А ви знали, що в українському Дунаї живуть осетри?

У цих риб незвичайна “зовнішність”: по-перше, акулячий хвіст, а по-друге, “вбрання” з кісткових пластинок, які нагадують про те, якою неласкавою може бути природа до живих істот. Іноді їм необхідні спеціальні “обладунки”.

Свободу осетрам!

Усього у світі 27 видів осетрових, але в Україні історично зустрічалися шість видів: білуга, севрюга, осетри російський і атлантичний, стерлядь і шип. Власне, зараз осетер атлантичний і шип офіційно визнані в Україні вимерлими видами. Якщо нічого не робити, їхня доля спіткає всіх інших осетрових: зараз усі вони занесені до Червоної книги України та міжнародного Червоного списку МСОП. А все через нелегальний вилов, варварське винищення (переважно через чорну ікру), позбавлення звичного середовища проживання і порушення шляхів міграції осетрових (будівництво гребель ГЕС).

В Україні, а також Сербії, Болгарії і Румунії, з 2016 року за участю Всесвітнього фонду природи WWF почав роботу проєкт “ ЖИТТЯ дунайських осетрових “, покликаний допомогти у вирішенні цих питань.

Хто реве білугою?

Найпомітнішим представником сімейства осетрів України є білуга звичайна (Huso huso). До речі, до вислову “ревіти білугою” мовчазна риба не має ніякого відношення. Просто раніше білугою називали полярного дельфіна, який сьогодні відомий нам як белуха. Саме він вміє видавати гучний рев.

Життєздатні популяції білуги, як і інших осетрових, – один з важливих показників здорових екосистем річок, і в Україні така популяція є лише в Дунаї. Білуги живуть у Чорному морі і мігрують вгору за течією під час нересту.

Білуга – не лише найбільша з осетрових, а й найбільша риба з тих, що ловляться у прісних водах. Відомі навіть випадки, коли траплялися екземпляри завдовжки до 7 метрів і масою до 1,5 тонни. Як і більшість осетрових, білуги мігрують на великі дистанції для нересту і в пошуках харчування. Сьогодні рідко зустрічаються особини вагою понад 200 кг, оскільки нерестові міграції стали занадто небезпечними.

За способом харчування білуга – хижак, який живиться переважно рибою, але також молюсками, хробаками, комахами. У морі харчується переважно оселедцем, тюлькою, бичками, однак не гребує і молюсками.

Білуга живе довго, зустрічаються навіть 100-річні екзампляри. Відповідно, статевої зрілості білуга досягає досить пізно: самці – на 13-18 році життя, самки – ще пізніше, на 16-27 році. На відміну від тихоокеанських лососів, що гинуть після нересту, білуга, як і інші осетрові, може нереститися багато разів у житті. Після нересту скочується назад у море. Осетрові риби надзвичайно плідні і кількість ікринок у особин визначається від 500 тис. до 5 млн одиниць в одній кладці.

Білугу у зв’язку з тривалим життєвим циклом і пізнім настанням статевої зрілості, як правило, не вирощують в аквакультурі. У США, наприклад, навіть заборонено ввезення ікри або м’яса білуги, оскільки вважається, що вирощувати її не вигідно і, як наслідок, ввозиться дика риба з природної популяції, добута браконьєрським способом. Експортерів-порушників чекають великі штрафи і заборона на ввезення продукції до цієї держави.

В Україні штрафи за торгівлю осетриною невідомого походження досить низькі – близько 150-500 гривень, але за нелегальний вилов осетрових риб горе-рибалці, якого спіймали на місці злочину, доведеться розщедриться до 110 тис. гривен.

У природних умовах зустрічаються гібриди білуги з іншими видами осетрових, наприклад, із стерляддю, осетром, шипом та іншими. Результатом штучного розведення є гібрид – бестер, отриманий шляхом схрещування білуги зі стерляддю. В Україні його свого часу заселили в Азовське море, що є грубим порушенням принципу збереження генетичної чистоти диких популяцій.

Золота ікра альбіносів

Білуги-альбіноси зустрічаються у водах Каспійського моря. Біло-золотава ікра такої риби цінується особливо дорого – від 25 тис. до 40 тис. доларів за кілограм. Тільки одна компанія в усьому світі має ексклюзивні права на видобуток ікри каспійської білуги-альбіноса – іранська компанія House Almas.

Білуга завжди була дуже цінним промисловим видом. У їжу використовувалися не лише ікра і м’ясо, а й навіть хорда (стрижень, що дає опору тілу – попередник хребта кісткових риб), з якої роблять візігу (сушена хорда), а з неї потім – начинку для пирогів. Плавальні міхури білуги сушили для приготування спеціального клею, який застосовують у виноробстві при освітленні вина.

Сумний прогноз

На жаль, зараз доля цієї дивовижної риби вельми сумна. У природі чисельність виду стрімко скорочується. Повністю знищена популяція в Адріатичному морі, а чорноморська і каспійська популяції перебувають у депресивному стані. В Україні офіційно діє заборона вилову білуги. Вона занесена до Червоної книги України, зараз її природоохоронний статус – “вид на межі зникнення”. Також вид внесено до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, охороняється Бернською та Боннською конвенціями, CITES та Європейським червоним списком. І якщо в Україні не будуть вжиті дієві заходи для збереження цього дивного створіння, то наші внуки можуть ніколи не зустріти її в природі.

Але ми можемо допомогти – уникаючи купівлі осетрини і чорної ікри сумнівного походження, щоб не підтримувати браконьєрство. Якраз актуально напередодні Нового року.

Автор: Інна Гоч, іхтіолог, експерт Всесвітнього фонду природи WWF в Україні.