Українська Боржава – місце, де могли б зняти «Гру престолів»
Кажу це так упевнено, тому що бувала там кожного сезону. Але найбільше люблю Боржаву влітку, після дощу. Тоді краєвиди змінюються, наче в сюжетах National Geographic.
Незважаючи на те, що довжина Боржави близько 50 км, половину цієї відстані можна пройти за один день. Але лише за умови, що старт буде не пізніше 7-ої ранку із Воловця. Це районний центр і залізнична станція на Закарпатті, куди досить легко дістатися з Києва і Львова.
Фото автора
Маршрут починається відразу за станцією, що досить зручно для туристів. Жодних тобі трансферів чи таксі – взяв і пішов. Спокійно можна йти з денним рюкзаком, бутербродами, снікерсом і водою.
Перша гора, яку треба взяти, – Цицка. Таку пікантну назву вона отримала завдяки своїй формі, що здалеку за формою нагадує жіночу частину тіла. Видніється вона ще із Воловця. Точніше, видно встановлений на її вершині хрест. Спершу вверх веде досить плавний підйом, маршрут де-не-де промаркований. Але щоб не збитися з дороги, раджу перепитати у місцевих.
Різкий і крутий підйом починається біля підніжжя гори. Тут слід триматися маркування, що веде нагору, а не вниз. Це важливо, бо можна збитися з маршруту. Загалом підйом із Воловця до Цицки займає зо дві години, не менше.
На вершині відкриваються мальовничі краєвиди на Боржавський хребет. Запевняю вас: як уперше їх побачите, не повірите, що таке існує в Україні.
Фото автора
Перехід до наступної гори – Темнатик (1342 м) – досить плавний, без різких перепадів висот. Після Темнатика – вершина Плай. Проходимо закинуту метеостанцію і спускаємось вниз.
Підйом на наступну вершину Боржавського хребта – Великий Верх (1598 м) – не з простих і займає добру годину. Але якщо ви жінка, ваші сідниці будуть у захваті від таких навантажень. До того ж це один із наймальовничіших підйомів на цьому маршруті, бо прямо перед очима неймовірної краси хребет, який веде на найвищу вершину Боржави – гору Стій (1681 м).
Якщо ви вже піднялися на Великий Верх і маєте в запасі пару години, раджу піти на Стій. Цей маршрут досить легкий, без перепадів висот, по більш-менш рівній стежині. Можна зробити красиві світлини, які будуть не гіршими за ті, що бачили в National Geographic.
Боржава взимку
Фото автора
Зі Стою можна повернутися або назад на Великий Верх, або спуститися у Сваляву. Якщо обрати перший варіант, то по часу він займе дві години. Це із дорогою туди-назад.
Зі Стою обійти Великий Верх можна по траверсу. Він добре проглядається, пропустити складно. Траверс виведе на маршрут до наступної точки – гори Гемба (1491 м). Оскільки на схилах Боржави не ростуть ліси, заблукати нереально. Спокійно можна йти удвох, без гідів і туристичної групи.
Гора Гемба – досить популярна серед фрістайлерів. Влітку звідси з’їжджають на велосипедах, а взимку – по цілині на лижах. До речі, взимку це лавинонебезпечний регіон. Кілька років тому лавина поховала під собою двох сноубордистів. Влітку схили Боржави просто встелені чорницею і журавлиною. Ягоди можна збирати навіть у вересні.
Із Гемби маршрут можна продовжити аж до Міжгір’я (ще 25 км), а можна спуститися вниз в село Пилипець або Подобовець і пройтися біля водоспаду Шипіт. Я зупинилася на другому варіанті. Загалом за день я пройшла приблизно 25 км, витратила на це 12 годин і випила 4 літри води. Було дуже спекотно.
Фото автора
Біля підніжжя Гемби, де закінчуються підйомники, є неймовірно крута кафешка, де можна пообідати борщем, випити смачнючого чаю і перекусити смаколиком. Не переймайтеся, після такого маршруту він не нашкодить вашій фігурі ні на грам.
Крісельний підйомник на Гембі працює до 17-ї вечора, і якщо вам пощастить до того часу там бути, заощадите сили і хвилин 40 на спуск.
Фото автора
Житло
Загалом Пилипець – досить розвинутий в туристичному плані, тому проблем із житлом не повинно виникнути. У середньому доба коштує від 300 грн, у підніжжі Гемби є хороший готель зі смачним сніданком і басейном.
Чим зайнятися в Пилипці?
Якщо із треку ви не потрапили на Шипіт, можна прогулятися до нього пішки вже від підніжжя Гемби. Взимку туди за 20-ку місцеві підвозять на возі. Вхід на територію заповідника теж здається 20 грн. Там є невеликий базар, місцеві продають шашлики, запечену картоплю, бринзу, овочі. Усе наче й мило, але водночас брудно. За бесідками не доглядають, сміття вивозять, мабуть, не кожен день.
Фото автора
Велотури
Пилипець має круті траси для велосипедистів. Здається, тут навіть проходить якийсь велофест. Як на мене, ці траси майже не поступаються буковельським. Є як для початківців, так і для досвідчених велолюбителів. На гору ровер можна підвезти на підйомнику.
Екстремали можуть також політати на параплані – із Гимби. Послуга «все включено» в будні дні коштує 600 грн, у вихідні – 700 грн. Тривалість польоту – хвилин 15.
Назад до Воловця можна під’їхати на місцевій маршрутці або взяти за 250 грн таксі.
Галина Остаповець — журналіст, блогер. Улюблене місце відпочинку — Карпати, де в одному місці поєднаний український колорит, мілашні краєвиди, смачна їжа і демократичні ціни.
Читайте также блог Галины о том, почему украинские Карпаты лучше итальянских Альп
