Що подивитися в Брюсселі: світла і темна сторони бельгійської столиці

Місто, яке таїть у собі багато привабливого для туриста і при цьому оголює непривабливу сторону людського суспільства. Гарна архітектура і смачна кухня варті того, щоб повернутися в столицю Бельгії знову. Але вистачає там і таких речей, від яких хочеться триматися подалі.

Як дістатися?

Найзручніше подорожувати з України до Бельгії літаком. Прямого рейсу між Києвом і Брюсселем з 2020 року, на жаль, не існує, але можна пошукати варіанти з пересадками від різних авіакомпаній, від LOT до Lufthansa  (вартість приблизно від 5 000 грн). Але при бронюванні квитків треба бути уважними. Якщо ваша кінцева мета – Брюссель, і ви хочете заощадити на поїздці – дивіться, щоб ваш рейс прибував у Брюссельський аеропорт, а не Шарлеруа. Останній розташований за 50 кілометрів від Брюсселя, і дістатися до міста коштуватиме мінімум 15 євро.

Що скуштувати?

Брюссель місто не з дешевих. Порція мідій або свинячих ребер у місцевому ресторанчику стартує від 20 євро, якщо брати до них алкоголь або десерти – цінник може вирости до 30 євро. Дешевший варіант – азіатські та арабські забігайлівки швидкого харчування. З недорогим перекусом і чаєм можна вкластися в 10 євро.

Що треба скуштувати обов’язково – бельгійські вафлі. Вони продаються фактично на кожному розі, ціна  залежно від розміру і кількості інгредієнтів варіює від двох до семи євро. Рекомендую брати вафлю в межах п’яти євро. Там буде достатня кількість начинки і сиропів. Найдорожчі вафлі, на мій смак, занадто солодкі і залишають відчуття тяжкості у шлунку.

Що подивитися?

Найпопулярніше місце в Брюсселі – площа Гран-Плас. Вона з’явилася в ХII столітті на місці висушених боліт. Та й сама назва бельгійської столиці в перекладі з давньонідерландскої означає не що інше, як «село на болоті».

Свій нинішній вигляд Гран-Плас здобула у XVIII столітті. Незадовго до цього, в 1695 році, історичний центр Брюсселя був обстріляний французькими військами, через що частина будівель була зруйнована. На площі вистояли тільки Ратуша і Будинок Короля. На щастя, місцеві торгові гільдії фінансово взяли участь у відновленні столиці. Гран-Плас швидко відбудували, тепер її оточували химерні будинки, кожен з яких не був схожий на інший.

Кожна торгова гільдія прагнула виділитися якимись архітектурними прикрасами. Гільдія купців прикрасила свою будівлю фігурою лисиці. Кравці у верхній частині фасаду розмістили скульптуру єпископа Боніфація, який вважається покровителем цієї професії. А лучники прикрасили свій будинок різноманітними скульптурами. Усе разом утворює неповторний архітектурний ансамбль, який потрапив до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО . На Гран-Плас можна зробити десяток фото з різних точок і ніхто не здогадається, що ти перебуваєш на одному й тому ж місці, настільки відрізняється фон за спиною.

Статуя Пісяючого Хлопчика стала символом бельгійської столиці. Чому саме хлопчик і чому в такому вигляді – ніхто точно сказати не може. За однією легендою, статуя встановлена ​​на честь сина одного з монархів, що надихав воїнів на захист міста. За іншою – так вшанували пам’ять невідомого хлопчика, який струменем сечі загасив ворожі боєприпаси. Хоч би як там було, Пісяючий Хлопчик став героєм Брюсселя. Його зображують на сувенірних магнітиках, шоколадках і навіть у вигляді штопорів для вина.

У 1987 році компанію хлопчикові склала Пісяюча дівчинка (мабуть, для гендерного балансу), а дванадцять років потому – собачка. Ніяких легенд про них поки не складено але, можливо, це справа часу. У пошуках «пісяючих» пам’яток можна непогано вивчити місто. Знайомитися з Брюсселем краще вдень, оскільки його нічний вигляд може неприємно здивувати.

Зворотній бік Брюсселя

Увечері Брюссель неабияк змінюється. На площі Гран-Плас вмикається підсвічування, всі будівлі виглядають урочисто і трохи містично. Вечірня прогулянка вузькими вуличками могла б бути цілком романтичною, але, звернувши з центральних вулиць, ти стикаєшся зі зворотнім боком життя. У сутінках на вулицях Брюсселя з’являється величезна кількість бомжів. Вони впритул лежать просто посеред вулиць, де від холодної землі їх відокремлює, в найкращому випадку, брудний матрац. Подекуди люди скупчені так тісно, ​​що тобі здається, ніби ти йдеш по проходу плацкартного вагона, а не вулицями однієї з європейських столиць.

Я не стала фотографувати те, що бачила, – переживала за свою безпеку, невідомо, як вони сприймуть фотозйомку. Однак люди, які неодноразово бували в Брюсселі, сказали, що ходити можна спокійно, головне не витріщатися, не спілкуватися і не подавати милостиню.

Я дослухалася до цих немудрованих порад і вже на другий вечір почувалася відносно спокійно. Однак, опинившись на «спальних» вулицях, все одно прагнеш прискорити крок. Починаєш розуміти, чому чимало мандрівників не в захваті від столиці Бельгії і намагаються переміститися в інші регіони.

Що подивитися на околицях Брюсселя

Якщо ви в Брюсселі опинилися на кілька днів, раджу витратити час на вивчення сусідніх міст. Хорошим варіантом буде поїздка в Брюгге, що за сто кілометрів від столиці. Ціна квитка стартує від 5 євро, час у дорозі – трохи більше години. За ці гроші ви відпочинете далеко від галасливої ​​столиці в затишному європейському місті, чий історичний центр занесений до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Трохи ближче до Брюсселя, всього за 50 кілометрів, розташований Гент. За кількістю історичних монументів у Бельгії цей населений пункт посідає друге почесне місце. Кожне з цих міст гідне відвідування, на кожне з них треба виділити мінімум день.

У мене часу було мало, і я вирушила у Ватерлоо – невелике містечко за п’ятнадцять кілометрів від Брюсселя.

Пів години на автобусі – і ви на місці легендарної битви, що змінила світову історію. У 1815 році саме тут армія Наполеона Бонапарта зазнала нищівної поразки.

Зараз на місці битви обладнано меморіальний комплекс. Квиток 16 євро. Також у цю ціну входить підйом на Пагорб Льва.

Холм був зведений штучно за наказом нідерландського короля Вільгельма I. Так він хотів вшанувати свого сина, спадкоємця престолу Вільяма II, пораненого на полі битви. За легендою, землю для цього 40-метрового пагорба протягом шести років носили місцеві жінки на своїх спинах. Зараз це найвища точка Ватерлоо, на яку веде 226 сходинок. Але нічого особливо цікавого там немає. З вершини відкривається вид на типові сільськогосподарські угіддя, які ніяк не нагадують про драматичні події двохсотрічної давнини.