Дослідження: рослини не відчувають болю і самотності

Відповідальність за олюднення флори більшою мірою лежить на совісті письменників-фантастів і кінематографістів. У реальному житті, як заявляє почесний професор молекулярної і клітинної біології Лінкольн Таїз з Каліфорнійського університету в Санта-Крузі, квіти і дерева таких можливостей не мають.

Висновки грунтуються на новітніх експериментах, а також на аналізі попередніх досліджень, проведених фізіологами Тоддом Фейнбергом і Джоном Маллаттом. Результати були опубліковані в журналі «Тенденції в науці про рослини».

Унаслідок тривалих спостережень кілька років тому Фейнберг і Маллатт першими дійшли висновку, що тільки хребетні, членистоногі та головоногі мають порогову структуру мозку для усвідомлення дійсності. Вчені досліджували еволюцію свідомості шляхом зіставлення діяльності простих і складних структур мозку.

Спостерігаючи за функціонуванням мозку у тварин, які стоять на різних щаблях організації, Фейнберг і Маллатт приділили значну увагу тим видам, які позбавлені свідомості.

Професор Таїз зауважив: «А якщо є тварини, у яких немає свідомості, то можете бути впевненими, що у рослин , у яких навіть немає нейронів (не кажучи вже про мозок), свідомості теж немає».

Рослини і тварини розвивають зовсім різні життєві стратегії. А мозок – дуже “дорогий” орган. Мати високорозвинену нервову систему – це абсолютно не дало б жодних переваг рослинам, вважає професор Лінкольн Таїз.

Форма листа змінюється не через переляк або біль

Рослини демонструють просте використання електричних сигналів за допомогою двох можливих механізмів: перший регулює розподіл заряджених молекул по мембранам, а другий відповідальний за відправлення повідомлень на великі відстані по всьому організму .

У першому випадку листя рослини можуть згорнутися, оскільки іони передають сигнал про вихід води з клітин . Тобто форма листа змінюється не через переляк або больове відчуття, а через дегідратацію.

У другому випадку укус комахи на одному листі може ініціювати захисні реакції віддалених листків. Обидва випадки виглядають так, ніби рослина вибирає: реагувати їй на подразник чи ні. Але дослідники підкреслили, що ця «реакція» генетично закодована і налагоджена у кількох поколінь унаслідок природного відбору .

Висновок: так, рослини відповідають на дію подразників, але ця поведінка генетично закодована і не має відношення до миттєвої реакції.

За матеріалами Deccan Chronicle