Сан-Марино

Площа Сан-Марино дорівнює 61 км², і майже 80% цій території становлять скелі. Тунель завдовжки 32 км усередині гори Монте-Титано з’єднує країну-крихту з Адріатичним морем.

Історія

Сан-Марино – найдавніша з республік, що нині існують. Її історія почалася ще 301 року. За переказами, її заснував святий Марін (звідси й назва), який прибув із Далмації, де його утискували за релігійні погляди. Гора Титано, на якій оселився святий, дісталася йому у вічне користування від знатної римлянки Феліцити як подяка за те, що він вилікував її дітей.

Скелястий рельєф суттєво ускладнював господарювання в Сан-Марино, зате оберігав країну від нападів сусідніх народів. Але з XIII століття папство почало активно намагатися підпорядкувати собі населення республіки та змусити його сплачувати податки. І йому майже вдалося це зробити 1739 року. Армія папського легата кардинала Альбероні захопила Сан Маріно. Проте волелюбний народ геть-чисто відмовився скласти присягу на вірність папі, і тоді папа Климент II припинив окупацію і підписав договір про дружбу з крихітною республікою.

Події XVIII століття теж не позначилися на долі санмаринців. Наполеон уклав з ними угоду про торгівлю та зберіг за республікою її суверенність. У 1849 Сан-Марино стало притулком для визволителя Італії Джузеппе Гарібальді. Цей факт сприяв зміцненню ділових зв’язків між країнами, і 1862-го вони підписали договір про добре сусідство.

Під час Першої світової війни, коли Італія стала супротивником Австро-Угорщини, Сан-Марино прийняло нейтральну позицію. Втім, як і у Другій. У період правління Муссоліні Сан-Марино дотримувалось фашистського режиму, але війну нікому не оголошувало. Але це все одно не врятувало республіку від авіаційного бомбардування з боку Великої Британії у 1944 році. Було зруйновано залізницю і загинуло понад півсотні мирних громадян. З кінця 1950-х років у республіці спостерігалося активне економічне зростання. Розвиток промислової сфери та туризму забезпечувало місцеве населення робочими місцями, а країну – стабільними доходами. Сан-Марино є вільною економічною зоною, що приваблює сюди бізнесменів та туристів з усього світу.

Життя у Сан-Марино

У Сан-Марино дуже високий показник корінного населення – 80%. Це насамперед пов’язано з тим, що громадянство тут можна отримати лише через 30 років офіційного проживання в країні або після 15 років шлюбу з санмаринцем. Чи варто так довго чекати, вирішувати кожному окремо, але життя в Сан-Марино більш ніж комфортне. Температура повітря навіть взимку рідко опускається до 0С, а сніг випадає далеко не кожну зиму. За темпераментом санмаринці дуже близькі до італійців і так само, як їхні сусіди, найбільше шанують сімейні цінності.

Визначні місця Сан-Марино

У Сан-Марино шалено пишаються історичним минулим. У крихітній країні багато стародавніх фортець, замків, церков і навіть є власна в’язниця. Щоправда, у ній міститься лише один ув’язнений, який обходиться платникам податків у 750 євро щодня. У його розпорядженні тренажерний зал, бібліотека та кімната відпочинку з телевізором. Харчується цей скромний злочинець у ресторані – це вигідніше, ніж наймати окремого кухаря.

З 2008 року центр однойменної столиці Сан-Марино є частиною Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.. Серед головних її пам’яток – Базиліка Сан-Марино, Галерея сучасного мистецтва та Державний музей. Зі столиці легко дістатися до решти восьми адміністративних центрів Сан-Марино, адже загальна протяжність доріг у країні становить лише 104 км.

Чи не головним сувеніром із цієї стародавньої держави є звичайна марка. Поштовий зв’язок тут налагоджений ще з XVII століття. Сьогодні Сан-Марино – член Всесвітньої поштової спілки, а прибуток від продажу марок становить чверть його річного бюджету.

Що спробувати

1. “строццапрети” (паста з м’ясом під сирним соусом)
2. «лазання верді» (варіант класичної лазаньї)
3. «бродетто ді песце» (вуха з різних видів риби та морепродуктів)
4. пиріг “Сан-Марино”
5. вина

Що побачити Сан-Марино

1. Народний палац
2. Базиліка Сан-Марино
3. оглядовий майданчик у Сан-Марино
4. Державний музей
5. Музей рептилій

Національні свята та вихідні дні

1 січня – Новий рік
6 січня – Хрещення
5 лютого – Свято визволення Республіки від окупації 1740 року та День святої Агати, покровительки Сан-Марино
25 березня – Річниця Аренго
1 квітня – Вступ на посаду нового капітана-регента
1 травня – День праці
28 липня – День падіння фашистського режиму
15 серпня – Успіння
3 вересня – День заснування Республіки
1 жовтня – Вступ на посаду нового капітана-регента
1 листопада – День усіх святих
2 листопада – День поминання
8 грудня – Свято Непорочного зачаття
24 грудня – Святвечір
25 грудня – Різдво
26 грудня – День святого Стефана
31 грудня – День святого Сільвестру