Як я став пілотом. Частина 3

«На літаку ми не смикаємось і не робимо різких рухів без потреби. Не вчіпляємось за штурвал. Плавно і повільно. Якщо будеш літати так, як ти водиш своє авто, не здаси екзамен!»- перше, що я почув від свого інструктора Енді в першому ж польоті.

Насправді, навчитись літати може будь-хто, хто здатен їздити на велосипеді. Просто одним це дасться легше і швидше, іншим — довше і важче.

Вміння водити авто тут не допомагає, скоріше навпаки. Наприклад, штурвал літака хоч і схожий на кермо автомобіля, але має більше функцій — вліво-вправо, вгору-вниз. Коли літак рухається по землі, то керується педалями. Їх дві. В польоті ними керується руль повороту. Віражі виконуються зкоординованим поворотом штурвалу і натисканням відповідної педалі, в той же час є маневри, коли штурвал повертається в один бік, а руль повороту в інший. Такі маневри називаються незкоординованими, і використовують, наприклад, коли треба рухатись при боковому вітрі. Правда ж заплутано?

На відміну від автомобіля, де обидві руки вчать тримати на кермі на «10 і 2», штурвал вчать тримати однією рукою, інша постійно або на ручці газу, збагачення суміші, управлінні закрилками, радіостанцією, навігацією і т. і.

Взагалі, пілотування Сесни мені нагадало керування Запорожцем з ручним управлінням. Якщо хтось такий колись бачив, зрозуміє.

Водієві авто в дорозі достатньо дивитись на один прилад — спідометер (хоч багато хто й цим не переймається). В процесі керування літаком треба постійно зчитувати покази шести — повітряна швидкість, рівень горизонту, висотомір, індикатор повороту і зносу, напрямок руху, швидкість підйому/зниження. Це не рахуючи обертів двигуна, кількості пального, індикаторів стану систем літака.

Швидкість літака, як виявилось, це не тільки «коли ми долетимо до місця призначення», а перш за все швидкість з якою можна, або не можна, виконувати певні маневри. Наприклад, злітати чи сідати.

А, ну і ще, поки ви робите всі ці речі, ви повинні підтримувати радіозв’язок з контрольною вежею, виконувати команди диспетчера і розрізняти, коли серед десятків літаків, які чути в ефірі, він звертається до вас.

Спочатку здається, що все разом це робити неможливо, але з годинами польотів все потроху починає вдаватись.

А, коли Двейн, в недалекому минулому пілот американського флоту, котрий сотні разів приземляв свій літак на палубу авіаносця, пояснює, що в посадці немає нічого складного, ти йому віриш 🙂

Сергій Каразій — журналіст, кореспондент телебачення Міжнародної інформаційної аґенції Reuters в Києві з 1992 року. Багато подорожує як по роботі, так і у вільний від неї час.

Блог С.Каразія Як я став пілотом. Частина 2

Пилот создал приложение от аэрофобии