Однієї ночі у жовтні, у тропічних лісах Суматри, Фері бере молоток, примотує його до плеча і здіймається на дерево. Драбина, яку він використовує, — це ланцюжок бамбукових жердин, прив’язаних до дерев’яних кілочків.
Це дерево, мовою Фері, — шіаланг (*sialang — індонез. «вулик»), що буквально означає «велике дерево з медом». Він та три інші альпіністи – ті, хто належить до спільноти корінних народів Таланг Мамак – будують сходи годинами. Щойно драбина досягає бджолиних гнізд, що звисають з гілок шіалангу, вони застосовують факели, щоб димом викурити усіх бджіл.
Таланг Мамак поколіннями збирають мед та інші натуральні продукти з цих лісів, що знаходяться у регіоні, відомому як Тридцять Пагорбів. Але вони тільки почали співпрацювати з Alam Bukit 30, підприємством, метою якого є допомогти спільноті Мамак поліпшити своє виробництво меду і збільшити прибутки, одночасно зберігаючи дерева.
Компанія була заснована у 2015 році WWF Індонезія, Франкфуртським зоологічним товариством та організацією «Проект Орангутан», щоб захистити велику лісову площу земель Тридцяти Пагорбів — де живуть, у тому числі, орангутани. Целюлозно-паперове виробництво намагалося отримати частину лісу під вирубку, але Alam Bukit виграла тендер на цю землю, як на «територію для відновлення екосистеми». Тепер компанія працює там з місцевими спільнотами, щоб розробити сталий бізнес-план зі створення доходу від лісів, при цьому не шкодячи їм.
Деякі спільноти живуть століттями на ділянці лісу, хоча вони юридично не володіють своєю землею. «Ми віримо, що цей ліс – стародавній і що він є членом родини Таланг Мамак», — говорить Фахмі, голови селища Фері. Alam Bukit хоче, щоб корінні спільноти залишилися у концесії і процвітали.
Важливо, що місцевим спільнотам, які є партнерами компанії, пропонують стати її акціонерами – незвичний крок для компаній на Суматрі. «Ці спільноти звикли бути маргіналізованими», — говорить Жан Вертефей з WWF США, який допоміг реалізувати ведення сталого бізнесу для Таланг Мамак. «Зазвичай, якщо з’являється компанія з виробництва целюлози, або паперу, або гуми, або пальмової олії, місцеві спільноти не можуть змусити їх піти, тому що в них немає права землеволодіння».
Ще не всі селища у Тридцяти Пагорбах до кінця довіряють співпраці з бізнесом. Але Анто, який живе у селищі Фері, говорить, що більшість людей там вирішили дати шанс партнерству.
Текст та фото надано WWF в Україні. Автор: Сара Вейд.
Читайте також:
Тигров на Суматре спасут с помощью метода «серийных убийц»
Зоозащитница окаменела после укуса комара на Суматре
Цунами в Индонезии: волонтеры спасают выброшенных на берег черепах
