Подорож до Ісландії: 7 днів за 150 євро з перельотом

Мене таким уже не залякати, тому я ризикнула і вирушила у подорож мрії. У підсумку витратила близько 150 євро за 7 днів, зокрема й на всі авіаперельоти з України! Як так вийшло, що я встигла побачити і що часто залишається за кадром у бюджетних подорожах, читайте в моїх нотатках про Ісландію.

Я не шукаю легких шляхів

Почнемо з того, що просто мріяти мало. Мрії збуваються лише тоді, коли щось робиш для їх реалізації. Наприклад, для поїздки в Ісландію можна почати з купівлі спеціальної куртки. Моя водо- і вітронепроникна чекала свого часу три роки. І тут у Telegram-розсилці знову надходить повідомлення «Ісландія з України від 85 євро».

Через хвилину я вже підбирала дати на сайті Wizzair , а ще через десять – купувала квитки у Рейк’явік. З минулого року у мене з’явилася традиція відзначати день народження в нових країнах, тому з датами я визначилася швидко. Маршрут вийшов таким: Львів – Вроцлав, Вроцлав – Рейк’явік і назад. За чотири авіаквитки я заплатила 86 євро, використовуючи знижку Wizzair Discount Club (30 євро на рік), без вибору місця і тільки з ручною поклажею.

Дорога мені судилася довга, оскільки до перельоту у мене ще був потяг Запоріжжя – Львів, який їде 24 години! Це я до того, що бюджетна подорож – це не завжди швидко і зручно, часто до пункту призначення доведеться діставатися більш як добу з пересадками.

На запитання «А чи не простіше заробляти більше і не витрачати стільки часу на дорогу?» я зазвичай відповідаю так: «Звичайно, простіше, але я не шукаю легких шляхів». Особисто для мене це менш цікаво, мені одразу не вистачає якогось адреналіну і драйву. Після такого маршруту я завжди залишаюся у Львові хоча б на день, щоб відпочити, виспатися і погуляти улюбленим містом.

Оскільки я приїжджала вдень у​ будній день, то варіант зупинитися у друзів або по couchsurfing одразу відпадав (мені довелося б чекати до вечора, поки закінчиться робочий день), і я вирішила зняти хостел у центрі міста. І не прогадала! У Dream Hostel Lviv часто зупиняються іноземці, тож можна не лише обмінятися враженнями про подорожі, а й підтягнути свою англійську.

Багато хто досі вважає хостел чимось на кшталт гуртожитку, але у багатьох дуже креативний підхід до оформлення та зручні умови. У моєму, наприклад, кожне ліжко було окремим простором зі шторкою, світильником і розеткою. А внизу була “шухляда”, куди поміститься навіть велика валіза у відкритому вигляді.

У Вроцлаві я збиралася провести всього один вечір і ранок, тому вирішила пожити в хостелі, але запит на сайті сouchsurfing про всяк випадок залишила відкритим. Так я приїхала в гості до Якуба, який сам запропонував у нього зупинитися, оскільки теж мріє поїхати до Ісландії. Якуб зустрів мене в аеропорту, нагодував традиційним Бігусом (страва з квашеної капусти і м’яса. – Прим. Ред. ), ми погуляли вечірнім містом, потім разом готували пасту і дивилися кіно.

Ісландія. Початок.

Посадка в аеропорту Кеблавік була дуже хвилюючою. Але не тому, що літак трясло від вітру на посадковій смузі, а тому, що настільки заповітна і довгоочікувана мрія починає збуватися. Мій ісландський хост мав зустріти мене в аеропорту, але через роботу не зміг, про що попередив мене за день до прильоту. Рука вже тяглася бронювати трансфер онлайн, але внутрішній голос промовляв: «Це занадто нудно, на місці розберешся». Мабуть, він знав, що мене чекає цікава зустріч.

У черзі на посадку на рейс я познайомилася з парою з України, які орендували машину і підвезли мене до Рейк’явіка, що допомогло мені одразу заощадити близько 20 євро. Уже по дорозі з’ясувалося, що з Христиною у нас є спільна знайома, а з Женею ми взагалі були на одній конференції в Івано-Франківську п’ять років тому – світ справді тісний.

Оскільки мій хост затримувався на роботі, я вирішила почекати його разом з новими знайомими в їхньому хостелі. На кухні ми знайшли п’ять ящиків з написом «Free Food» ( «Безкоштовна їжа»). Це хороші продукти, які залишають ті, хто вже їде, тож перша вечеря в Ісландії у мене була теж безкоштовною.

Потім мої нові знайомі пішли відпочивати, а я залишилася чекати хоста. О пів на першу ночі в холі з’явилися три хлопці з коробками піци: «Привіт! Як тебе звати? Ти звідки? Хочеш піцу? Наше замовлення переплутали і нам дали одну безкоштовно». У голові виникла думка: «Схоже, голодувати я тут не буду».

Тільки-но ми розговорилися, як приїхав мій хост – навіть після 17-годинного робочого дня і не зважаючи на те,  що вранці знову на роботу. Він пообіцяв уточнити, чи можу я поїхати з ним, і о 8:30 ранку йому сказали “так”. Я стрибала від радості, адже мій хост – водій однієї з найкрутіших туристичних компаній GrayLine і в той день він їхав на екскурсію по Золотому кільцю, яка коштує близько 100 євро. Я поїхала безкоштовно як його гостя. Оце так пощастило!

Далі буде…

Засновник та ідейний натхненник проєкту про подорожі  наодинці Girls Travel Solo .

Більше фото – в Instagram Каті .