Навіщо римляни пугають шпаків

Щороку в період з жовтня по лютий мільйони шпаків мігрують із Північної Європи до Італії у пошуках комфортніших умов для зимівлі. Їхній синхронний політ над багатовіковими церквами, палацами та руїнами Вічного міста заворожує туристів.

Однак є одне “але”. Блискучі птахи з темним пір’ям, кожен з яких досягає 20 сантиметрів, проводять день за годуванням у сільській місцевості, а потім повертаються до міста, щоб поспати. «У місті температура вища, а світло допомагає їм орієнтуватися та захищає від хижаків», – пояснюють орнітологи.

Як тільки птахи зупиняються на ніч, щоб відпочити на деревах, послід товстим шаром покриває тротуари та автомобілі внизу, а перехожі змушені прикриватися парасольками, щоби залишитися в чистому одязі. Дороги буквально стають слизькими, а в повітрі стоїть різкий запах посліду.

Ця ситуація спонукає міську владу винаходити способи порятунку від навали птахів.

Чого бояться шпаки

Від природи “стадні”, ночами птахи збираються разом, створюючи колективні гуртожитки на деревах. Міська влада намагається зігнати птахів з дерев не для того, щоб видворити птахів із міста, а для того, щоб розділити їх на дрібніші групи та зменшити таким чином концентрацію посліду.

“Ми діємо на рефлекс страху шпаків, використовуючи їх власний крик, що означає тривожний сигнал”, – пояснюють фахівці. За словами вчених, звуки — це найпростіший і найефективніший спосіб змусити птахів рухатися далі. Така тактика з одного боку дратівлива, але водночас нешкідлива. Як правило, люди прокручують записи близько 10 хвилин із перервами між ними, щоб птахи не звикли до шуму.

За матеріалами Phys.org