхопити за 850 грн (в обох випадках у вартість включена лише ручна поклажа).

Для тих, хто боїться літати, є варіанти поїздів і автобусів. До пандемії «Укрзалізниця» пропонувала квитки від Києва до Вільнюса за 1600 гривень, але зараз такий поїзд не курсує. Проте є автобуси; нічний автобус обійдеться від 1000 гривень в один кінець. 

Як доїхати з аеропорту?

Аеропорт розташовано всього за сім кілометрів від центру Вільнюса. Ми їхали на електричці, станція якої міститься поруч з аеропортом. Квиток можна купити у провідника за 70 євроцентів, десять хвилин – і ви на місці.

Що подивитися у Вільнюсі?

Раджу піднятися на башту Гедиміна і помилуватися видами Старого міста з висоти. Заблукати і вийти до району Ужупіс – центру богемного життя Вільнюса. Петляючи вузькими вуличками, ви обов’язково знайдете багато цікавих пам’яток. Наприклад, пам’ятник дядькові, біля якого стоїть маленька дівчинка з кішкою на руках. Я сфотографувала їх і тільки потім дізналася, що пам’ятник присвячений Цемаху Шабаду, який став прототипом доктора Айболитя у відомій дитячій казці.

Тут гарно, але без химерності, спокійно, але не сумно. Люди на вулицях розмовляють неголосно, і навіть біля основних визначних пам’яток, пам’ятки Гедиміна і Кафедрального собору, не гомонить туристичний натовп. Торговці на ярмарку біля Кафедральної площі теж поводяться з гідністю. Спокійно дадуть відповідь на всі питання, але нав’язуватися не будуть. Якщо любите торгуватися на східних базарах, тут вам буде нудно.

Після дев’ятої вечора Вільнюс фактично вимирає. У місцевих барах і ресторанах ще є публіка, але на вулицях зустрінеш хіба що собачників. Навіть у гарну погоду вечорами люди не гуляють, а лише йдуть кудись у справах (судячи з їхнього зосередженого вигляду). Якщо заблукаєш ввечері, доводиться почекати, щоб запитати у випадкового перехожого дорогу.

До речі, запитати дорогу можна англійською (у молодих) або російською (ті, хто народився ще в СРСР, пам’ятають російську, хоча розмовляють нею зі зрозумілих причин не надто охоче).

У цілому, Вільнюс з туристичної точки зору здався мені містом на вік-енд. Пам’ятки розташовані досить компактно і, намагаючись знайти нові місця, раз у раз натикаєшся на вулички, які бачив раніше.

Утім, у Литві вистачає й інших цікавих місць. Деякі розташовані зовсім поруч з Вільнюсом.

Тракай: замок на воді

Якщо вас занесло в Литву довше, ніж на пару днів , раджу виділити час на Тракай, давню столицю Литви. У XIII столітті тут, на острові посеред озера Гальве, великий князь литовський Вітовт наказав звести замок, який став резиденцією литовських князів. Тривалий час він відігравав важливу роль в обороні країни, але був зруйнований в 1655 році під час російсько-польської війни. І лише в середині минулого століття зусиллями реставраторів повстав із руїн.

 Від Вільнюса до Тракая всього тридцять кілометрів. Дістатися сюди можна автобусом, який ходить від столичного автовокзалу щопівгодини. Два євро і тридцять хвилин у дорозі – і ви на зупинці в Тракаї. Звідти півгодини пішки – і ось середньовічний замок перед вами.

Тракайський замок – єдина споруда такого роду в Східній Європі, зведена посеред озера. Від набережної до острівця прокладений пішохідний місток, що веде прямо до воріт. Замок зовні можна оглянути безкоштовно. А за вхід – 8 євро. Можна подивитися, як виглядає замок всередині, побродити по фортечним мурам і відвідати історичний музей. Експозиція розташована у відреставрованих приміщеннях і дає уявлення про історію цих земель від Середньовіччя до наших днів.

Я б сказала, що найкрасивіша частина Тракайської фортеці – це та, яку видно зовні. Всередині все виглядає, точнісінько як усередині замку Любарта в Луцьку. Нічого дивного, зважаючи на те, що ці дві споруди були зведені за часів Великого князівства Литовського з різницею в сорок років. Тож якщо ви не великий любитель музеїв або обмежені в часі, то гроші на внутрішній огляд Тракайського замку можна і не витрачати.

А от що варто зробити однозначно – здійснити водну прогулянку по озеру Гальве навколо острова. Біля причалу постійно чергує парочка моторних човнів. Ціна стартує від п’яти євро, але чим більше людей у човні – тим дешевше поїздка. Можна приєднатися до групи мандрівників.

Міні-круїз триває хвилин 40. Шлях навколо замку пролягає повз маленькі острівці, зарості очерету. Вдалині біліє садиба Ужутрапіс – маєток графів Тишкевичів у минулому, а нині – ландшафтно-архітектурний заповідник. Тут часто проводяться музичні концерти, виставки та інші культурні заходи.

Погода в цих місцях змінюється постійно, і завдяки мінливому освітленню з однієї і тієї ж точки з різницею хвилин в 10 можна сфотографувати зовсім різні пейзажі.

Що скуштувати в Литві?

Моє знайомство з литовської кухнею закінчилося тим, що за тижневу поїздку я набрала два кілограми. Національні страви чимось схожі на наші, з невеликими відмінностями. Борщ прийнято їсти холодним, але за бажанням можуть і підігріти. У меню нарівні зі свининою і яловичиною зустрічається оленина. Однак візитною кулінарною карткою Литви вважаються цепеліни. Це такі котлети зі спресованої картоплі з м’ясною начинкою всередині. 

У порції дві штуки цепелінів. Вони величезні, однієї порції вистачить на двох. Ціна за порцію стартує від чотирьох євро, втім, узагалі тут їжа недорога. Якщо в Бельгії або Франції цінник за обід у звичайному ресторані може легко перевалити за тридцять євро, то в Литві ситна вечеря обійдеться вам як мінімум на третину дешевше.

Усі фото автора