Ужгород
Прикордонний Ужгород – найзахідніший і малонаселений обласний центр України, який часто називають «вікном в Європу».
Місто на річці Уж, біля самого підніжжя Карпатських гір, вабить туристів мальовничою архітектурою, пишною зеленню, різноманітною кухнею і терпким вином.
Населення – понад 115 тисяч жителів. Основні етнічні групи – українці, росіяни, угорці, словаки.
Історія Ужгорода
Ужгород – одне з найдавніших слов’янських міст. Він з’явився на прикарпатських пагорбах в XI столітті, коли навколо кріпосного замку – резиденції давньоруського князя Лаборця – почали з’являтися поселення. Назву місту дала річка Уж, але до XIX століття він носив угорське ім’я Унгвар, що в перекладі означає «Замок на річці Уж». Навіть є думка, що від слова Унгвар походить назва країни Угорщини .
Перший камінь поселення було закладено більш як тисячоліття тому – на вулканічній горі, де починали будівництво кріпосного замку. Поступово навколо замку виросло місто.
Протягом своєї більш ніж тисячолітньої історії Ужгород не раз переходив з рук у руки. Помітний слід на архітектурному обличчі міста залишила майже шістсотрічна присутність угорців.
З 1430 року Ужгород отримав статус вільного королівського міста.
У XVI-XVII століттях Ужгород, який став після битви при Мохачі крайнім східним форпостом Габсбурзької Австрії на кордоні з Трансільванією, швидко розвивався в економічному плані. При цьому він став ареною протистояння православ’я, католицизму і протестантизму.
У 1646 році була проголошена Ужгородська унія, що дала початок греко-католицькому пануванню в Закарпатті.
У 1863 році в місті відкрилася друкарня з українським шрифтом. А перший на Закарпатті лісопильний завод почав працювати в Ужгороді в 1869 році.
28 серпня 1872 року почала працювати ділянка Ужгород-Чоп Угорської Північно-Східної залізниці.
10 вересня 1919 р. по умовами Сен-Жерменського мирного договору, Закарпаття з Ужгородом у ролі адміністративного центру перейшло до Чехословацької республіки.
Згідно з рішенням Першого Віденського арбітражу, в 1938 році Ужгород перейшов до хортиської Угорщини , яка скасувала ліберальні і демократичні починання Чехословаччини.
27 жовтня 1944 р. дві радянські танкові колони, що наступали з боку Мукачева і Ужоцького перевалу, звільнили місто від угорських і німецьких військ.
29 червня 1945 р. Закарпатська Україна увійшла до складу Української РСР і СРСР. З січня 1946 року Ужгород – центр новоутвореної Закарпатської області.
У 1991 році Ужгород став обласним центром незалежної України.
Клімат Ужгорода
Клімат помірно континентальний, з теплим літом і м’якою зимою. Значно впливає на клімат міста захищеність Карпатами від холодних вітрів з півночі. Оскільки місто розташоване на крайньому південному заході країни, його клімат – найсприятливіший в усій Україні завдяки теплій короткій зимі і тривалому неспекотному дощовому літу. В Ужгороді вкрай рідко бувають сильні морози з температурами нижче -20. Улітку так само рідко фіксується сильна спека з температурами вище +33. Засух практично не буває.
Середньорічна температура повітря становить + 10,1 ° С. Найбільш низька вона в січні: -1,7 ° С, найвища – в липні: +20, 9 ° С.
Ужгород фото
Фото: Shutterstock
Пам’ятки Ужгорода
Стародавній Ужгород тривалий час був під владою Угорського королівства, потім Габсбурзької імперії, Чехословаччини. Багата історія подарувала місту архітектурне розмаїття і безліч пам’яток, головна серед яких – Ужгородський замок : символ-оберіг міста і всього Закарпаття.
Колись у його підземеллі була в’язниця і камера тортур, а тепер у замку працює краєзнавчий музей і дегустаційний зал знаменитих закарпатських вин. Також в Ужгородському замку вам розкажуть таємничі легенди. Найвідоміша – про красуню-княжну, привид якої досі бродить по замку щоночі в пошуках коханого.
Одразу після замку можна завітати в Закарпатський музей народної архітектури та побуту. Просто неба тут зібрані унікальні зразки дерев’яної архітектури всіх народів, що коли-небудь жили в Закарпатті .
Справжньою окрасою обласного центру є величний греко-католицький Хрестовоздвиженський кафедральний собор (вул. Капітульна, 9).
З храмів варто подивитися також Костел Святого Георгія (вул. Волошина, 9), де служба проходить українською, угорською та словацькою мовами.
А також – православний Покровський храм, споруджений у староруському стилі (Православна набережна, 23).
Куди піти в Ужгороді
Щоб на повні груди вдихнути повітря природи, варто відвідати дендропарк Лаундона, заснований ще наприкінці позаминулого століття і знаменитий на всю Європу. Там ростуть 100-річні магнолії, кипариси і навіть сріблястий абрикос. А ще обов’язково треба відвідати Ужгородський ботанічний сад на вулиці Ольбрахта.
По Ужгороду приємно прогулятися просто так, адже він вважається найзеленішим містом України . Навесні він наповнюється цвітом сакур і магнолій, а влітку вабить туристів найдовшою в Європі алеєю лип.
Увечері можна зайти в численні дегустаційні льохи і насолодитися місцевими напоями. А можна подивитися виставу в Закарпатському музично-драматичному театрі (вул. Толстого, 12) або послухати музику в Закарпатській обласній філармонії, що в колишній синагозі (пл. Театральна, 10).
А якщо ви вже встигли все вивчити в Ужгороді, неподалік від нього вас чекає замок Шенборнів, мукачівський замок Паланок і сотні інших ще незвіданих місць.
Що подивитися в Ужгороді
Обов’язково варто прогулятися по знаменитому ужгородському пішохідному мосту, який з’єднує стару і нову частини міста. На перилах можна побачити міні-скульптуру статуї Свободи на український лад. Вона виконує роль маяка: у факел вмонтована світлодіодна лампа.
Не зайве зазирнути і в Ужгородську художню галерею (пр. Свободи, 7/26), де завдяки багатій культурній географії регіону зібрано чимало цікавих полотен європейських, українських, російських майстрів.
Відчути дух міста можна повною мірою на його відомих вулицях: Корзо (у перекладі з італійської «вулиця для прогулянок») і Волошина. Тут повно затишних закладів та магазинів. Кав’ярні зазивають ароматом справжньої закарпатської кави. Колорит створюють вуличні музиканти. На перехресті встановлено пам’ятник начитаному ліхтарнику Дяді Колі: був такий цікавий персонаж в історії міста.
Якщо гостро стоїть питання – куди піти з дітьми? – можна сміливо відправлятися в Аква Ріо Парк на вулиці Анкудінова. Там знайдеться багато розваг для дорослих і малечі .
Що привезти з Ужгорода
- Розшиті лляні скатертини, рушники, сорочки, хустки та сарафани ручної роботи. Продаються вони в туристичних магазинах на центральних вулицях Ужгорода.
- Місцеву домашню ковбасу, копчену на тирсі вишні, сливи і винограду. Вона буває декількох видів. Величезний її вибір – на Центральному ринку.
- Солодку мелену паприку, яку в Закарпаття везуть з Угорщини. Купити її теж можна на ринку.
- Три види смачного сиру: Селиський, Хуст та Нарцис Карпат, які варить в хустівському районі колишній філолог Петро Пригара за швейцарською ліцензією на швейцарському обладнанні з молока закарпатських корів. Придбати сири можна в магазинах міста (місцеві розкажуть, де саме). Також смакує місцева бринза, якої багато в магазинах і на ринку.
- Місцеве ринкове сало – копчене. Його нарізають товстими смужками, надсікають перпендикулярно і смажать на сковороді до хрусткої скоринки. Їдять сало і в гарячому, і в холодному вигляді.
- Не варто забувати про місцеве марочне вино , яке оцінять ваші рідні та друзі.
Популярні рестораюсь Ужгорода
Ресторан в Ужгородському замку (вул. Капітульна, 33). Тут можна скуштувати найсмачніші страви закарпатської та угорської кухні. Порції дуже щедрі. Величезний вибір м’яса і вин.
«Деца у Нотаря» (вул. Гагаріна, 98) – таверна-музей. Атмосферний заклад з чудовою кухнею.
Eat me! (вул. Волошина, 22). Це місце чудово підходить для ранкової кави по-закарпатськи з солоною вафель, салат на ланч, дегустації морквяного торта, вечірнього латте з лавандовим сиропом, який варять тутешні кухарі.
« Антресоль пані Грінвіч» (вул. Корятовича, 1а) – невеликий ресторанчик італійської кухні. В інтер’єрі багато деталей, які створюють відчуття домашнього затишку. Тут варто скуштувати пасту за фірмовими рецептами або піцу, якої тут безліч варіацій. Гарні також домашні пироги і лимонад.
Yeah Not (Набережна Незалежності, 4-8). Готують в цьому закладі смачно, подають їжу дуже гарно. А коктейлі тут особливі. Пити їх рекомендовано на терасі з видом на липову алею.
«Кактус» (вул. Корзо, 7) – кантрі-паб з пекельною сумішшю мексиканської та закарпатської кухонь. Їжу запивають крафтовим пивом, елем і місцевим вином. Трапезу нерідко супроводжує живий джаз.
