• Блоги

    Великі італійські вакації: як самостійно спланувати подорож до Італії

    Олеся Хошобіна
    Олеся Хошобіна
    Пятница, 12 октября 2018
    5 022
    Середньовічна Болонья, Флоренція епохи Відродження, античний та модерновий Рим, музеї майже без черг та ненав’язливий шопінг на додачу – все це прекрасно помістилося у нашу восьмиденну подорож італійськими теренами на початку осені.

    Зазвичай коли ми чуємо про подорож до Італії, уява відразу послужливо підсовує нам інформацію про гламурні тусовки, високий світ моди, дорогі готелі та захмарні ціни – все те, що створює враження про цю країну як недосяжну для пересічного українця. Однак якщо ви хочете відкрити для себе Італію як одну з найвеличніших сторінок світової культури, раджу скористатися нашим досвідом та спланувати самостійну поїздку.

    Про побачене та відчуте

    Болонья

    Вразила абсолютним духом середньовічного університетського містечка зі студентськими вольностями. Ми поселилися в апартаментах просто серед будівель знаменитого університету, який свого часу (з 1481 по 1482 рр.) очолював Юрій зі Львова (Giorgio da Leopoli) – Юрій Дрогобич Котермак, астроном, професор медицини та філософії. Вузенькі вулички, вежі та довгі галереї-аркади, якими снують всюдисущі студіозуси (вони саме щось святкували, вбравшись у чудернацькі вбрання та прикрасивши голови лавровими вінками), спонукали годинами гуляти та насолоджуватися містом.

    Однак ми мали не так багато часу, тому зосередилися на основних цікавинках – церкві святого Петронія, церкві делла Трініта та знаменитих баштах Азінеллі (97 м) та Гарізенда (48 м). А фонтан Нептуна, розташований на пьяцца Маджоре, на жаль, був закутаний у простирадла й готувався до реставрації, щоб «стати ще кращим для вас», як люб’язно нам повідомили карабінери, що його охороняли.

    Экспресс-инфо по стране

    Италия (Итальянская Республика) – государство в Южной Европе.

     

    Флаг Герб

     

    Столица – Рим

    Крупнейшие города: Рим, Милан, Неаполь, Турин, Палермо, Болонья, Флоренция, Катания, Венеция

    Форма правления – Парламентская республика

    Территория – 301 340 км2 (71-я в мире)

    Население – 60,79 млн чел. (23-я в мире)

    Официальный язык – итальянский

    Религия – католицизм

    ИЧР – 0,873 (27-я в мире)

    ВВП – $2,141 трлн (8-я в мире)

    Валюта – евро

    Граничит с: Францией, Швейцарией, Австрией, Словенией

    Фото: Олеся Хошобіна

    Флоренція

    Флоренція відкрилася нам з вікон автобуса, яким ми вирушили з Болоньї, проїхавши трохи гірського краю з тунелями та мальовничими віллами. Зазначу, що ми не побачили сільської Італії як такої: це країна міської культури і її землі між містами зайняті меншими містечками й поодинокими господарствами. Маючи три дні на культурне «пограбування» Флоренції, ми вибрали оглядові прогулянки історичним центром та відвідання собору Дуомо – Санта Марія дель Фльоре з дзвіницею Джотто, мало не єдиною, яка не падає, бо її проектував художник, а не архітектор. Краєвиди, які відкриваються з її оглядового майданчика, варті тих 414 сходинок, які довелося здолати, щоб вилізти на її вершечок.

    Звісно ж, ми побували й у Санта Кроче, щоб помилуватися фресками Джотто, а ще знайти могили Макіавелі, Галілея, Леонардо да Вінчі, кількох родичів Наполеона та інших цікавих персон. А ще на пьяцца Сеньйора пощастило побачити видовищний виступ міських прапороносців в костюмах епохи Відродження: дійство відбувалося під барабанний дріб та звуки середньовічних сурм.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Одних з днів у Флоренції випав на неділю, тому ми скористалися правом безкоштовно відвідати галерею Уфіці, засновану ще в 1559 році, де зберігаються знамениті роботи Ботічеллі (Весна, Народження Венери), Леонардо (Поклоніння волхвів), Караваджо (Медея), Тіциана (Венера Урбінська) тощо.

    Чесно сказати, в цій галереї демонструються понад 1600 експонатів, тому побачити все і всіх просто неможливо, тому, побродивши там кілька годин і так і не знайшовши Дюрера «Чотирьох вершників Апокаліпсису», ми пішли гуляти до Понті Веккіо – найстарішого мосту Флоренції на річці Арно. Він цікавий своєю забудовою: на ньому розташовані ювелірні магазинчики та крамнички з сувенірами та прикрасами, які прийшли на зміну ще давньоримським спорудам.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Гуляючи Флоренцією, ми не проминали практично жодної церкви: всі вони величезні, майстерно споруджені, але справжньою окрасою цих суворих на вигляд будівель є чудові внутрішні подвір’я. Деякі храмові комплекси — це фактично суцільні цвинтарі, з могильними плитами, вкритими написами латиною, або саркофагами, вмурованими в стіни на різній висоті. Визначальна риса католицьких храмів – можливість вільного пересування по всій будівлі, зокрема у вівтарі.

    За перші три дні в Італії ми вже перебачили таку силу-силенну церков, що аж в очах мерехтить. Але це весело, бо католики із задоволенням малюють на стінах чортів, а підлогу вишукано прикрашають скелетами та черепами.

    А ще абсолютно неможливо побувати у Флоренції та не відвідати капелу Медичі – меморіальну каплицю, створену за задумом Мікеланджело. Ця невелика будівля з єдиним освітленням у стелі практично готувала нас до зустрічі з Пантеоном у Римі, а фігури Ночі, Дня, Вечора та Ранку, так і не закінчені митцем, створили трохи тривожний настрій. Тому, пересвідчившись, що славнозвісне сімейство надійно зачинене у своїх саркофагах, ми вирушили до Риму.

    Рим

    Це, звісно, в першу чергу Колізей! Колишній амфітеатр Флавія у вечірньому освітленні – мрія кожного туриста. Зробивши коло пошани увечері, раджу присвятити детальним оглядинам цієї колосальної споруди хоча б кілька годин вдень. А далі плавно перейти до Римського Форуму та Палатіуму – найвищого з семи пагорбів, на яких розташований Рим. Саме тут зосереджений дух того античного Риму, знайомого нам з міфології, літератури та кіно.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Ватикан та Сикстинська капела з фресками Мікеланджело потребують для оглядин цілого дня. Майте на увазі, що Сикстинська капела – це місце, де повно людей та фресок на біблійну тематику. Там нема ні красивих чоловіків, ні котиків, тільки високі релігійні почуття, тому морально готуйтеся до цієї аскези, досхочу намилувавшись італійцями на вулицях, в метро, автобусах та різних закладах харчування.

    Знайомство з собором Святого Петра всередині рекомендую продовжити штурмом його купола: туди ведуть 515 сходинок, і з оглядового майданчика чудово видно колонаду, площу Святого Петра та частину Тибру з мальовничими мостами – туди можна прогулятися після екскурсії у Ватиканські музеї. Над Тибром варто помилуватися фортецею Янголів, відомою з голлівудського фільму «Янголи та демони»: саме тут пролягала частина шляху просвітлених, який мав пройти героя Тома Генкса. Тут виразно відчувається містична сила та майже присутня магія.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Крім того, слід побачити й Пантеон – це перше святе місце, де боги почали спілкуватися безпосередньо з людьми, без втручання священиків. Колони віком 2 тис. років та освітлення через стелю яскраво засвідчують інженерний та архітектурний геній стародавніх римлян.

    Загалом, існує цілий перелік місць, які треба відвідати у Римі: це і пьяцца Навона, перетворена зі старого стадіону на шедевр з чотирма фонтанами, і пьяцца Іспанії з Трініта деї Монті та шикарними сходами, на яких так приємно сидіти, насолоджуючись кавою, і, звісно ж, фонтан ді Треві, куди неодмінно кидають монетку, щоб повернутися сюди ще раз, і Капітолій, і вілла Боргезе з картинною галереєю, і римські університети… і ще безліч знаних та величних пам’ятників, які перетворюють Рим на колиску людської цивілізації.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Всі ці місця, будови, споруди та музеї збережені для нас та облаштовані з великим смаком та комфортом. Італійці подбали про всі зручності не тільки для співвітчизників, а й для іноземців, пропонуючи інформацію та аудіогіди різними мовами, зокрема англійською та російською. Інформаційні центри з безкоштовною інформацією, мапами, путівниками та іншими матеріалами є практично біля кожного більш-менш значного туристичного об’єкта, тому пізнавати цю країну приємно та весело.

    Якщо ж поблизу не знайшлося нікого, хто опікувався б сферою туризму, просто звертайтеся до карабінерів: вони завжди раді розповісти, як знайти дорогу до потрібного місця, дати відповідь на запитання, чому зачинений музей і коли він почне працювати, та готові допомогти у разі якихось прикрих несподіванок.

    Ще раз про карабінерів і не тільки…

    Як я вже зазначала вище, італійські представники сильної половини людства – це практично жива краса, яка зійшла до нас з полотен знаменитих майстрів та постаментів відомих скульпторів і вільно розгулює посеред простих смертних (цебто нас, жіноцтва) вулицями Риму, Флоренції, Болоньї та інших міст, в яких ми ще не побували. Загальне враження – шарман, беліссімо, магніфік, gorgeous і просто мама міа! Стрункі, доглянуті, стильно одягнуті, привітні та уважні. Це проявлялося на кожному кроці!

    Ось ми поспішаємо до Сикстинської капели і з доброго дива плентаємо не в той бік – і бравий вояка з автоматом, який охороняє вхід до Ватикану, гарною англійською не тільки пояснює, куди точно йти, але й проводить нас до рогу і тицяє у потрібному напрямку…

    Ось я, чекаючи своїх коліжанок з прогулянки Форумом, вирішую випити кави, але не можу знайти вхід до закладу. І тут поважний сивий карабінер бере мене за руку і проводить просто через арку з написом Carabineri, бо до кав’ярні на першому поверсі та поліцейського відділку на другому ведуть одні двері, а я, бідачка, навіть уявити не могла, що в природі таке може бути…

    Ось я в потязі до Болоньї марно намагаюся підключитися до wi-fi, а люб’язний молодий італієць поруч допомагає мені, постійно перепрошуючи за свою погану англійську, і мало не проїжджає свою зупинку на вокзалі Терміні, таки налаштувавши мій комп та вистрибнувши з потяга в останню мить…

    Фото: Олеся Хошобіна

    А головне – італійські чоловіки сповнені гідності. Не погорди, яку так часто спостерігаєш в українців, а саме гідності, яка викликає шанобливе ставлення у відповідь. А ще – витончене вміння насолоджуватися життям, не поспішати, перетворювати просту ситуацію на театральну виставу, в якій задоволення отримують і учасники, й глядачі. Бачили б ви сварку між офіціантом та адміністратором траторії у малесенькому провулку перед Пантеоном! Це була справжня битва тигрів в долині – з розмахування руками, біганням тротуаром, закликами до перехожих та туристів бути свідками цього неподобства, вересками та колоритною лайкою на кшталт «Кретіно! Ідіото!» та іншими смачними слівцями, які я, на жаль, не запам’ятала.

    Про шопінг

    Якщо їхати в Італію на закупи, то, звісно, це варто робити в сезон знижок (з середини до кінця літа) і приїжджати з порожніми торбами, щоб потім наповнити їх модним одягом, якісним взуттям та цікавими аксесуарами. Ми не мали такої мети, однак і не в сезон вулиці популярних бутиків приваблювали суттєвими знижками – від 50 до 70% та розмаїттям славнозвісних брендів.

    Болонья, не зважаючи на не дуже високу популярність серед туристів, тішить величезною кількістю стокових магазинів, гуртовень та складів: тут залюбки можна придбати вироби з хутра, одяг, косметику як відомих, так і демократичних брендів. Флоренція, маючи славу історичної мекки, є ще й одним з найкращих міст для закупів: на розкішний шопінг на віа Торнабуоні запрошують популярні Gucci, Prada, Ferragamo, Cartier тощо. А ще тут купують ексклюзивні речі у місцевих ремісничих магазинчиках.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Рим, звісно, не є бюджетним місцем для оновлення гардероба, однак і тут важко втриматися, особливо коли потрапляєш на віа Корсо, де розташувалися Mango, H&M, Intimissimi. Не варто пропускати й віа Націонале з Guess, Sisley, Benneton, Max Mara, Tezenis, Motivi: тут кожен шопоголік легко знайде своє щастя, причому суттєво дешевше, ніж у київських магазинах.

    Про транспорт

    Не секрет, що подорожувати літаком можна досить дешево, якщо спланувати все заздалегідь. Наша поїздка почалася з того, що завдяки акції відомого авіаперевізника ми придбали квитки Львів – Болонья – Львів за 60 євро. Решта елементів подорожі підлаштовувались під дату вильоту.

    Прилетівши до Болоньї пізно ввечері, ми взяли таксі до своїх апартаментів, хоча можна було скористатися послугами міського автобуса, який сполучає аеропорт з центром міста. Однак тоді довелося б ще йти біля двох кілометрів пішки, а ручна поклажа створювала незручності. У самому ж місті можна було легко пересуватися пішки: його розміри та скупченість всіх важливих об’єктів практично в центрі давали змогу не тільки відчути дух Середньовіччя, але й суттєво зекономити на вартості автобусних та трамвайних квитків.

    Фото: Олеся Хошобіна

    До наступних точок нашого маршруту ми дісталися міжміським автобусом: завдяки розгалуженій мережі чудових доріг, це дешевий, швидкий та комфортабельний спосіб пересування Італією. Більше того, ці сучасні транспортні засоби обладнані доволі швидким інтернетом, до якого кожен пасажир може під’єднатися через wi-fi та насолоджуватися інформацією з мережі. Я, наприклад, ефективно попрацювала протягом півтори години, поки прямували до Флоренції, а за кілька днів ще протягом 2, 5 годин, коли переїжджали до Риму.

    Якщо у Флоренції практично всі історичні пам’ятки, музеї та галереї розташовані в межах 4-5 км, які легко долаються пішки, то в столиці довелося покористуватися метро, автобусами та трамваями, а придбаний квиток є дійсним у всіх видах громадського транспорту. Метро в Римі, як і в Києві, – основна транспортна артерія, і ми особливо чітко відчули це 8 березня, коли працівники тамтешнього метрополітену оголосили 1-денний страйк. Натовпи туристів та римлян заполонили вулиці, утворилися багатокілометрові затори й загалом виявилося, що краще добре йти, ніж погано їхати.

    Оскільки виліт додому був запланований з Болоньї, то з Риму в це місто ми поверталися потягом: він пересувається швидше, ніж міжміський автобус (до 230-250 км/год.) та пропонує пасажирам супершвидкісний інтернет, завдяки якому можна навіть дивитися фільми зі спеціальної бази з музикою, кіно, ТВ-шоу, серіалами тощо, запропонованої перевізником. Код доступу вказаний просто на квиткові. Плавний хід потяга, зручні крісла, розетки для електронних пристроїв біля кожного пасажира, а не одна на 2-4 особи, як це реалізовано в українських потягах, роблять подорож легкою та комфортною.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Про житло та їжу

    Загалом житло краще бронювати буквально в переддень заселення: тоді розпочинаються різноманітні гарячі пропозиції та знижки, завдяки яким можна суттєво зекономити. Протягом нашої подорожі ми користувалися апартаментами без зіркових категорій та гестхаусами, головною перевагою яких була низька ціна, близьке розташування до історичних місць і пам’ятників та загалом до центру міста. Зазвичай це були бюджетні кімнати із загальними зручностями, як-то туалет та ванна для всіх гостей, малесенька кухня з мікрохвильовкою чи й повна її відсутність.

    Фото: Олеся Хошобіна

    Варто зауважити, що, крім платні за проживання, з гостей беруть так званий туристичний збір, який становить від 1, 5 до 5 євро за добу з однієї особи. Цей податок може бути предметом для переговорів про зниження ціни за житло: інколи вдається домовитися про його повну ануляцію власником готелю чи гестхаусу.

    Окремо слід сказати кілька слів про італійську їжу. Готелі пропонують сніданок, який входить у вартість номера, однак розраховувати на щось суттєве не доводиться: зазвичай, це кава/чай та круасани чи якісь пундики до напоїв. Тому тим, хто звик харчуватися в українських традиціях, краще скористатися пропозиціями місцевих тратторій, остерій, піцерій та кав‘ярень. Тут пропонують як комплексні сніданки та обіди (до 12-14 евро), так і меню на вибір, де обов’язково є піца, паста різних видів, равіолі, різотто тощо. Пам’ятайте, що порції дуже великі, тому традиційних три страви можна й не замовляти, обмежившись, наприклад, піцою та пивом чи салатом, равіолі та келихом вина. Яскраві враження від багатющого вибору вин трохи приглушуються їхніми доволі високими цінами, однак практично кожен заклад має в активі дешеве домашнє вино вартістю 3-4 євро за 0, 25-0, 5 л.

    А ще Італія – справжній рай для любителів кави! Тут вона, як і у Львові, буває або добра, або дуже добра. Її вартість становить від 80 евроцентів у спальному районі Риму за міцне ранкове еспресо до 5 євро за горнятко вишуканого капучіно у кав’ярні біля Колізею, однак ціни на смак ніяк не впливають. В Італії є й традиційні американські кавові мережі, однак навіть там цей напій має правильний смак, а їхніми клієнтами стають іноземні туристи з-за океану, яким приємно побачити щось рідне в чужому місті.

    Фото: Олеся Хошобіна

    І наостанок про котів

    В Італії зовсім немає котів на вулицях. За всю подорож побачили живого кота тільки одного разу, у Флоренції. Його везли у торбі-возику, напевно, до лікаря. Він поважно стояв, вчепившись лапами в край свого транспорту і розглядав усіх навколо.

    Решта котячих були увіковічнені у мармурі, бронзі, граніті та інших дорогих матеріалах, з яких витворюють мистецтво. Тому слава італійцям, великим шанувальникам котиків: всі пухнасті муркальця живуть вдома і не тиняються вулицями у пошуках їжі.

    Читайте також:

    Столиця Середзем’я: як спланувати подорож соло у Стамбул

    Червоно-біла осінь в Сакартвело: перший сніг у горах, стародавні храми, Піросмані та молоде вино

    Туніс: «вільні люди» бербери, захід сонця в Сахарі та два Карфагени