Що варто подивитися у Дніпрі за один день?
Деякі історики стверджують, що на місці, де нині стоїть місто Дніпро, вже за палеоліту було досить жваво, та й татаро-монголи не на порожнє місце набігали. Проте офіційно місту близько 250 років. Звісно, провісником будівництва міста послужили козацькі хутори та курені, які вже у 16 столітті після розквіту Запорізької січі стали рости біля річки Самари. Але датою заснування міста, тоді названого Катеринославом, прийнято вважати 1776 рік.
До речі, оскільки місто засновували «адміністративним шляхом», і чомусь на болоті (може, щоб не заважати містечкам, що вже виросли поблизу), вперше місце вибрали невдало, і перші тисячі катеринославців страждали від повеней, вогкості та хвороб. Тому «правильно» місто заклали вже на річці Дніпро, у 1784 році – де воно і стоїть досі. Щоправда, трохи сповз до річки – бо, налякавшись боліт, містобудівники звели «дубль-2» на пагорбі, і вже отримали проблеми з водозабезпеченням.
У планах засновників було звести в Катеринославі собор «подібний до Святого Павла, розташованого неподалік Риму», будівлі суду, торгових рядів з біржею, театр, архієпископство, будинок губернатора, аптека, готель, університет, музичну академію та багато іншого, – але все це так і лишилося на папері. Тому розраховувати на велику кількість історичних пам’яток у Дніпрі не доводиться. Але подивитися тут таки є що.
Для охочих підкріпитися сніданком перед прогулянкою містом є кілька варіантів пішої доступності. Звичайно, це «Пузата хата» та KFC один навпроти одного прямо на привокзальній площі. Трохи лівіше за двори можна пройти до McDonalds. А охочим перекусити ґрунтовніше (та й оселитися теж) можу порадити готель “Абрі”, який теж знаходиться буквально за квартал від вокзалу (але вже праворуч) і пропонує на сніданок шведський стіл дуже пристойної якості.
Перекусивши та набравшись сил, ми виходимо на проспект Дмитра Яворницького, який і буде «скелетом» нашої прогулянки. Першим пунктом прогулянки буде парк імені Лазаря Глоби.
Йти до нього не довше півгодини навіть на підборах і в заметах, – весь час прямо, нікуди не повертаючи.
Незважаючи на те, що в результаті декомунізації перейменували вулиці Дніпра, і тепер замість списку членів Політбюро можна побачити прізвища героїв нашого часу, прізвище Глоба прийшло до нас з часів заснування міста. Ще в 18 столітті тут була козацька слобода Половиця.
А на пагорбі над нею оселився козак Лазар Глоба та заснував тут сад (нині – парк ім. Глоби, за радянських часів – ім. Чкалова). Парк невеликий, але затишний і придатний для прогулянок будь-якої пори року. Звичайно, взимку маршрут можна скоротити хвилин до 20-40, просто подихати свіжим повітрям, подивитися на скульптуру Маленького принца і обійти ставок, яким влітку можна поплавати на катамаранах. Тут знаходяться дитяча залізниця та багато атракціонів, на кшталт картингу, колеса огляду, зворушливого зоопарку, музею науки, тому якщо ви поїдете до Дніпра влітку, та ще й з дитиною, на прогулянку парком треба буде виділити не менше години-двох.
Ну а ми повертаємось на проспект і рухаємось у бік центру. Під час Великої Вітчизняної війни Дніпро дуже постраждав і був відновлений, але вже у стилі сталінського ампіру. Тому особнячки 18-19 століть чергуються на вулицях зі сталінками та сучаснішою забудовою. Втім, будівля Дніпровського академічного театру драми та комедії – з минулих часів. Золотистий особняк був побудований в далекому 1847 за підтримки багатого купця Луцького і спочатку називався Зимовий театр, це один з найстаріших театрів міста (https://dramicom.dp.ua/). Квитки коштують 100-300 гривень, і якщо ви вирішите заночувати у Дніпрі чи у вас пізній поїзд – до вокзалу буквально півгодини, тож можете долучитися до мистецтва.
Втім, у театралів багатий вибір – поряд з Драмікомом якимсь архітектурним антонімом височіє Дніпропетровський академічний театр опери та балету. Звісно, оперний театр був у Дніпрі давно, до війни навіть називався Дніпропетровський робочий оперний театр. А нову сучасну будівлю театр отримав 1974 року.
У театрі можна відвідати не лише вистави, а й потрапити на екскурсію за лаштунки. Квитки на виступ обійдуться трохи дорожчими (100-450 грн). Афішу можна подивитися за посиланням https://www.opera-ballet.com.ua/, а за новинами слідкувати за сторінками в соцмережах (так, театр має і таке).
Продовжуючи нашу прогулянку проспектом Яворницького, ми, звичайно, побачимо більше знаменитих сталінок. В т.ч. та з баштами (як у Харкові чи Маріуполі). Проте цікаво глянути на будівлю Укрпошти (пр-т Яворницького, 62) або на Гранд-готель “Україна”. У готелю взагалі багата історія – він був побудований в 1910 як дохідний будинок і вразив городян своїм оздобленням – складний купол, барвиста майоліка, башточки і флюгер. У будівлі був навіть кінематографічний театр “Палас”. Зараз, звичайно, фасад простіше, і всередині замість кінотеатру бізнес-центр, ресторан і спа, не рахуючи, власне, готельних номерів. Подивитися зсередини можна, наприклад, випивши кави у ресторані на першому поверсі, але, судячи з фото, від колишньої розкоші мало що залишилося. Тому рухаємось далі.
Вулиця Грушевського за 5 хвилин доводить нас до Троїцького собору з його золотими маківками куполів. Коли стоїш, задерши голову, розумієш, чому цей будинок півтора століття був найвищим у місті. Звичайно, храм постраждав за часів соцреалізму, перекваліфікувавшись на фуражний склад, але реставрація у 1956 році повернула йому колишню пишність. Хочеться залишитися тут довше, але на нас чекають інші пам’ятки. По Грушевського повертаємось назад на Яворницького.
Біля Пасажу потрібно обов’язково зробити фото на тлі величезного взуття з кухонного начиння. Жаль, що знамениті «Миші Бляхера» – культовий ресторан Дніпра – у 2021 році закрився. Дуже атмосферне було місце. Незважаючи на те, що в Дніпрі є де смачно поїсти на будь-який гаманець, по-справжньому легендарних місць не так уже й багато.
Тому просто прогулюємося вулицею В’ячеслава Липинського – дивимося на напівкруглі будівлі сталінок, які переходять до кварталів дво- та триповерхових особнячків, що виринули вже з позаминулого століття. Для уважного спостерігача дивовижні і якість кладки, і архітектурні деталі, іноді спотворені пізнішими переробками.
Буквально через 10 хвилин виходимо до Свято-Успенського кафедрального собору, який уже багато років перебуває на реконструкції. Служби проводяться, можна зайти-зазирнути, але якщо не хочеться «краяти серце», краще не треба. Красень-собор більшовики понівечили ще в 1936 році, знісши куполи та дзвіницю і перетворивши його на лікарню.
З 2009 року собор намагаються реставрувати, але виходить набагато гірше, ніж реставрація синагоги «Золота троянда», яка стала частиною центру “Менора”. Туди неодмінно варто зайти.
Центр «Менора» було відкрито у 2012 році, і на 50 тис. квадратних метрів розмістився єврейський ком’юніті-центр: готелі, ресторани, музеї, культурно-релігійні організації юдаїстської спрямованості. Будівля дуже світла, простора. Є можливість побродити безкоштовно або за 150 грн вирушити на екскурсію з відвідуванням оглядового майданчика. Якщо врахувати поверховість будівлі, вид відкривається просто приголомшливий.
З корисного для туриста тут є готель і ресторан, магазин і турагентство, а також кафе з гарними чаєм-кавою Tea House. Тут можна посидіти, перепочити, попити чаю і користуватися туалетом. В принципі, сам проспект Яворницького невеликий, і з кінця в кінець його можна пройти за годину-півтори, а на трамваї або маршрутці ще швидше.
Але якщо постійно відхилятися ліворуч-праворуч, можна виявити велику кількість цікавих місць. Тому з Менори ми повернемося на Яворницького, щоби продовжувати прогулянку. Але вояж наш буде не такий яскравий і різноманітний, якщо ми просто проскочимо вулицю Барикадну.
По-перше, різноманітність архітектурних стилів просто вражає. Мені дуже подобається будівля навпроти Барикадної 21 – з овальним вікном-ілюмінатором. І поряд з пафосним багатоповерховим «новоділом» притулився двоповерховий особнячок, в якому, банк, здається, так і залишився з часів його побудови кілька століть тому.
По-друге, ще один атмосферний заклад Дніпра – відомий «Репортер». На будь-який смак – ресторан, бар та кав’ярня, 3 поверхи до ваших послуг. Можна просто подивитися на місце, яке багато чого бачило. Якби ці столи та стільці могли розмовляти…
Ну а ми вже дісталися проспекту і прямуємо на Катеринославський бульвар, де, як на мене, розташовано серце Дніпра. Тут ошатно і вдень, і вночі, завжди галасливо і жваво. Багато кафе, дзюрчать фонтани, їздить паровозик. Є лавочки просто неба і в торговому центрі. Якщо втомилися, хвилин на 5-10 можна сісти-відпочити. Якщо ні – рухаємось далі.
Проспект Яворницького потихеньку спускається вниз. За 15 хвилин нашу увагу привертає урочиста будівля національного історичного музею http://www.museum.dp.ua/ – не дивно, музей тут з 1850 року. Як завжди, ціни на екскурсії дуже помірні, є кілька експозицій – історичний музей, літературний, безліч експозицій. Загалом, якщо годину-дві вам хочеться витратити, поринувши в наше чудове минуле, краще не знайти місця.
Якщо ж вирішите продовжити шлях – просто огинаємо музей, і по вулиці Соборній за 5 хвилин дістаємось до ще однієї перлини – Спасо-Преображенського кафедрального собору. Собор дуже незвичайний зовні (недарма будувався майже півстоліття) і багатий усередині. Доля музею атеїзму вберегла його від вандалізму, тож подивитися є на що.
Фото: Depositphotos
А нам час продовжувати шлях далі. По вулиці Яворницького ми добираємося до низки кафешок (я віддаю перевагу піці в «Римських пекарнях» – швидко, недорого та смачно) та продовжуємо наш маршрут у парку імені Т.Г. Шевченка. Парк великий, трохи занедбаний, тому спортивним кроком ми перетинаємо його та виходимо на набережну до Монастирського острова.
За деякими історичними джерелами, Монастирський острів удвічі старший за місто – монастир був заснований у 870 році. І ніби тут гостював сам Андрій Первозванний. Так це чи ні, стверджувати не буду, а ось що місце мальовниче і водоспад «Поріг ревучий» справляє враження – це правда. На острові є невеликий храм Святителя Миколая, пам’ятник Шевченку та атракціони (наприклад, акваріум прісноводних риб), тому заплануйте ще годину на «обхід пам’яток».
Повертаємося з острова уздовж набережної повз «Кулі бажань» та знаку I love Dnipro.
Ще одна архітектурна гордість Дніпра – Міст-Сіті. Ось до нього ми повз фонтан «Білий лебідь» і будівлі цирку і підійдемо ближче. І навіть може, укладемося, о півгодини, якщо не зніматимемо відео і робити селфі кожні 5 хвилин. Чудово дивитися на ці вежі увечері, з підсвічуванням, хоча враження вони справляють і вдень.
Від Центрального мосту у бік потрібного нам проспекту Яворницької вулиці розходяться променями. Ми оберемо Харківську – тут і магазинчики є, і помилуватися сучасною забудовою також можна. Хоча, чесно, милуватися виходить не дуже: чистий функціоналізм. Втім, сучасні сірі «кубики» поступово змінюють старіші будиночки, деякі з деревами, що ростуть на даху. Уповільнюємо кроки, розглядаємо деталі – медальйони, барельєфи, башточки.
А ось і проспект Яворницького. Цілий день ми крокували сюди-сюди, але в результаті весь час поверталися до нього. Тепер ми, втомлені та задоволені, повертаємось на вокзал, щоб вирушити додому. Насамкінець можемо кинути монетку у фонтан біля оперного театру, випити кухоль пива у “Старгороді” або келих вина (філіжанку кави) у “Фелічіті”. До вокзалу 20 хвилин пішки або 10 на таксі. Прогулянка завершена, дорогою можна просто посмакувати враження.
Фото: Depositphotos
Читайте також:
Маленькі міста — великі враження: куди поїхати на вікенд в Україні
Подорожі — це завжди щось більше, ніж просто переміщення між точками на карті. Це можливість…
Оскільки цифровий ландшафт продовжує розвиватися, з’явилася захоплююча концепція: метавсесвіт. Цей простір віртуальної реальності поєднує в…
Баня — це не просто місце для очищення тіла, а справжній ритуал, що поєднує в…
Для користування домашнім інтернетом велика кількість абонентів віддає перевагу бездротовому з’єднанню. Ця технологія є основою…
Спорт знає безліч рекордів, що вражають складністю. Але є серед них особлива категорія — ті…
Інвестування може бути заплутаним, оскільки існує така кількість варіантів і ризиків. Ціна Ethereum пропонує багатообіцяюче…