Орнітологи прикріпили на сорок датчиків. Але сороки із цим не погодилися

Австралійські орнітологи планували протестувати нові, дуже стійкі та відновлювальні трекери на місцевих сороках. А також дізнатися більше про переміщення та соціальні взаємодії цих дуже розумних птахів. І вийшло так, що птахи перехитрили людей.

Сороки поєдналися і почали “рятувати” своїх родичів, допомагаючи один одному зняти прикріплені датчики.

Зоологи давно знають, що сороки дуже розумні та соціальні створіння, але вперше вони продемонстрували таку альтруїстичну поведінку, як допомогу іншому члену групи, не отримуючи відразу замість жодної відчутної винагороди.

Трекери для сорок, який важить менше ніж 1 грам

Випробування нового пристрою

Вченим не звикати до того, що заплановані експерименти підуть не так. У препаратів може вийти термін придатності, обладнання відмовить, зразки забруднюються або відключиться електрика – всі ці непередбачувані обставини можуть повністю зіпсувати місяці, а то й роки ретельно спланованих досліджень.

Для зоологів, особливо тих, хто вивчає поведінку тварин, непередбачуваність є частиною їхньої роботи. Ось чому їм часто потрібні попередні дослідження.

Австралійські орнітологи вирішили створити новий вид пристроїв для птахів. Більшість наявних трекерів занадто великі, щоб помістити їх на птаха середніх або маленьких розмірів. А ті, хто менше, мають дуже обмежену пам’ять і термін служби батареї. Також їх можна використовувати лише один раз.

Вчені з Австралії створили своєрідну упряж, яка утримувала трекер. Вони розробили метод, при якому птахів не треба було знову відловлювати, щоб завантажити дорогоцінні дані або використовувати маленькі пристрої.

Біологи навчили групу місцевих сорок приходити до вуличної “станції” для годування. І в цій станції можна було бездротовим способом зарядити батарею трекера, завантажити дані або звільнити сороку від трекера та “збруї” за допомогою магніту.

Збруя з трекером розстібалася за допомогою магніту

Збруя була дуже міцна. Єдине слабке місце було там, де кріпився магніт. Щоб зняти цю упряж, був потрібен або магніт, або дуже добрі ножиці.

Вчені сподівалися дізнатися, як далеко можуть залітати сороки? Чи є у них свого роду “розклад дня” у пересуванні та спілкуванні? Як вік, стать та статус у зграї впливає на їх поведінку? Відповідь на ці запитання можна було отримати з маленьких трекерів, які орнітологи успішно прикріпили на п’ять сорок. А потім їм залишалося тільки чекати, спостерігати, а потім заманити птахів назад у станцію годівлі та зібрати цінні дані.

Все пішло не так

Багато тварин, які живуть групами, взаємодіють одна з одною. Так вони забезпечують всій групі здоров’я, безпеку та виживання. По суті, соціальна взаємодія та здатність до пізнання пов’язані між собою. У тварин, які живуть великими угрупованнями, підвищується здатність до розв’язання різних проблем.

Австралійські сороки є винятком. Їхній вигляд дуже добре знаходить вихід із непростих ситуацій, і вони пристосувалися до значних змін свого довкілля та життя поряд з людьми.

Зазвичай австралійські сороки живуть соціальними групами від 2 до 12 птахів у кожному. Разом вони займають та захищають свою територію. Також старші птахи допомагають із вихованням молодих.

Під час тестування нових трекерів орнітологи лише й змогли визначити, як швидко сороки об’єднуються, щоб розв’язувати проблему. Через 10 хвилин після того, як вчені одягли на сороку упряж, вони помітили, як доросла самка без трекера намагалася дзьобом видалити упряж з молодого птаха.

За кілька годин більшість трекерів було знято. До третього дня трекера зняли навіть з домінантного лідера групи.

Вчені не знають, чи знімала трекери одна й та сама сорока, або кілька. Але вони раніше ніколи не зустрічали згадок в інших дослідженнях про те, як птахи таким чином допомагали один одному позбутися відстежувальних пристроїв.

Єдиний схожий випадок у літературі був описаний для Сейшельських очеретівок, які допомагали один одному позбутися липкого насіння. Така дуже рідкісна поведінка називається “рятувальною”.

Врятувати австралійських сорок

Поки що більшість птахів, на яких одягали датчики, не були надто соціальними чи успішно вирішуючими проблеми. Наприклад, водоплавні та хижаки. Орнітологи не очікували, що сороки сприймуть трекер як паразит, якого треба прибрати.

Відстеження сорок дуже важливе для заходів для збереження виду, оскільки ці птахи вважаються вразливими. На австралійських сорок дуже погано впливає підвищення температури через зміни клімату.

У дослідженні, опублікованому нещодавно, вчені з університету Перта повідомили, що відсоток виживання пташенят сорок під час аномальної спеки менше ніж 10 відсотків.

Тепер австралійським орнітологам доведеться спробувати знайти новий спосіб, як зібрати такі важливі дані, які зможуть допомогти сорокам вижити у світі, що постійно змінюється.

За матеріалами Science Alert