Сім неймовірно мальовничих каньйонів України

Буцький каньйон

Невеликий, вузький, але мальовничий гранітний каньйон (глибина до 20 м, довжина близько 4 км) розташований на річці Гірський Тікич біля села Буки, на кордоні Черкаської та Вінницької областей. Він входить у сотню найкрасивіших місць України, а також у рейтинг «Семи чудес Черкащини».

Буцький каньйон дуже древній – він утворився близько 2,5 млрд років тому в результаті розлому Українського кристалічного щита. Під дією вітру і води скелі набули химерних форм, окремі брили здіймаються колонами, інші нагадують обличчя людей або морди чудовиськ. Можна плавати на надувному човні (оренда – 200 грн на годину) або підійматися по скелях, розглядаючи всі вигини каньйону.

Починається каньйон в смт Буки, біля руїн Буцької ГЕС із залишками дамби. Трохи нижче – водоспад Вир, невисокий і пологий, і поруч з ним покинутий водяний млин XIX століття.

Далі сама ущелина. Річка Тікич подекуди розливається по всій ширині каньйону, але взагалі вона мілководна, багато каміння на дні і посеред річки і по берегах виступають з води. На цих голих каменях і влаштовуються відпочивальники, місцеві і приїжджі. Людей у будь-який літній день дуже багато, а у вихідний просто кроку нікуди ступити. Деякі туристи зупиняються з наметами на берегах каньйону.

Інфраструктура на околицях, на жаль, практично відсутня. Готелів або кемпінгів у селі Буки немає. Дорога дуже погана (якщо їхати через село Маньківка, то трохи краща). Біля входу в каньйон є одне, м’яко кажучи, дуже скромне кафе і маленький базарчик, де місцеві торгують домашньою їжею. Один жахливий туалет. Тож їхати має сенс, якщо ви згодні на спартанські умови.

Де міститься: село Буки Черкаської області. Не плутати з селом Буки Київської області.

Відстань від Києва 180 км.

Коростишівський гранітний кар’єр

У Коростишеві Житомирської області кілька затоплених кар’єрів. Один, менший, розташований найдалі  від населеного пункту, називають каньйоном (так він позначений і на Google maps). До 80-х років тут добували граніт, потім кар’єр закинули, і він наповнився водою з підземних джерел. Утворилося невелике мальовниче озеро зі стрімкими скелястими берегами заввишки до 10 м, порослими соснами і березами. Сірі, рожеві та жовті скелі, синя вода, приголомшливий вид – тому кар’єр дуже люблять інстаграмери. Також там займаються скелелази.

Купатися влітку приємно, вода чиста і досить тепла. Сміливці стрибають у воду зі скель – глибина в цьому місці, за твердженням місцевих жителів, до 20 метрів. Але є і нормальний спуcк до води, з дерев’яними містками, поруч з якими кілька також дерев’яних альтанок.

Другий кар’єр, більший, міститься практично в самому Коростишеві. Спускатися до води краще з одного з пологих глиняних схилів. Вода чудесного зеленого кольору, повітря пахне хвоєю, навколо – сосни. Ефектні пейзажі і чиста вода кар’єрів ваблять людей у будь-який сезон і навіть у будні дні. Тож тут майже завжди велелюдно. Але сміття і відсутність інфраструктури – проблеми, які не оминули Коростишівські кар’єри.

Де міститься: м Коростишів Житомирської обл, вул. Червоних Партизан, 117.

Відстань від Києва 100 км.

Актовський каньйон

Цей каньйон – єдиний в Україні, який може претендувати на порівняння з каньйоном Північної Америки (звичайно, в мініатюрі). Ландшафти подібні.

Глибина Актовського каньйону до 50 м, довжина – близько 7 км. Як и Буцький, утворівся внаслідок розриву крісталічного щита.

Актовський каньйон розташований на річці Мертвовод поблизу села Актове Вознесенського району Миколаївської області. Дно каньйону і його досить високі береги заросли деревами та чагарниками, а біля самої річки – очеретом. Річка Мертвовод колись була хоч і вузькою, але глибокою, судноплавною. У ХХ столітті на річці встановили безліч дамб і загат, щоб зрошувати навколишні степи. Річка обміліла, замулилася (подекуди товщина мулу на дні досягає 5-6 метрів), подекуди перетворилася на болото. Але в каньйоні вузенька річка місцями все ще біжить досить жваво, і вода виглядає чистою.

Через складний рельєф місцевості тут неможливо сплавлятися по річці, та й ходити непросто, тому туристів у каньйоні не надто багато і, відповідно, сміття.

Поруч розташоване село Актове, де є кемпінг і магазин.

Де міститься: Миколаївська область, територія національного парку Гранітно-степове Побужжя неподалік від сел Актове і Трикрати.

Відстань від Києва 320 км.

Арбузинський каньйон

Річка Арбузинка – притока Мертвоводу. Арбузинський каньйон міститься неподалік від Актовського, він менший, завдовжки всього 1,5 км, і його ще називають “Малим Актовським каньйоном”. Арбузинський каньйон схожий на Актовський у мініатюрі – скелі нижчі і не такі круті. На дні багато значних валунів і крихітних тихих заплав.

Як і в Актовському каньйоні, у Арбузинському зустрічаються рідкісні види тварин і ендемічні рослини – наприклад, бузкова гвоздика, занесена в Червону книгу України:

Весь цей природний ансамбль можна оглянути за один день, від одного каньйону до другого – дійти пішки або доїхати на велосипеді.

Поруч з Арбузинським каньйоном також міститься Трикратський ліс – по суті, парк, що розрісся, заснований на початку XIX століття за наказом місцевого поміщика, графа Скаржинського. Скаржинський цікавився лісонасажденнями в контексті селянського господарства – успішно експериментував з лісопосадками, які утримували б вологу в ґрунті сухих південноукраїнських степів, і влаштовував штучні ставки.

У цій оазі приємно погуляти в будь-який час року. Тут збереглося кілька ставків і невеликий водоспад, який пересихає влітку. Найбільшу цінність у лісі становлять 120-200-річні дуби, яких тут кілька сотень.

Де міститсья: Миколаївська область, територія національного парку «Гранітно-степове Побужжя» неподалік від села Трикрати.

Відстань від Києва: 393 км.

Дністровський каньйон

Найбільший каньйон України і один з найбільших у Європі. Довжина – близько 250 км. Висота в Тернопільській області подекуди досягає 250 метрів! Починається каньйон у районі села Петрилів Тлумацького району Івано-Франківської області і проходить ще через три області України: Тернопільську, Чернівецьку та Хмельницьку.

З високого лівого берега каньйону відкриваються захоплюючі дух краєвиди на Дністер – спокійний, повноводний. Його русло описує широкі петлі, створюючи додаткові візуальні ефекти. Наприклад, широко відомий вид на село Заліщики Тернопільської області – колишній австро-угорський курорт. Село само по собі не надто цікаве, але дуже вдало розташоване на півострові, утвореному руслом річки.

У різних місцях берега каньйону виглядають по-різному – то поросли лісом, то відкривають оку степові простори. Різні скельні породи, від граніту і травертину до пісковиків і гіпсу, утворюють подекуди окремі скелі дуже різних форм і кольорів – сірих, білих, жовтих і червонуватих. Завдяки унікальному мікроклімату (теплішому, ніж на околицях) у каньйоні Дністра росте багато ендемічних видів рослин.

Береги каньйону зриті гротами і печерами, зокрема є й  такі, що використовувалися як монастирі (наприклад, печерний Бакотський монастир у Хмельницькій області та скельний монастир біля села Монастирок у Тернопільській області). Також у каньйоні є залишки поселень трипільської культури – зокрема печера Вертеба в Тернопільській області. Тож крім природних красот у Дністровському каньйоні багато історичних і архітектурних пам’яток.

Де міститься: місто Заліщики Тернопільської області.

Відстань від Києва 500 км.

Смотрицький каньйон

Звивиста річка Смотрич, правий рукав Дністра, мільйони років тому була потужним повноводним потоком. Тоді вона і створила в подільських вапнякових пагорбах довгий глибокий і дуже мальовничий каньйон. Відтоді Смотрич змелів до струмка, а каньйон – ось він.

В одному місці річка робить крутий віраж, утворюючи майже повністю замкнуту петлю. На півострові всередині петлі було закладене місто Кам’янець-Подільський . Каньйон служить природним захисним ровом, а на сторожі вузького земляного перешийка височіє фортеця.

Добре збережена Кам’янець-Подільська фортеця, безсумнівно, гідна уваги, але сам Смотрицький каньйон – це унікальний природний феномен. Він розтягнувся в довжину на 9 км, висота його подекуди досягає 50 м (саме в місті каньйон найглибший).

По дну каньйону всюди можна пересуватися пішки, подекуди переходячи річку по дерев’яних містках. Спуститися туди можна, наприклад, старими сходами, що ведуть вниз від оглядового майданчика біля Новопланівського мосту.

До речі, красень-міст – одна з визначних пам’яток міста, з нього відкривається чудовий вид і на каньйон, і на старий центр. Там же поруч під мостом – місце тренувань і змагань скелелазів. Крім того, над каньйоном як мінімум двічі на рік, у травні та жовтні, проводиться фестиваль повітряних куль. Дуже вражаюче видовище.

Що дивитися в самому каньйоні? На дні розташовані квартали житлових і нежитлових будинків – і звичайні одноповерхові будинки з садками та городами, і історичні споруди. Зокрема, порохові склади 17 століття і Польська брама 15 століття. Ця конструкція виконувала роль як міських воріт, так і греблі з системою шлюзів. При наближенні ворожого війська шлюзи відкривали і затоплювали каньйон разом з ворогами.

Якщо продовжувати крокувати від Новопланівського мосту по дну каньйону до фортеці, огинаючи старий центр проти годинникової стрілки, то вийдеш до невеликої греблі, де влітку купаються городяни. Там дуже поплаваєш, але похлюпаєшся – запросто.

Зі скелястих берегів каньйону подекуди обрушуються водоспади. Найвідоміший міститсья біля Новопланівського мосту, взимку він замерзає, утворюючи ефектний льодовий каскад.

У цілому Смотрицький каньйон добрий саме поєднанням природної краси і архітектурного ансамблю Кам’янця-Подільського. З високих берегів у будь-якому місці відкривається розкішний вид.

Де міститься: місто Кам’янець-Подільський.

Відстань від Києва 420 км

Тетерівський каньйон (Скелі Дениші-Тригір’я )

Невеликий, але мальовничий скельний каньйон завдовжки 2 км. Висота подекуди досягає 30 м. Береги поросли лісом. По дну протікає річка Тетерів – притока Дніпра, що впадає в Київське море.

Починається каньйон біля греблі в селі Дениші. Нижче за течією Тетерів схожий на гірську річку, що тече між валунів, і подекуди утворює невеликі перекати. По дну каньйону можна спокійно ходити, знайдеться місце і для намету. У каньйоні водиться дуже багато ящірок, батьківщина яких, взагалі-то, Вірменія, але в 60-ті роки їх спеціально запустили в каньйон для наукового експерименту, і вірменські ящірки утворили тут стійку популяцію.

Місцеві скелі, які називають ще Дениським каньйоном, – улюблене місце тренувань скелелазів та альпіністів.

Дістатися можна з Житомира на маршрутці 109 до Денишів, вийти біля греблі. У самих Денишах варті уваги руїни маєтку цукрозаводчика Терещенка.

Де міститься: село Дениші, Житомирської області.

Відстань від Києва: 161 км.