Чи існують дракони?

Дракони чи не найпопулярніші міфологічні створіння світу. Протягом багатьох століть люди вважали, що вони насправді існують.

Історії про драконів відомі в багатьох культурах різних народів, від Америки до Європи, та від Китаю до Індії. Про них розповідали з найдавніших часів біля вогнищ, а легенди про них передавалися протягом поколінь.

Історія драконів

Досі невідомо, коли та де почали вперше розповідати про драконів. Але величезні літаючі змії описувалися як мінімум за часів Стародавньої Греції та Шумеру.

У стародавньому світі дракони виглядали як величезні змії, готові знищити людину своїми кільцями і вбити за допомогою отруйного дихання.

У легендах про драконів найчастіше розповідалися так само, як і про будь-яку іншу міфічну тварину. Іноді вони були корисними та захищали людей, а іноді були небезпечними та завдавали шкоди.

Все змінилося після того, як світом поширилося християнство. Після чого дракони стали сприйматися як щось зловісне, і нерідко виступали втіленням сатани. У середньовіччі більшість тих, хто щось чули про драконів, знали про них з біблії. В ті часи мабуть більшість християн вірила в те, що дракони існували насправді. Зрештою в книзі Йова дуже докладно описується Левіафан, і опис цього чудовиська дуже схожий на дракона.

…Навколо зубів його жах! Його спина — канали щитів, поєднання їх — крем’яна печать. Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде. Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться. Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової! Бухає полум’я з пащі його, вириваються іскри вогняні! Із ніздрів його валить дим, немов з того горщика, що кипить та біжить. Його подих розпалює вугілля, і бухає полум’я з пащі його.

— Йов 41:6-26

Гравюра Густава Доре “Знищення Левіафана”

Зародження міфу

Віра в драконів грунтувалася як на легендах, а й у твердих доказах. Як мінімум так думали люди. Століттями ніхто не знав, що й подумати про гігантські кістки, які часом знаходили в землі по всій земній кулі. І дракони здавалися логічним поясненням для людей, які не знали про динозаврів.

Види драконів

Хоча більшість з нас можуть легко намалювати дракона, зовнішній вигляд цього чудовиська може дуже відрізнятися в різних культурах. Деякі дракони мають крила, а дехто не має. Одні з них можуть дихати вогнем, у інших такої можливості не існує. Одні дракони лише кілька метрів завдовжки, інші тягнуться на кілометри. Якісь із драконів живуть у глибинах океанів, інші ж живуть у печерах чи глибинах гір.

Дракони часто складаються з частин багатьох інших тварин. В Індії вони мають голову слона, на Середньому сході — голову тигра чи птиці. Часто їхні голови схожі на голови рептилій, таких як змії. Їх забарвлення може бути різних кольорів і відтінків. Дракони можуть бути чорними, зеленими, червоними, жовтими, синіми або білими.

Вони можуть описуватися як гігантські змії, гідри, горгульї та драконові боги, василіски та віверни. Можна подумати, що дракони походять від хамелеона, настільки їх зовнішній вигляд пристосовується до культурних та літературних традицій епохи.

Не існує простої відповіді на питання, скільки ж існує видів драконів. Вони так глибоко впроваджені в різні культури і міфологічні сказання, що дуже складно зробити точний підрахунок. Згідно з одними джерелами їх 73, тоді як інші стверджують, що 50. Ось деякі з них.

Китайський дракон

Також відомий як східний дракон. Він широко представлений у китайській культурі як символ влади та удачі. Китайські дракони пов’язані із водою. Вони можуть викликати дощ, щоб покласти край посусі, і здатні керувати багатьма водними явищами. Так що не дивно, що китайські дракони живуть на дні моря та інших водойм, таких як річки та озера.

Китайський дракон зазвичай більше схожий на змію, ніж дракони Заходу, які все ж таки швидше виглядають як ящірки або динозаври.

Одна з найпопулярніших теорій щодо походження китайського дракона називається теорією поклоніння тотемам. Згідно з нею, дракони з’явилися після того, як легендарний правитель Китаю, імператор Хуан-ді, вирушив на війну з дев’ятьма іншими племенами. Після того як він переміг усіх, то додав тотеми переможених племен до свого драконячого тотема. Так дракон став гібридом багатьох інших тварин. У китайського дракона очі креветки, роги оленя, вуха корови, ніс собаки, вуса сома, левова грива, довгий зміїний хвіст, риб’яча луска та кігті яструба.

Звичайний західний дракон

Коли ви думаєте про дракона, то швидше за все уявляєте собі його західний варіант, який найчастіше відображається у фільмах та анімації. Це крилаті створіння з чотирма лапами і довгим хвостом, які часто мають здатність дихати вогнем. На середньовічних ілюстраціях драконів часто малювали як великих крилатих ящірок, з крилами, які були надто маленькі, щоб ці ящірки могли літати. Однак пізніше на анатомію драконів сильно вплинули перші спроби відтворити вигляд динозаврів.

Після того як люди зрозуміли, що динозаври були набагато ближчими до птахів і ссавців, ніж до ящірок, зовнішній вигляд дракона змінився. Їх стали малювати такими, що стоять рівно і з великими крилами.

Якщо східні дракони є хранителями і символізують процвітання та владу, то західні дракони символізують смерть та руйнування, і часто були пов’язані з дияволом.

Віверна

Англійський дракон відрізняється від стандартного західного. У нього всього дві лапи, а не чотири, і він зазвичай менший від інших драконів. Іноді на хвості віверни знаходяться отруйні джала. В описах вони дуже рідко мають здатність дихати вогнем, і у них чудовий зір. У деяких випадках віверни символізують захист, силу та доблесть, в інших – помсту та руйнування.
Образ виверн часто використовують у геральдиці, і саме ці створіння стали прототипами драконів у бестселлері Джорджа Мартіна “Гра престолів”.

Віверна бореться з вовком

Гідра

Найвідоміша властивість гідри це те, що якщо їй відрубати одну голову, то відразу виросте як мінімум ще одна. Іноді кожна голова гідри має свої властивості, наприклад, одна плюється отрутою, а інша дихає вогнем. Зазвичай кров і зуби гідри теж отруйні. Так що гідру вбити дуже складно.

За грецькою міфологією Лернейська гідра народилася від Тифона та Єхидни. Це був змієподібний водний дракон, чиє лігво було в озері Лерна. Кількість голів у гідри відрізняється залежно від джерела. Лернейську гідру переміг Геракл як один зі своїх дванадцяти подвигів. Коли Геракл дізнався, що голови у гідри знову виростають, він покликав на допомогу свого племінника Іолая. Геракл відрубав голову, а Іолай припікав обрубок, тож нова голова не могла вирости. Нарешті Геракл відтяв безсмертну голову гідри і закопав її під скелею.

Африканський дракон

Ці дракони не так широко відомі, як західні чи азіатські. Вони дуже подібні до змій і часто зображуються без лап. Хоча про них дуже мало знають за межами Африки, на цьому континенті вони, як і раніше, відіграють значну роль у культурі, релігії та міфах.

Існує африканський міф творіння, за яким дракон допоміг створити світ. Легенда свідчить, що світ створили першим верховним божеством Нана-Булуку. Але Нана-Булуку не зміг це зробити один, так що він створив помічника – райдужного змієподібного дракона Айдо-Хведо. За допомогою вигинів драконячого тіла створювалися річки та долини, а його випорожнення створили гори та збагатили землю, так що на ній змогли з’явитися рослини. Після того, як Земля була створена, на ній з’явилось надто багато рослин, тварин і гір. І Нана-Булуку став побоюватися, що під цією вагою Земля провалиться всередину. Щоб цього не допустити, Айдо-Хведо обернувся кільцем навколо Землі, затиснувши свій хвіст у пащі.

Кецалькоатль

Його ім’я означає “пірната змія”. Кецалькоатль – це дракон, який поєднує в собі характеристики птаха і гримучої змії, і один з найшанованіших богів у давній Мезоамериці. Він має відношення до богів дощу, вітру та заходу сонця. Саме Кецалькоатль дав кукурудзу ацтекам. Також він був покровителем ремісників та богом-охоронцем знань, науки та мистецтв. Ацтеки вірили, що саме Кецалькоатль винайшов книги та календар. Він навіть був відповідальний за впорядкування початкового космосу і брав участь у створенні людей.

Дракони в мистецтві. Імена відомих драконів

У літературі давно описувалося безліч драконів. Дракон з “Беовульфа”, найстарішої англомовної героїчної поеми, Бармаглот з “Аліси” Керролла, Смауг з “Хоббіта” Толкіна, дракони з фентезі-циклу “Земномор’я” Урсули Ле Гуїн, наймогутнішого з яких звали Калесін, дракони “Ігри престолів” Джорджа Мартіна, дракон Лунг з книжки “Володар драконів” Корнелії Функе, білий дракон Рут та інші дракони з циклу фантастичних романів “Вершники Перна” Енн Маккефрі і так далі.

Дракони продовжають захоплювати уми та уяву глядачів у величезній кількості фантастичних книг та фільмів. Багатьом знайомі анімація «Як приручити дракона», серіал «Гра престолів» та кіноадаптація «Хоббіта». Дракон супроводжував Мулан з однойменного мультфільму Дісней, у «Нескінченній історії» був дракон, схожий на собаку, вистачало драконів і у знаменитій франшизі про Гаррі Поттера. У популярній настільній рольовій грі «Підземелля та дракони» описані десятки їх різновидів, у кожної з яких унікальний характер, сила та інші характеристики. Там можна зустріти драконів вогняних, земляних, водних, крижаних, кісткових там багато, багато інших.

Статуя дракона, разміщена біля Сіднейського оперного театру під час прем’єри “Гри престолів” в 2015 році

Походження драконів

Саме слово “дракон” походить від грецького слова “драконта”, що означає “дивитися”. Передбачалося, що ці монстри охороняють скарби, сидячи на горах із золотих монет та коштовностей. Хоча звичайно це все має дуже мало сенсу, бо навіщо такому могутньому чудовиську знадобилися б усі ці монети? Навряд чи йому хоч колись у житті доводилося ходити за покупками. Можливо, скарби драконів мали більший символічний сенс, являючи собою зриму і зрозумілу всім нагороду, яку бравий воїн отримував після того, як знищував злісне чудовисько.

Дракони — одні з небагатьох міфологічних створінь, які беруть участь у легендах у ролі сильного й лякаючого супротивника, якого треба вбити. Вони не існують просто так, як будь-яка жива істота. Їх існування часто є лише метою для безстрашного шукача пригод. Інші міфічні створіння, такі як тролі, ельфи та феї часто взаємодіють із людьми. Іноді вони їм допомагають, іноді шкодять. Але вони не розглядаються майже виключно як супротивники.

У християнстві є легенди про праведних святих, які борються із Сатаною у вигляді дракона і стирають його з лиця землі. Найвідоміший із них Святий Григорій Побідоносець, також відомий як Драконоборець. За легендою, він прийшов до міста, якому загрожував жахливий дракон. Святий врятував прекрасну діву, захистив себе знаком хреста і вразив страшне чудовисько списом. Городяни так вразилися вірою та хоробрістю Святого Григорія, що тут же всі стали християнами.

Вбити дракона було не лише важливою місією та кар’єрною можливістю для будь-якого честолюбного лицаря чи святого, але за легендами за їхньою допомогою можна було створити армію. Легендарний засновник Фів та давньогрецький герой Кадм так і вчинив. Він убив величезного змія, священного дракона бога Ареса, який охороняв джерело. А потім за порадою Афіни Кадм посіяв у землю зуби переможеного ним чудовиська. І з цих зубів виросли воїни «спарти» (посіяні).

Вчені припускають, що властивість драконів викидати вогонь походить від середньовічного зображення брами пекла. Ворота в пекло часто зображувалися як рот чудовиська, з якого викидається вогонь та дим. Якщо вірити не тільки в те, що пекло існує, а й у те, що дракони – втілення Сатани, то таке припущення є досить логічним.

Кадм засіює землю зубами дракона

Чи існують дракони насправді?

Нині дуже мало людей вірять у те, що дракони насправді існують. Всі швидше повірять у існування снігової людини або Лох-Неського чудовиська, ніж у величезного вогнедишного (чи ні) монстра. Дракон занадто великий і занадто неймовірний, щоб сприймати його серйозно. У вік супутникової фотографії та смартфонів із вбудованими камерами ніхто не повірить у те, що якесь гігантське, крилате та вогнедишне чудовисько може хоч якимось чином залишитися непоміченим.

Проте лише кілька століть тому чутки про драконів схоже підтвердилися свідченнями очевидців. Моряки, що повертаються додому після плавання до Індонезії, повідомляли про зустріч із драконом. То був Комодський дракон, вид варана. Довжина Комодського дракона досягає 3 метрів, також він агресивний та досить небезпечний.

До того ж, доповнюючи паралель із драконами, раніше вважалося, що укус Комодського дракона особливо смертоносний через токсичні бактерії в його пащі. Цей міф був розвінчаний у 2013 році командою вчених із Квінсленду, які з’ясували, що паща Комодського дракона анітрохи не брудніша, ніж у інших хижаків.

Комодський дракон

Крім комодського дракона у природі зустрічаються дуже невеличкі ящірки-дракони. Це летючі дракони, рід ящірок із сімейства агамових, що мешкають у Південно-Східній Азії. Вони відрізняються від інших ящірок широкими шкірними складками з боків, за допомогою яких можуть планувати на відстані, що перевищують 20 м.

Летючий дракон вида Draco spilonotus

Дракони у тому чи іншому вигляді були поруч з нами сотні років і залишаться у майбутньому. У книгах, фільмах, картинах, скульптурах, піснях і танцях люди ще довго зображатимуть цих приголомшливих створінь, що так сильно вразили нашу уяву.