Дороговкази великого степу: чи дійсно скіфські, чи дійсно баби?

Висока могила посеред безкрайнього степу із кам’яною статуєю нагорі, поруч із якою несе варту запорозький козак. Мабуть у багатьох в уяві виник би такий образ як відповідь на питання, як вони собі уявляють архетипну Україну. Але не всі знають, що в такій картині заховані сліди різних народів, які колись населяли територію нашої країни, а тепер безслідно розчинилися в плині історії. Ті ж “скіфські баби”, як у народі називають кам’яні стели, – це релікти часу, коли господарями у степах були кочові племена зі сходу.

На фото: кам’яна баба на Алтаї

Науковці досі сперечаються про призначення цих пам’яток, які знаходять, крім України, у Середній Азії, Монголії, у Сибіру та на Алтаї.

Коли з’явилися скіфські баби?

Термін “скіфська баба” є неправильним, неточним, адже він стосується лише періоду скіфської присутності на території нинішньої України. А кам’яні стели на наших теренах витесували представники різних культур, починаючи ще з часів енеоліту. Найвідомішою знахідкою з тих часів є так званий Керносівський ідол. Кам’яну статую, яку датують кінцем третього-початком другого тисячоліття до нашої ери, у 1973 році випадково знайшли під час риття силосної ями на місці зруйнованого кургану біля села Керносівка Дніпропетровської області . Зараз статуя зберігається в історичному музеї Дніпра:

На ній чітко зображено чоловічі риси, пояс, якому надавали великої уваги індоєвропейські народи, зброя. Усі ці моменти пізніше можна зустріти в роботах уже інших народів, які прийшли сюди зі сходу через багато років. Саме центральноазійські витоки традиції створення таких стел називали українські історики, зокрема – Ярослав Дашкевич, Микола Жарких.

Хоча якщо подивитися на стели кіммерійців, які кочували у Північному Причорномор’ї у IX-VII століттях до нашої ери, то не фахівцям іноді складно буде відрізнити їх від звичайних кам’яних брил. Людські обриси вгадуються не одразу, і лише висічена зброя та ті ж пояси вказують – їхні автори хотіли показати воїнів.

А от скіфи, які прийшли на зміну кіммерійцям, свої стели робили ретельніше. Високі і суворі вусаті воїни мають не лише зброю, а й шийні прикраси, ріг у руці. Давні майстри не полінувалися навіть зобразити на своїх скульптурах…статеві органи. 

Чому ж існує вислів “скіфські баби”, якщо скіфи зображали саме чоловіків? Їх плутають зі значно пізнішими половецькими кам’яними стелами. Поряд із воїнами-чоловіками половці показували і жінок.

Охоронці вічного спокою

Які ж функції упродовж століть виконували ці кам’яні статуї, які іноді нагадують людей, а деколи і не мають антропоморфних рис? Дослідники не можуть назвати точну функцію кам’яних баб, але усі погоджуються, що вони відігравали важливу культову роль у кочівників і пов’язані з темою смерті. Один із варіантів – їх встановлювали на честь померлих предків. А можливо, це були охоронці, які захищали могили від розкрадань. Зазвичай їх розміщували на місцях поховань.

На фото: кам’яні баби на острові Хортиця

Саме там козаки багато років потому любили влаштовувати спостережні пункти. В умовах степу скіфськи баби часто слугували орієнтиром для мандрівників, а іноді їх просто викопували та встановлювали біля шляхів.

Про належність цих статуй до поховального обряду писав ще у XIII столітті мандрівник Віллем Рубрук. У своїй роботі “Подорож у східні краї” він так описує традиції половців, яких він називає команами: “Комани насипають великий горб над померлим і встановлюють йому статую, повернену обличчям до сходу і з чашею в руках перед собою”. 

Про ці “боввани”, чи “бовдури” або “мамаї”, як ще в народі називали ці стели, існує чимало народних оповідок. Частину з них на межі ХІХ-XX століть записав відомий історик Дмитро Яворницький. Переважно це розповіді про народ, який з певних причин у минулому скам’янів. Саме Яворницький зібрав величезну колекцію цих скульптур, часто рятуючи їх від зникнення під час створення водосховищ на Дніпрі. 

На фото: кам’яні баби на дворі музею ім. Яворницького, автор фото – директор музею Юлія Піщанська

Зараз колекція у Дніпровському історичному музеї имені Яворницького є  найбільшою в світі – 80 фігур! Деякі датовані IV ст. до нашої ери.

Кам’яні ідоли слов’ян

Цікаво, що створення таких кам’яних стел приписують і слов’янам. Відомий Збруцький ідол, який зберігається у польському Кракові, науковці датують IX-X століттями. На ньому зображена уже не одна особа, а представники різноманітних світів – з чотырьох боків скульптури. Однак існує і версія, що ця стела, копію якої в натуральну величину можна побачити у Києві, створена лише у XIX столітті. У 2011 році таку думку висловили співробітники Інституту археології НАН України Олексій Комар та Наталія Хамайко.

Розташування скіфських баб

Де саме розташовані скіфські баби? В Україні нараховують кілька сотень кам’яних стел різних періодів.  Із них майже три сотні – це роботи часів присутності у степах половців. Найбільше їх можна побачити у Дніпровському історичному музеї, Луганську, Одесі, Харкові.

На фото: кам`яні баби у Харкові

Половецькі та скіфські баби можна побачити і біля стін Національного історичного музею в Києві. Часто нові стели знаходять у найнесподіваніших місцях, іноді вони виконують роль огорожі чи просто лежать як сміття – люди і не підозрюють про цінність, здавалось би, звичайного каменю. Але насправді він стільки побачив за часи свого існування!

Читайте також:

Вікенд на острові Хортиця: козаки близько, скіфи далеко

Антропологи відновили зовнішній вигляд скіфського царя і його дружини