Калита на Андрія. Традиції і рецепт

На Андрія усі дівчата пекли калиту – корж з білого тіста, що був символом сонця і щасливого шлюбу. Замішуючи тісто, кожна дівчина думала про свого коханого. У центрі калити робили дірку, щоб корж можна було підвісити до стелі.

Увечері дівчата запрошували хлопців на вечерю і пригощали їх варениками, пиріжками, голубцями і компотом. У цей вечір можна було пити горілку.

За допомогою червоного дівочого пояса або стрічки калиту підвішували до стелі, пропускаючи пояс через гачок для дитячої колиски. Калиту підтягували вище під пісню:

«У небо, наша калита, у небо,
А ти, сонечко, підіймісь
На нас подивись.
Ми калиту чіпляємо.
На місяць поглядаємо,
Свою частку-радість закликаємо … »

За вільний кінець стрічки калиту притримував пан Калитинський, веселий хлопець або дівчина, які вміють розвеселити товариство. Поруч стояв писарчук, який в одній руці тримав казанок з розведеною в олії або воді сажею, а в іншій – квач.

На підлогу клали схрещені кочергу і рогачі. По черзі юнаки «витанцьовували» кочергу – танцювали швидкий танець, перестрибуючи через кочергу і рогачі, але не торкаючись їх. Юнак, який впорався із завданням, сідав верхи на кочергу і, підстрибуючи, під’їжджав до калити. При цьому між паном Калитинським і паном Коцюбинським (хлопцем на коцюбі, українською кочерга зветься ще коцюбою) відбувалася розмова:

– Добрий вечір, пане Калитинський!
– Здоров будь, пане Коцюбинський!
– Чого пожалував?
– Калиту кусати.
– А я буду по зубах писати!
– А я вкушу!
– А я впишу!
– Ой чи впишешся, чи ні,
– Я на білому коні

Пан Коцюбинський міг відповідати по-різному, наприклад: «Їду, їду на коні, у червонім жупані, до Вашої хати калиту кусати».

Відкусити від калити міг тільки той юнак, який, незважаючи на жарти, не засміявся. Щойно пан Калитинський помічав посмішку на обличчі пана Коцюбинського, він смикав за пояс, і калита підстрибувала вгору, а писарчук розмальовував обличчя «невдахи» сажею.

Юнаків, яким вдавалося скуштувати калиту, називали Андріями. Дівчата надягали їм на голову вінки з колосків і калини і цілували в уста. Іноді скуштувати калиту дозволялося й дівчатам, до калити їм слід було під’їжджати на рогачі.

На калитянських посиденьках підлітки проходили процедуру приймання в компанію юнаків, після чого вони могли брати участь у вечірках з дівчатами, ходити на побачення, на покіс, виконувати всю чоловічу роботу, свататися і одружитися.

Рецепт калити:

Борошно – 3 ст.
Вода (тепла) – 2 ст.
Сіль – 1/2 ч. л.
Олія соняшникова – 4 ст. л.
Мак – 1/3 ст.
Цукор – 3 ст. л.
Мед – 3 ст. л.

У борошно додати сіль, соду, воду і замісити тісто. Залишити на півгодини відпочити. Мак запарити і перетерти з цукром. Тісто розкачати в тонкий шар, зверху викласти масу з маку, полити ложкою соняшникової олії і ложкою меду. Згорнути тісто конвертиком і розкачати. Так 3-4 рази.

З готового тіста сформувати коло, посередині склянкою зробити отвір, краї обрізати трикутниками, щоб вийшло сонце.

Калиту покласти у змащену олією форму, зверху полити медом і випікати 20 хвилин у духовці при температурі 180 градусів.

За матеріалами Вікіпедія, rodovid.meиРазом