Польські фармацевти випробували середньовічні ліки від чуми

Дослідники вирішили відтворити та проаналізувати «Теріак» (Theriac), щоб з’ясувати, чи виявляють якісь особливі властивості його окремі інгредієнти у готовому продукті. Для приготування препарату вчені використовували одну з двох відомих копій рецепту теріаку, розробленого Паулем Гульденіусом, аптекарем з Торуні. Гульденіус, якому було надано офіційний дозвіл на виробництво теріаку владою міста, опублікував свій рецепт із 61 інгредієнта у 1630 році.

Вважається, що «Теріак» був винайдений як протиотрута від усіх отрут у II столітті до н. Авторство рецепту приписують Мітрідату VI, цареві Понта. Рецепт був значно розширений у І столітті нашої ери лікарем Нероном Андромахом. Щоб відрізнити оновлену формулу від її стародавнього попередника, стару перейменували на честь її винахідника, тобто «Мітрідатіум», а нова стала називатися «Теріак».

Як тільки рецепти були поділені, запропоноване використання «Теріаку» збільшилося, і він став панацеєю, а не лише протиотрутою. Люди застосовували його для профілактики та лікування інфекційних захворювань, насамперед бубонної чуми. «Теріак» зберігав популярність ще у ХIХ столітті. Він проводився у великій кількості під час епідемій, а міста надали фармацевтам офіційне право виготовлення препарату. Офіційне виробництво мало бути прозорим для громадськості аж до друку та поширення рецепту.

Широкий спектр інгредієнтів «Теріаку» включав відомі наркотики, такі як мак, і відомі отрути, такі як морська цибуля — листяна рослина, з якої отримують щурову отруту. Однак морська цибуля вперше згадується як лікарська рослина в єгипетському папірусі ХVI століття до н.е., одному з ранніх медичних трактатів, що збереглися.

Загалом «Теріак» виготовлявся в ході складного процесу з використанням важкодоступних сировинних матеріалів. Їхня вартість була дуже висока, що робило ліки одним з найдорожчих для свого часу. Хоча його використовували в дуже малих дозах, ціна разової дози вагою близько 4 грамів дорівнювала вартості курки або половини гусака.

Популярність «Теріака» зійшла нанівець з розвитком науки, і препарат ніколи раніше не піддавався фармакологічному аналізу для вивчення його ефектів, якщо такі є. «Головною складністю в нашій роботі був правильний переклад назв рослин, які використовувалися середньовічним аптекарем, які потрібно було ідентифікувати з особливою ретельністю та узгодити з сучасною ботанічною номенклатурою», — поділилися польські вчені.

У результаті вчені з’ясували, що деякі інгредієнти препарату могли мати певні фармакологічні ефекти, а інші сьогодні вважаються отруйними. Тим не менш, їх кількість в одній порції ліків була дуже невеликою, наприклад, у досить отруйної морської цибулі вона була в 50 разів меншою за дозу, яка вважається сьогодні безпечною. Тож результаті дослідження показали, що «Теріак», що застосовувався відповідно до рекомендацям того часу, не міг бути отруйним.

Але чи мали ліки терапевтичний ефект? Попередні дані показують, що можлива дієвість “Теріаку” була заснована головним чином на ефекті плацебо. Хоча нестачі в речовинах, що надають фармакологічну дію, у цих ліках немає, їх кількості недостатньо, щоб реально впливати на здоров’я людини.

За матеріалами The History blog

Фото: Depositphotos