Королівська стежка у Швеції: де жити і що їсти, коли йдеш 450 км пішки

У першій частині блогу я розповів, що таке Кунгследен, чому я мріяв туди потрапити і які враження я отримав, ставши на цей шлях. Тепер про те, як у Швеції все організовано з точки зору побуту.

Притулки

Стандартний комплекс притулку на маршруті – це одне, два, а то й більше житлових приміщень, туалет, магазин, сауна і дровітня.

Мінімум – це одне житлове приміщення з пічкою, запасом дров, дровітня і туалет. До речі, туалетів по маршруту дуже багато і вони завжди прибрані. Туалетний папір в наявності, навіть в кінці сезону. Все зроблено для того, щоб ви не ходили де попало.

Пічки якісні, розпалити не важко. Майже завжди є дрова на розпал. Але не розпалюйте занадто сильно, бо стане спекотно.

Влітку тут гарні краєвиди, тому на стежці багато столиків для відпочинку. В холодніший сезон тут довго не посидиш, бо вітер видуває все тепло.

По центру видно велику пластикову бочку, з якої можна набрати воду. Вона подається прямо з озера. Зручно: не треба спускатися вниз.

Місця, де розташовані притулки, настільки шикарні, що вам не хочеться звідти йти. В будиночках можна розраховуватись кредитними картками, відповідно, там є інтернет і світло. І ні, ними не дозволяють користуватись, це тільки для роботи. Їхня позиція така, цитую: «Якщо ви прийшли так далеко від дому, то насолоджуйтесь, інтернет зачекає». І я не можу з ними не погодитись.

У будинках є багато настільних ігор, щоб пограти з друзями або завдяки ним завести нових, а також купа книжок.

Іще в кожному будиночку є журнал, в якому ви можете розписатись і вказати куди і звідки йдете. Кажуть, що в разі чого, по цих записах рятувальникам вас буде легше знайти. Але до такого краще не доводити. Було дуже приємно там написати, що ми з України, бо до цього в жодному журналі ми не бачили записів співвітчизників, хоча точно знаємо, що по маршруту вони ходили.

В деяких будиночках ви можете знайти ось таке оголошення:

Переклад: «Цей будинок може використовуватись тільки для відпочинку. Залишатись на ночівлю бажано лише у випадку надзвичайної ситуації». Що означає надзвичайна ситуація, вирішувати вам.

Під кожним ліжком є мішок з дровами, але на місці, де він закритий, така записка: «Якщо ви змушені використати дрова для надзвичайного випадку, то маєте повідомити про це в найближчий STF будинок». Для цього в будинку є телефон з інструкцією.

Для чого це потрібно? Щоб людям, які прийдуть після вас було чим натопити піч. Якщо ви спалите дрова, і нікому про це не скажете, їм ніде буде нарубати дров: будинок стоїть на висоті 1000 м над рівнем моря і дерев поблизу немає. Якщо ж ви повідомите про свої дії в сусідній будинок, його доглядачі прийдуть сюди і принесуть новий мішок дров. Тому добре зважуйте свої дії, бо від них може залежати чиєсь життя.

Як вчинив я, будучи в тому будинку? Я залишився на ніч всередині, але не палив дрова.

Харчування

Що можна сказати про хайкера, який дуже довго йде? Він постійно хоче їсти і не дуже добре пахне. Це два звичних його стани.

У місцевих магазинах є все найнеобхідніше: вівсянка, макарони, сочевиця, рис. Є різні варіанти субліматів, але зауважте: ціни на 30% вищі, ніж у місті. З овочів є тільки часник і перець чилі. Спочатку такий асортимент нам не дуже подобався, але згодом втягнулись.

Під час походу вам постійно хочеться їсти, але брати зайвий вантаж немає сенсу, бо ви спалите всі калорії вже на наступний день. Я за весь похід схуд на 10 кілограмів, а їв постійно і все, що міг. Тому піти в тривалий похід, щоб скинути зайву вагу, – гарна ідея.

Наш раціон був таким: сушений борщ з м’ясом, гречка/кус-кус з м’ясом, перекус (горіхи, журавлина, інжир, копчена груша, сушене манго).

Нашим секретним інгредієнтом був смалець. Під час активного руху ви втрачаєте багато жирів, тому поновлювати запаси якось треба було. Загалом похідна кухня – один з моїх улюблених аспектів мандрівки. Бо ті, хто бачили мене вживу, знають, що я товстий і люблю їсти.

Відкриттям особисто для мене стало какао. В звичайному житті я не особливий фанат цього напою, але в холодних шведських лісах чашка гарячого какао зі снікерсом – це вершина мрій.

Їжа в моєму рюкзаку займала приблизно 9 кг – це багато. Я не придумав, як зменшити її.

Після такої довгої мандрівки короткі походи на декілька днів стають все менш цікавими. За 450 км ви можете по-справжньому протестувати ваше спорядження і самих себе. Кожен, звичайно, ставить перед собою різні цілі, але зрозуміти, чи можете ви пройти таку відстань і чи дійсно ваші кросівки настільки круті, як вам радили в тому дорогому магазині – Кунгследен дасть вам таку можливість.