“Перетягування каната” між Сонцем, Землею та Місяцем може призвести до зсуву тектонічних плит

Тектонические плиты составляют твердую оболочку нашей Земли. Они всегда находятся в движении, что самым разным образом влияет на жизнь планеты.

Тектонічні плити формують тверду оболонку Землі. Вони завжди знаходяться в русі, що різним чином впливає на життя планети.

Ці величезні плити можливо й рухаються дуже повільно, але при цьому вони створюють багато унікальних топографічних об’єктів Землі. І всі ці об’єкти континентального масштабу. Мова йде про гори, провали, окремі острови, архіпелаги та океанські жолоби.

Землетруси, вулкани та цунамі також є наслідком постійного зміщення літосфери — кам’янистої кори та верхньої частини мантії.

Тектонічна плита в середньому може рухатись зі швидкістю 40 мм на рік. Приблизно з такою ж швидкістю ростуть нігті у людини. Тоді як найшвидша із плит, плита Наска у західній Південній Америці, рухається зі швидкістю 160 мм на рік. Якщо продовжувати аналогію, то з такою швидкістю росте волосся.

Пустеля Наска та Анди

Вчені давно вже зійшлися на думці, що причиною руху плит є конвекційні течії земної мантії. Вважається, що переміщення величезної кількості теплової енергії тягне за собою плити, що знаходяться зверху.

Однак нове дослідження вчених Університету Вашингтона в Сент-Луїсі припускає, що всередині Землі енергії для переміщення тектонічних плит недостатньо. Вони вважають, що незбалансовані сили тяжіння між Землею, Місяцем та Сонцем призводять до циркуляції всієї мантії.

Вчені стверджують, що тектонічні плити Землі можуть зміщуватися, тому що Сонце настільки сильно притягує до себе Місяць, що місячна орбіта навколо Землі стала витягнутою.

З часом положення “барицентру”, або ж центру мас, між Землею і Місяцем стало ближче до земної поверхні. Зараз барицентр коливається приблизно на 600 кілометрів на місяць у різні боки щодо геоцентру (центру Землі). Це призводить до внутрішньої напруги, оскільки Земля продовжує обертатися.

Оскільки барицентр знаходиться приблизно за 4600 кілометрів від геоцентру, то сили, що виникають завдяки орбітальному прискоренню і гравітації Сонця, виявляються незбалансованими та по-різному впливають на частині планети.

Теплі, великі та міцні внутрішні шари Землі можуть протидіяти цьому впливу. Проте тонка, холодна та крихка літосфера починає розколюватися.

Місце розходження тектонічних плит на північному сході Ісландії

До того ж автори дослідження впевнені, що щоденне обертання Землі, яке потроху сплющує планету, додатково впливає на літосферу.

Ці дві незалежні один від одного сили й створюють мозаїку з плит, яка спостерігається у зовнішньому шарі планети.

Як можна перевірити цю нову теорію?

Вченим важко протестувати цю теорію. Вони припускають, що детальне вивчення кори Плутона може надати більше інформації щодо того, як тектонічні плити реагують на гравітаційні сили.

Плутон дуже малий і холодний, щоб конвекція тепла з його надр тривала й досі. Але в нього є гігантський місяць і напрочуд молода поверхня. Тому він має стати дуже хорошим тестовим об’єктом для перевірки теорії вчених.

Плутон та його супутник Харон

У дослідженні також порівнювалися скелясті планети. Проведене порівняння показувало, що присутність і тривалість вулканічних та тектонічних процесів залежить від комбінації таких факторів, як розмір місяця, його орбітальна орієнтація, близькість до Сонця, швидкість обертання планети та її охолодження.

За матерівалами Independent