Тустань: карпатська фортеця-привид, яку ви не бачили, а варто!

Якщо звернути з траси Київ-Чоп на Урич (село в Сколівському районі Львівської області), то приблизно через 20 кілометрів перед вами відкриється дивовижний краєвид: на пагорбі, серед густих карпатських лісів, стоять, як казкові вежі, дві гряди зубчастих сірих скель. Це Урицькі скелі, названі так по назві найближчого села. На скелях 600 років тому стояла дерев’яна фортеця Тустань . Від неї залишилося зовсім небагато, практично тільки сліди, і все-таки Тустань – одна з найцікавіших туристичних атракцій цього регіону Карпат.

Історія Тустані

Ще на початку XIX століття рукотворними позначками на Урицьких скелях зацікавилися вчені, краєзнавці та літератори, такі як Іван Франко. Але по-справжньому дослідження почалися лише в 1971 році, коли львівський архітектор і археолог Михайло Рожко провів першу експедицію до скель і відтоді організовував наукові експедиції в Тустань щороку .

Під час його досліджень з’ясувалося, що залишки кам’яної кладки і видовбані в камені пази – це все, що залишилося від фортеці IX – XVI століття Тустань, яка була важливим стратегічним об’єктом Карпатської лінії оборони, що проходила по рубежах Київської Русі, а згодом – Галицько-Волинського князівства. Крім того, фортеця була центром волості і митним пунктом. Здебільшого по цій дорозі перевозили до Європи сіль з Галичини; також тут проходила ділянка Шовкового шляху Португалія-Китай.

Після того, як сіль почали добувати і в Європі, фортеця втратила своє значення як митниця, а через політичні зміни її припинили використовувати і як фортифікаційну споруду. З XVI століття Тустань поступово канула в Лету, дерев’яні споруди згнили, і минули століття, перш ніж про неї знову згадали.

Протягом більш ніж 30 років археолог Михайло Рожко детально обстежував Тустань. За виїмками у скелях вчений з точністю до 90% графічно реконструював вигляд зруйнованих фортифікаційних споруд (кут нахилу і довжина пазів і виїмок дозволили зробити висновки про висоту стін і конструкції гострокутного даху). Після смерті Михайла його син, Василь Рожко, заснував історико-культурний заповідник «Тустань» та очолив музей фортеці; Зараз Василь – глава однойменної громадської організації, що займається збереженням і розвитком самої фортеці і культурного ландшафту Урича.

Як виглядає Тустань зараз

Перш за все самі Урицькі скелі і залишки (скоріше сліди) фортеці. Стародавні будівельники геніально використовували природні умови, щоб звести дійсно неприступну і на ті часи унікальну фортецю. Дві гряди скель утворюють природні стіни, які були доповнені дерев’яними спорудами: стінами, дахами , відкидними воротами, підйомними мостами. Століттями спорудження добудовували і перебудовували, дослідники виділяють п’ять періодів існування фортеці. У період свого розквіту укріплення височіло над долиною на 90 метрів, причому головна споруда була заввишки 25 метрів.

Зараз усі сліди, що залишилися від стародавнього форту, можна побачити, обійшовши скелі дерев’яними містками з драбинами і оглядовим майданчиком, з якого відкривається чудовий вид на долину.

Камені поцятковані проходами, печерами та вузькими лазами; на них збереглися виїмки і пази для дерев’яних конструкцій, а також рукотворні і нерукотворні петрогліфи. Серед рукотворних найцікавіші – зображення тварин (вовка, коня, оленя) і зброї. Нерукотворні петрогліфи – це, зокрема, круглі дірки, схожі на зіниці гігантів. Їх тривалий час вважали язичницькими зображеннями сонця, але насправді це просто залишки вивітрених скам’янілих морських губок, які нагадують, що 25 мільйонів років тому на цьому місці був океан.

Під час розкопок і під час розчищення колодязя в Тустані виявили тисячі цікавих артефактів: наконечники списів і стріл, натільний хрест, булаву, голки, застібки книг (за старих часів книги в шкіряних палітурках мали замочки), монети (зокрема й арабські), залишки дерев’яних конструкцій (бруси, кілки), а також гарні кахлі. Деякі зі знахідок зберігаються в Музеї Тустані в селі Урич, за 700 метрів від скель.

Це невеликий, але сучасний інтерактивний музей з цікавою експозицією, де можна дізнатися все про історію фортеці та її дослідників, а головне, побачити 3D модель усіх п’яти періодів існування Тустані. Також радимо завантажити на телефон або планшет додаток доповненої реальності: наводите свій гаджет на скелі з будь-якого боку і бачите, як виглядала фортеця. Програму розробила українська IТ-компанія SoftServe на підставі графічної реконструкції Михайла Рожка.

Крім того, з 2019 року на території фортеці працюватиме атракціон віртуальної реальності : надягаєте шолом, влізаєте на конструкцію на кшталт дельтаплана, беретеся за кермо і “летите” над фортецею. Для повноти відчуттів вентилятор імітує вітер.

Арт-об’єкти в Тустані

На скелях і прилеглій території також можна побачити художні об’єкти, що з’явилися тут улітку 2018 року в рамках проєкту “Територія натхнення”, втіленого завдяки гранту від програми Європейського Союзу “ Креативна Європа“.

11 художників з чотирьох країн (України, Білорусі, Польщі та Росії) кілька днів прожили в Уричі і, надихнувшись легендами і красою тутешніх місць, створили 12 арт-об’єктів на території заповідника Тустань. Усі ці об’єкти художніми методами відтворюють колишню красу фортеці. Наприклад, ще на підході до скель туристів зустрічає робота “Стріли” білоруського художника Дмитра Зайцева – семиметрові дерев’яні стріли, що стирчать із землі. Вони демонструють, що стріли стародавніх захисників Тустані летіли на 400 метрів, даючи ворогам відсіч на далеких підступах.

У роботі львівської художниці Евеліни Тринцолін “Соляний шлях” символічні соляні куби розкладені вздовж стежки, якою туристи піднімаються до фортеці. Ці кубики у темряві ефектно світяться. Київський скульптор Василь Татарський встановив на місці колишнього пасовища групу конячок з дерев’яного прута; брати Зайцеви зробили алегоричного, вельми грізного “Варта фортеці”. Богдан Локатир зі Львова і Маргарита Журунова з Вінниці прикріпили в проході між скель дзеркало, яке створює гру відображень і простору (робота називається “Той, хто сидить у скелі”). Усі об’єкти з натуральних матеріалів чудово вписані у ландшафт, відтіняючи і доповнюючи природну красу тутешніх місць.

Село Урич, музей етнографії та бойківські хати

Село на території охоронної зони заповідника викликає окремий інтерес. Воно вперше згадується в документах XVI століття. До ХIX століття Урич забудовувався в типовому бойківському стилі – довгими зрубами з галереєю на фасаді, критими соломою або дерев’яними дощечками – «гонтом». Пізніше на стиль забудови вплинув приплив іноземців – німців і поляків, яких вабили відкриті там на початку ХХ століття нафтопромисли. Тоді ж побудували нову дерев’яну церкву св. Миколи.

Зберегти село у його первозданному вигляді як частину культурного ландшафту Тустані – одне із завдань заповідника. У 2018 році громадська організація “Тустань” отримала грант на проєкт ЄС “Мир карпатських розет” у рамках програми транскордонного співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2014-2020. Мета проєкту – зберегти традиції, ремесла і архітектуру Бойківщини. Зокрема, в Уричі на європейський грант планують оновити приміщення музею локальної історії та етнографії “Хата у Глубокім”.

Музей  рошзташовано в історичній будівлі – типовій бойківській хаті, яка потребує деякого ремонту (наприклад, треба поміняти дах). Планується додати до експозиції ще й постійно діючі майстерні ткацтва, гончарства та інших місцевих ремесел. Це цікаво для туристів і добре для місцевих жителів, яким заповідник допомагає освоїти нові професії.

У рамках тієї ж програми планується створити веб-портал, на якому будуть зібрані всі етнографічні матеріали: фотографії експонатів, старовинні фото бойківських родин, спогади людей похилого віку.

Ще одне завдання, яке грант допоможе вирішити, – створення типових проєктів традиційної бойківської забудови, але із сучасних матеріалів. Місцеві жителі, коли забажають збудувати будинок, готель або ресторан, зможуть скористатися готовими проєктами і не стануть спотворювати буколічний пейзаж триповерховою бетонною коробкою з дахом з синьої металочерепиці. Саме так, шляхом жорсткого нагляду і регламентування, контролюють забудову в Альпах – тому всі будинки там схожі на старовинні шале.

Корисна і інформація:

Як дістатися? Автомобілем через Східницю (дорога посипана щебенем) або по трасі Київ-Чоп, поворот праворуч за селом Верхнє Синьовидне за вказівником “Урич” (тут проклали нову хорошу дорогу). Інший прийнятний варіант – автобус або поїзд зі Стрия.

Де зупинитися? В одній з приватних садиб.

Де поїсти? Біля підніжжя скель є джерела з чудовою водою, а також імпровізовані ресторанчики, де готують смачні страви карпатської кухні .

Час роботи музею: щодня 9.30-17.00 у зимовий період і 10.00-18.00 у літній.

Вартість квитків: 80 грн повний, 40 грн пільговий. У вартість входить відвідування самої фортеці, музею Тустані і культурного центру “Хата в Глубокім”. Екскурсії проводяться цілий день у міру формування груп.

 

Фестиваль “Ту-Стань!”: фестиваль української середньовічної культури, збирає тисячі учасників, зокрема художників, музикантів, літераторів, реконструкторів та майстрів рукодільних мистецтв (гончарства, бондарства, соломоплетіння, ковальства тощо). Проходить у серпні. Дати фестивалю в 2021році – 2-8 серпня.