Вчені з Університету Етвеша Лоранда в Угорщині провели анкетування господарів, кожен із яких мав як мінімум двох собак. Власників просили оцінити характер вихованців за шкалою так званої «Великої п’ятірки особистісних рис», куди входить дружелюбність, екстраверсія, відкритість, сумлінність і невротизм. Отримані результати порівняли із даними про соціальну ієрархію собак у сім’ї. Як виявилося, собаки, які набрали високі бали за доброзичливість та прихильність, з меншою ймовірністю мали домінуючий статус у групі.
Навпаки, собаки, які набрали високі бали за іншими показниками, зокрема, екстраверсією, відкритістю та сумлінністю, з більшою ймовірністю були домінуючими тваринами у своїй соціальній групі. Остання риса, невротизм, мабуть, не має зв’язку з домінуванням у собачій ієрархії.
“Наша мета полягала в тому, щоб знайти, які риси можуть бути пов’язані з формуванням цих ієрархій та рангом індивідуумів”, – пояснює команда під керівництвом біолога Ката Веконі.
Висновки, засновані на відповідях 615 власників собак по всьому світу, дозволяють припустити, що вік собаки також пов’язан з її ієрархічним соціальним статусом: собаки старшого віку зазвичай набирають вищі бали за домінування. Частково цей результат може бути пояснений тим фактом, що старі собаки, як правило, стають менш поступливими та лагідними.
У дикій природі, де тварини повинні конкурувати один з одним за обмежені ресурси, досягнення переваги над іншими тваринами у соціальній групі може мати важливі наслідки для виживання.
У більш зручному, пристосованому до умов існування собак-компаньйонів все ще застосовується та сама система соціального ранжування серед тварин, але наслідки низького рангу не настільки серйозні.
По материалам Science Аlert
Фото: Depositphotos
