Заради чого їхати до Гданська у лютому: чарівність зимового міста та низький сезон

Коли квитки з вильотом із твого міста коштують 10 євро, не взяти їх просто неможливо. Я не думала летіти саме до Польщі.

Мені просто хотілося злітати кудись на уїк-енд у січні-лютому-березні, щоб погуляти та змінити обстановку. Напрямок було не важливим. Дати були не важливими. Принциповою була ціна. Хотілося в Стокгольм, щоб, так би мовити, закрити гештальт: дуже вже не вистачило нам цього міста в коротку осінню подорож. Але квитки були дорогі. Ще дивилася Відень із вильотом із Харкова. На деякі дати були добрі ціни, але у Відні ми вже були. А хотілося чогось нового. Вирішальними стали ціна квитків до Гданська, виліт з Харкова, любов до Польщі та дочкині канікули.

Багаж не брали. На чотири дні цілком достатньо ручної поклажі. Нерідко люди скаржаться, що ручна поклажа – це замало. У мене речі зайняли рівно половину рюкзака, а зверху помістився кофр з фотоапаратом (його у WizzAir не можна проносити окремо, вважається окремим багажем).

До оселитися у Гданську?

Я забронювала на одну ніч хостел у Гданську, в самому центрі, з цілодобовою стійкою реєстрації, тому що потрапити туди раніше години ночі через пізній приліт ми не сподівалися. Звичайно, найпростіше було б дістатися хостелу на таксі, але сума за таксі виходила в ціну хостелу — 75 злотих. Тож вирішили їхати автобусами. Куди нам поспішати?

До речі, сказати. Подорожувати взимку набагато дешевше, ніж у теплу пору року. Наприклад, окрема кімната у хостелі в самому центрі старого міста у лютому обійшлася нам дуже дешево, лише 18 євро на трьох на добу. Тоді як у травні чотиримісний номер цього ж хостелу коштував уже… 86 євро. Ми абсолютно спокійно ставимося до хостелів, особливо якщо зупиняєшся в місті всього на одну ніч. Але для тривалого вивчення міста найбільше підійде оренда апартаментів. Це буде дорожче, але, безумовно, комфортніше

Як дістатися з аеропорту?

Денні та нічні маршрути у Гданську відрізняються. Вдень від аеропорту до залізничного вокзалу ходить автобус № 210, уночі – № 3. Ціна також відрізняється. Нічний автобус дорожчий (4,2 зл.) Автобусна зупинка знаходиться поряд з виходом з аеропорту.

Чому зимовий Гданськ – хороша ідея для поїздки?

Безперечно, лютий — найвигідніший місяць для подорожей. До того ж, Гданськ — таке місто, яке гарне у будь-яку пору року, і в будь-який час доби, і за будь-якої погоди. Весна додає йому фарб, літо — яскравості, осінь — дощів, що роблять місто приємно-похмурим, зима — загадкових туманів.

Виходиш із хостелу, проходиш вулицею — і тут же потрапляєш на найкрасивішу вулицю Гданська — Длугу — до Золотих воріт. Ворота є частиною старих міських укріплень і були зведені у 1612-1614 роках. На аттиці розташувалися постаті — символи громадянської чесноти. Зі східного боку це — Злагода, Справедливість, Благочестя та Обережність. Латинська напис на воротах свідчить: “Concordia res public parvæ crescunt – discordia magnæ concidunt” (“У згоді малі республіки ростуть, через розбіжності великі республіки розпадаються”). Золоті слова на Золоті ворота!

Ми вже бували колись у Гданську. Але того разу з погодою не дуже пощастило — було холодно та похмуро. Можливо тому, Гданськ здався холодним та «важким». Він сподобався нам і вперше. Але тоді захоплення містом не було: не встигли розглянути, не змогли відчути. Зараз же Гданськ мені дуже подобався. Вмитий дощем і залитий м’яким ранковим сонцем, що пробивалося крізь легкий серпанок, – він здавався радісним і світлим.

У Брамі Вижинна (Верхні ворота) знаходиться центр туристичної інформації. Тут можна отримати корисну інформацію про місто та розжитися картами. Верхні ворота за старих часів служили перепусткою в місто із західного боку. Вони вважаються умовним початком Королівського шляху, що веде вулицею Длугою (Довгою) до Зелених воріт. Тут збиралися жителі міста, щоб привітати правителів, що урочисто в’їжджають через браму. Датуються ворота 1571-1576 років.

Подумували зайти до музею бурштину, який знаходиться у колишній Тюремній вежі, але потім вирішили просто погуляти містом. Погода чудова, а часу не так багато!

Через Золоті ворота знову входимо до Старого міста. Всередині воріт, на стінах, фотографії повоєнного Гданська. Він весь лежав у руїнах, на фотографії боляче дивитись. І в черговий раз дивуєшся, яка колосальна робота була зроблена для його відновлення у первісному вигляді. Здавалося б, простіше — зніс усі руїни і заповнив місто новими будівлями. У багатьох містах так і зробили… Але Гданськ був ретельно відновлений за старими фотографіями та малюнками. І ще як відновлений!

Вулиця Длуга — диво, яка гарна. Тут зосереджено найкрасивіші кам’яниці Гданська. І це не дивно — на вулиці жили найзаможніші городяни: купці, дворяни, високопосадовці. Багато будинків побудовані ще у XVI сторіччі.

А вхідні двері! Їх неможливо перестати фотографувати. І всі вони різні та зовсім дивовижні! Двері в під’їзди житлових будинків, двері в музеї, двері в кафе… Різних кольорів і форм, з орнаментами, ліпленням, різьбленням і скульптурою… Дивлячись на них, переконуєшся, що Гданськ, все-таки, найкрасивіше місто Польщі. Навіть у таких ось дрібницях.

Вулиця Длуга виходить до ринкової площі Длугий Тарг (Довгий Ринок). Тут розташувалася ратуша Гдавного Міста, Двір Артуса та фонтан Нептун. На місці нинішнього фонтану в середні віки розташовувався глибокий колодязь. Він виглядав непривабливо на тлі пишного двору Артуса. А подвір’я Артуса — це місце, де зустрічалися багаті патриції, купці, спадкоємці престолу. У ті часи такі Двори з’являлися по всій Європі і сягали корінням до лицарського епосу. Але гданський посідав серед них особливе місце. Тут приймали важливих гостей, проводили бенкети, концерти, театральні вистави. Зустрічі у Дворі Артуса на той час чимось нагадували легендарний Круглий стіл лицарів короля Артура.

У ратушу ми знову, як і минулого разу, не потрапили. Все було зачинено. Наразі тут знаходиться міський музей і, кажуть, внутрішні інтер’єри дуже гарні.

Через Зелені ворота виходимо на набережну Мотлави. Сонечко світить привітно, але повітря досить прохолодне.

Проходимо трошки набережною і пірнаємо в чергові ворота, що відводять нас від річки до міста. Цього разу — одна з найдавніших гданських воріт, готичні Хлібні (Хлібницька брама). Вони були зведені у другій половині XIV ст. З того часу ця будівля майже не змінилася. Під час війни вони не постраждали. Тож це — не реконструкція, а оригінальна будова. Через ворота потрапляємо на вулицю Хлібницьку.

З Хлібницькою перейшли на Пивну, одну з найатмосферніших ґданських вулиць. На ній розташована красива будівля Великого Арсеналу.

Наша мета – Маріацький костел. Минулого разу ми були в цьому соборі, але підйом на вежу не працював. Вирішили спробувати щастя цього разу — дуже хотілося подивитися на місто зверху. Та ще з таким милим, м’яким, хоч і зимовим, сонечком.

Базиліка Святої Марії – найбільший цегляний храм у світі. Довжина собору більше 100 метрів, усередині можуть одночасно перебувати 25 тисяч людей! Взагалі, у Гданську величезна кількість будівель із червоної цегли. І все місто від цього здається цегляно-червоним.

Усередині собор просто вражає своїми розмірами, ми це й уперше помітили. Величезний, білий порожній собор, майже нічим не заповнений простір.

Цікава річ в соборі — величезний астрономічний годинник. Він просто зачаровує і своїми розмірами і красою. Годинник був створений у XV столітті, але нинішній — це відновлений оригінал. Складається із трьох частин: верхня — театр ляльок із фігурками Адама та Єви, апостолів, смерті. У центрі модель космосу з небесними тілами. Це і є сам годинник, який показував фази місяця і зодіакальне сузір’я, в якому вона знаходилася. Внизу — диск із літургічним календарем, сакральними символами та диск із фігурою Богоматері.

А тепер – на дзвіницю! Вхід коштує 6 або 7 злотих, вже точно не пам’ятаю. Маші, як студенту, дешевші. Дзвіниця – це 80 метрів висоти та 410 ступенів. Початок підйому — круті та вузькі гвинтові сходи у круглій вежі майже без вікон. Загалом, усе, як я «люблю», є в мене легка клаустрофобія. Головне – не запанікувати на самому початку.

Вузька вежа закінчується. Тепер повітря та простору багато, але підйом лише на половині. Навколо — старі цегляні стіни, величезні вікна, напівтемрява, дзвони та голуби.

Підйом здається нескінченним. Але ось 400 ступенів пройдено, ми маємо мету! Оглядовий майданчик дуже крихітний, обнесений досить високою огорожею з сіткою. Види чудові! Але фотографувати незручно. Потрібно ставати навшпиньки. І все одно частина міста залишається за кадром. Але як же гарно, чорт забирай! І як нам пощастило з погодою!

Йти не хочеться, але нагорі відчутно холодніше, ніж унизу, – вітер. Спускаємося вниз, нас підганяє бажання випити кави з якою-небудь смакотою. Ще вранці ми побачили недорогу цукерню біля Золотих воріт. І ось тепер збиралися туди вирушити.

Знову по атмосферній Пивній вулиці:

Знову вийшли на вулицю Длугу, нею дійшли до Золотих воріт і вийшли за межі старого міста. Ось там і була наша цукерня.

Що скоштувати у Гданську?

У Польщі неймовірно смачна випічка та десерти. Але кремівка — це навіть смачніше за смачне, це досконалість! Принаймні для мене. Цей десерт був придуманий давним-давно у містечку Вадовіце, і тривалий час рецепт тримався у строгому секреті. Кремівка є майже символом Польщі. Ну, якщо й не символом, то найвідомішим тістечком — це точно. 2006 року 900-кілограмова кремівка навіть увійшла до Книги рекордів Гіннеса. У Львові є схоже тістечко, яке називається карпаткою. Але все ж таки це не те… Кремівка трохи нагадує наш торт наполеон — листкові коржі зверху і знизу, а між ними великий прошарок ніжного заварного крему. Найсмачнішу кремівку ми їли у Кракові та у Перемишлі.

Розглядаючи цінники в якійсь кондитерській або кав’ярні, можна помітити, що до називання кремівкою нерідко додається ще й «папська». Папська кремівка. Чому? Тому що саме кремівка була улюбленим тістечком тата Івана Павла II.

Кремівки є не в кожній цукерні. Але в цій, на мою радість, вони були. Взяли каву, кремівку та інших смакота і сіли відпочивати, грітися і насолоджуватися.

Продовження прогулянки зимовим Гданськом

Після кави пішли гуляти далі. Дійшли до Королівської каплиці та левів перед нею. Дуже добре мені запам’яталося це місце з минулої подорожі. Маша тоді була ще зовсім маленькою і облазила всіх цих левів. Ну, і зараз, загалом, теж…

Гданські двері – це крута тема. А гданські водостоки — ще крутіше! Можна в їх пошуках цілий фотоквест по місту влаштовувати. Усі вони різні! І кожен виразний, зі своїм характером.

Знову вийшли на набережну Мотлави, а там… «Чорна перлина». Пропонують прогулянки річкою. Можна було б і сплавати, але час перевалив опівдні, а нам сьогодні ще до Бидгощі добиратися. Прикинули і вирішили, що не встигнемо.

До речі, у Гданську є непоганий морський музей. Якщо будете там із дітлахами, неодмінно загляньте. Втім, дорослим там також цікаво.

Пішли вздовж набережної, поглядаючи на суєту буксирів, що тягнуть річкою крани, на чайок, на корабель Солдек (філія морського музею), на історичні ворота-кран Журав.

У Гданську чимало цікавих костелів. Один із них — костел Святої Катерини. Він нас просто вразив своєю атмосферою! Може тому, що це найстаріший костел Гданська (XIII століття, страшно навіть подумати!) Може, повна відсутність людей та гулка тиша зробили свою справу. Але відчуття «мурашок» там однозначно було. І мурашки ці були не від холоду.

До 1944 року костел захоплював інтер’єром, повним творів у стилі готики, маньєризму та бароко. Але 1945 року його було знищено. Сьогодні костел повністю відновлений. І, певно, відновлювали його з душею. Тому що тут не виникає відчуття «новобуду».

Де ще варто прогулятися у Гданську? На Амбарному острові. Нещодавно тут встановили оглядове колесо. Ціна квитка – 25 злотих.

Що ж, наша прогулянка Ґданськом завершилася. Нам було час тупотіти до вокзалу, щоб виїхати в Бидгощ. Але в Ґданську залишився шматочок мого серця. І я готова повертатися сюди знову і знову, незважаючи на те, що була тут уже тричі. Кольорові кам’яниці, бруковані вулиці, вишукані двері та крильця, витончені водостоки, величні готичні собори, старовинні ворота, що ведуть на набережну Мотлави, — ось що таке Ґданськ.

А ще цікава історія, що веде тебе в глибину століть. І скільки разів не приїжджай сюди, щоразу ти відкриватимеш для себе місто з якоїсь нової, раніше невідомої сторони. І щоразу знайдеш у ньому такі куточки, де ще не бував.

Усі фото – Юлія Каспарова

Читайте також:

Вічна весна, корсари та устриці: заради чого варто їхати до Бретані

ТОП-5 гірськолижних курортів Польщі