• Блоги

    Чому варто відвідати Палестину: 2 дні в палестинській родині

    Саша Миклашонок
    Саша Миклашонок
    Понедельник, 30 июля 2018
    2 856

    Рішення відвідати Палестину було випадковим. Коли я шукала кімнату через AirBnb в Єрусалимі, то побачила пропозицію пожити в палестинській родині у Віфлеємі. В той момент я подумала: “А чому б і не спробувати? Все таки це ж має бути цікавішим, ніж провести два дні в Ейлаті на морі. Заодно побачу з середини місцеве життя, про яке я доволі мало знаю”. Та швиденько забронювала кімнату в родині Ібрагіма та Айї (так звали моїх палестинських хостів).

    В Єрусалимі я почала шукати автостанцію неподалік від Дамаскських воріт, від яких курсують арабські автобуси. Мої хости порадили сісти на 231 номер і вийти на останній станції у Віфлеємі, після чого я маю зателефонувати Ібрагіму про своє прибуття туди. Підійшовши до таблички з назвою “Віфлеєм” на автостанції, я поїхала 234 автобусом, який теж прямував до міста — я була впевнена, що остання зупинка розташована в місті.

    Экспресс-инфо по стране

    Израиль – государство в Юго-Западной Азии.

    Israel_(orthographic_projection).svg

    Флаг Герб

    Столица – Иерусалим

    Крупнейшие города: Иерусалим, Тель-Авив, Хайфа

    Форма правления – Парламентская республика

    Территория – 20 770 км2 (147-я в мире)

    Население – 8,41 млн чел. (97-я в мире)

    Официальные языки – иврит, арабский

    Религия – иудаизм

    ИЧР – 0,888 (7-я в мире)

    ВВП – $305,67 млрд (37-я в мире)

    Валюта – новый шекель

    Граничит с: Ливаном, Сирией, Иорданией, Египтом, сектором Газа

    Автобус висадив пасажирів біля пропускного пункту до Палестини. Я стояла біля довгої стіни з колючим дротом, яка нагадувала мені в’язницю, і спостерігала за людьми. Дехто з них стояв на колінах і плакав, а хтось спокійно йшов далі. Мене в той момент охопив страх. Адже було доволі незвично стояти на пустельній автодорозі, неподалік від могили Рахель, чуючи сигнали машин, де водії пропонували тебе підкинути до Віфлеєма. Так продовжувалось десь хвилин десять, поки я не набралась сміливості таки пройти чекпоінт: “Що буде, те буде. І побачимо, чи таки дійсно мені поставлять штамп в паспорті через в’їзд до Палестини”.

    Мій страх був необгрунтованим. Відчинивши двері, я таки потрапила у місто. І що я побачила там? Нормальне життя, яке пульсує в кожному місті. До того ж в мене не перевіряли документів і там не було прикордонної охорони.  Таксисти на жовтих автівках пропонували підвезти куди необхідно. Все як на київському вокзалі чи на виході аеропорта “Бориспіль”. Я зателефонувала своїм хостам, і їхній друг мене до них підвіз.

    Хости жили на окраїні Віфлеєма. Мене зустріла Айя, дружина Ібрагіма, з якою ми пішли до її родичів. Вона робила макіяж подружкам своєї сестри, яка виходила заміж. Усі були відкриті до спілкування і дуже доброзичливі. 

    Потім я познайомилась з Ібрагімом, чоловіком Айї. Він запропонував поїхати до палестинського міста Хеврона та показати Віфлеєм наступного дня. Ми сіли на місцевий автобус, який нас довіз за сорок хвилин до Хеврона. Там є єврейські та палестинські поселення, які розділені між собою. Крім того, там ще знаходиться Печера патріархів, — святиня як для мусульман, так і для іудеїв. Загалом Хеврон був для мене містом, де дві різні культури не можуть співіснувати разом. Сутички між палестинцями та євреями відбуваються тут доволі часто.

    Повернувшись у Віфлеєм, ми пішли до стіни, яка розділяє місто. Стіна була розмальована різноманітними графіті із зображеннями політичних лідерів та палестинских активістів. Також були плакати з персональними історіями школярів та підлітків, які мають мріють стати лікарями або соціальними працівниками. Ось деякі фотографії зі стіни:

    Віфлеєм є місцем народженні Ісуса Христа, і на тому місті збудована православна церква — Храм Різдва Христового. Навпроти нього знаходиться мусульманська мечеть. У Віфлеємі живуть як християни, так і мусульмани. Там я вперше побачила сирійську християнську церкву.

    Музейний працівник Храма Різдва Христового звернувся українською, що мене безмежно здивувало. З’ясувалось, що він колись навчався у львівському політехнічному інституті, де і вивчив мову.

    Останній вечір в Палестині я провела в колі родини Ібрагіма та Айї. Спробувала палестинську страву, яка називається маклуба. Подавалась вона у великій тарілці, з якої кожен міг взяти свою порцію. Інгрідієнти —  рис, картопля, морква та курка. Також можна було додати на свій смак йогурт та салат з огірків та помідорів.

    Після вечері я спробувала єгипетський тип кальяну та грала в шашки з Айєю та її сином. Мій досвід життя в палестинській родині був позитивним: люди відкриті та щирі у спілкуванні. На жаль, більшість палестинців не має згоди вільно пересуватись навіть у межах самої Палестини, що вже казати про зарубіжні країни. Один з братів Айї сказав: “Уявляєш, а мої сестри ніколи не бачили моря. Сам я зміг його побачити лише коли був у Данії, на міжнародній волонтерській програмі”. 

    Для мене ж виїхати з Палестини не стало проблемою. Я доїхала на місцевому таксі-маршрутці (який можна зупинити будь-де і доїхати за 3 шекелі) до автобусної зупинки і сіла на 231 автобус, у якому сидів той же водій, що довіз мене до пропускного пункту на початку моєї подорожі до Віфлеєма. Перевіряла автобус лише при в’їзді до Єрусалима їзраїльська прикордонна служба, яка лише подивилась мій паспорт і не поставила штампа, яким мене лякали на Україні. “Всі бар’єри лише в наших головах” — подумала я тоді.

    Як доїхати?

    • До Палестини можна  потрапити з ізраїльським дозволом,  отриманим в аеропорту. Летіла я ізраїльськими авіалініями “ЕльАль” з Києва, білети коштували 4 тис. грн. — відносно дешево, бо я купила їх за три місяці до подорожі.
    • Квиток на арабський автобус №231 з Єрусалима до Віфлеєма коштує 8 шекелів, приблизно $2. Автобусну зупинку можна знайти неподалік від Дамаскських воріт (стара частина Єрусалима). До Хеврона з Віфлеєма квиток коштує 9 шекелів в одну сторону.
    • В самому Віфлеємі можна пересуватись на Taxi Service, незалежно від відстані, проїзд коштує 3 шекелі. Просто потрібно сказати водієві, куди вас необхідно відвезти.

    Як провести час у Віфлеємі?

    Віфлеєм. Є музей-готельWalled Off Hotel; його експозиція присвячена історії Палестини. Також у готелі є ресторан, де можна скуштувати щось з місцевої кухні. Більше інформації на цьому сайті: http://walledoffhotel.com/facilities.html. Крім того, сам готель розташований неподалік від стіни з графіті.

    Всі фото автора.

    Читайте также:

    Что значит признание Иерусалима столицей Израиля

    День земли в Палестине

    20 интересных фактов об Израиле