Одне з найдавніших міст сучасної України, еклектичне і водночас дуже цілісне, з компактним історичним центром і розкішним ландшафтом, Кам’янець-Подільський – ідеальне місце для егоїстичного сибаритського вік-енду. У плані розслаблення і лікування від стресів Кам’янець цілком замінить морський курорт. Тут ходять і розмовляють повільно, їдять смачно, обслуговують неспішно і, головне, через дрібниці не нервують.
Якщо не брати до уваги автомобіль, з Києва в Кам’янець-Подільський можна доїхати на поїзді, автобусі або в комбінований спосіб – поїздом до Хмельницького плюс автобусом до Кам’янця.
Прямих поїздів з Києва всього два: так званий “експрес”, який вдень неквапливо їде до Кам’янця і завжди спізнюється приблизно на годину (тобто час у дорозі – близько 9 годин, прибуття близько опівночі) або нічний поїзд Київ-Чернівці.
Прямі автобуси до Кам’янця-Подільського їздять з Києва регулярно, час у дорозі – від 8 до 11 годин, залежно від маршруту.
З Хмельницького, Тернополя та Чернівців у Кам’янець-Подільський ходять рейсові автобуси. З Хмельницького до Кам’янця можна дістатися за 2-3 години і менше 100 грн. При цьому з Києва до Хмельницького довезуть 10 різних потягів, час у дорозі близько 5 годин.
Кам’янець-Подільський – дуже невелике місто. Гуляючи, його можна обійти години за три. І вокзал розташований так, що до сучасного центру (скажімо, до будівлі міської ради, оточеної симпатичним сквериком) від вокзалу можна дійти пішки хвилин за 20.
Інші варіанти: маршрутка №7 до зупинки “Центральний ринок”, далі пішки по вулиці Соборній – 5 хв. Або таксі, яке в Кам’янці-Подільському коштує недорого.
Розташоване на перехресті християнської і мусульманської культур, місто століттями захищало Європу від монголо-татарських навал. У середні віки з невеликого селища Кам’янцю-Подільському вдалося перетворитися на місто, що поступалося лише Києву та Львову.
Перше поселення подолян тут з’явилося в XI столітті, а з середини XIII ст. по середину XIV століття місто було захоплене Золотою Ордою. Після перемоги князя Ольгерда над татарами Поділля приєдналося до Князівства Литовського. З 1362 по 1434 рік Кам’янець-Подільська фортеця була литовським форпостом, а наступні триста років належала полякам.
Старе місто Кам’янець-Подільський стоїть на півострові, оточеному каньйоном річки Смотрич . За легендою, тут під час полювання сховався від литовських князів гарний олень, і вони вирішили, що сама природа створила це місце для захисту. Уже в XI-XII століттях тут з’явилася найнеприступніша в Європі Кам’янець-Подільська фортеця , яка і сьогодні вважається головною визначною пам’яткою міста. Кажуть, що за весь час її жодного разу не вдалося взяти силою – тільки обманом або військовими диверсіями.
У період польського правління дерев’яні стіни поступово замінили кам’яними, і у XVI столітті фортеця стала такою, якою ми її бачимо зараз. Місто в той час було центром воєводства і важливим оборонним пунктом Речі Посполитої. Наприкінці XVII ст. неприступна раніше фортеця все-таки була захоплена турками (які діяли спільно з козаками), і на довгі 27 років у Кам’янець-Подільському запанували загарбники. Церкви переробили на мечеті, вивезли всі цінності і кілька тисяч жителів викрали в рабство.
Потім Кам’янець-Подільський за мирним договором повернувся до Польщі, але вже через сто років увійшов до складу Російської імперії. У цей період у місті почала активно зростати єврейська громада, яка також зробила великий внесок у культуру і архітектуру міста. У 1920 році, після кількох хаотичних змін влади, Кам’янець-Подільський опинився в СРСР, пережив 70 років “совєтов” і нарешті став частиною незалежної України.
Клімат помірний, відносно теплий і вологий, без різких коливань температури протягом року і з великою кількістю дощів. Найпосушливіший місяць – березень, нійбільш дощові місяці – травень, червень, липень. Середня мінімальна температура січня – 8 ° C; середня максимальна температура липня + 25 ° C.
Знаменита Кам’янець-Подільська фортеця – серце міста і його початок – без неї не було б і самого міста.
Так виглядає Кам’янець-Подільська фортеця вночі. Багатьом подобається.
Пам’ятник туристу на тлі ратуші (площа Польський ринок).
Свято-Троїцька церква 1582 року побудови була однією з найстаріших в місті. При Радах повністю зруйнована і відновлена в 2008 році. Належить Українській греко-католицькій церкві.
Статуя оленя на краю каньйону. В еклектичному Кам’янці все виглядає мило, навіть такі статуї.
Новопланівський міст колись з’єднав старий центр з новим (побудованим за “новим планом”). Відкриття моста відбулося в 1872 році.
За тисячу років багатої історії і різних національних впливів старе місто зібрало в собі дивовижну архітектуру. Цей ансамбль включено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Найголовніша пам’ятка – це, звичайно, Кам’янець-Подільська фортеця. Вона добре збереглася і виглядає дуже переконливо. Червона підсвітка, що з’явилася років 7 тому, перетворює фортецю в різдвяну декорацію, комусь це подобається, комусь не дуже, але так вже вийшло.
Кам’янець-Подільська фортеця складається з двох частин. Те, що зображено на листівках, – це Стара фортеця, одинадцять веж, з’єднаних кріпосними стінами у формі неправильного чотирикутника. У фортеці є підземний хід, який, за легендою, вів до Хотинської фортеці за 30 кілометрів від Кам’янця.
Друга частина фортеці була зведена пізніше, в XVII столітті. Нова фортеця являє собою систему облицьованих каменем ровів і валів, яка захищала Стару фортецю з боку полів.
Серед фортечних веж особливо цікава Чорна вежа з 40-метровим колодязем і найбільша – Папська вежа (вежа Кармелюка), де в XIX столітті був заточений український національний герой Устим Кармелюк, ватажок селянських бунтів. Його воскову статую можна побачити у вежі.
З фортеці до Старого міста веде Замковий міст. По-перше, найстаріший в Україні (хоча і неодноразово перебудований). По-друге, унікальний по розташуванню: він пов’язує різні ділянки одного і того ж берега річки Смотрич. У цьому місці річка робить петлю, і саме в центрі цієї петлі, на природному “п’ятачку”, оточеному глибоким каньйоном, побудована фортеця. Легендарну неприступність Кам’янець-Подільської фортеці зумовлювало саме її унікальне розташування.
Історичний центр Кам’янця без вкраплень XX століття зберіг свій первозданний вигляд. Зачаровує архітектура міста, в якій переплелися не лише різні стилі і епохи, а й релігії.
Наприклад, католицький собор Святих апостолів Петра і Павла був перетворений на мечеть за часів правління турків. До нього прибудували мінарет заввишки 36,5 м. Поляки, повернувшись, мінарет не стали руйнувати, встановили на ньому статую Богородиці, що стоїть на земній кулі і півмісяці. </ span>
Тепер Петропавлівський собор в Кам’янці-Подільському вважається найсхіднішим готичним храмом Європи і єдиним діючим католицьким храмом у Європі, де зберігся мінарет. На території собору є ще два цікаві об’єкти: тріумфальні ворота і окремо стоїть вежа-дзвіниця.
Костел використовується і як храм, і як музей. Усередині варто подивитися на розкішний “надгробок Лаури”, який самі городяни визнали одним з 7 чудес свого міста. Мармуровий надгробок виготовлено в пам’ять про Лауру Пшездецьку, яка померла в 1874 році у віці 21 року. На замовлення батьків було створено надгробок, потім встановлений у Чорному Острові (нині Хмельницька обл). у фамільному склепі Пшездецьких. Однак у 1937 році собор у Чорному Острові закрили комуністи, і надгробок вдалося перевезти в Кам’янець-Подільський під приводом, що сім’я Пшездецьких “мала великий вплив на розвиток сільського господарства регіону”. Ця хитрість зберегла життя шедевру.
Католицький собор розташований буквально за два кроки від центральної площі Польський ринок (утім, в Кам’янці взагалі все цікаве розташоване дуже компактно). По периметру площа забудована будівлями XVII століття. У центрі – певна річ, класична польська будівля ратуші з квадратною вежею. Також на площі становить інтерес Вірменський колодязь з павільйоном. За переказами, колодязь на гроші вірменської громади вибили в камені в 1638 році, але виявилося, що вода в ньому дуже гірка, пити її не можна. Через деякий час над колодязем звели восьмигранний бароковий купол.
Колись на площі був галасливий і досить брудний ринок, але зараз про нього нагадують лише симпатичні ряди дерев’яних будиночків, де продають сувеніри. Поруч туристи роблять селфі з бронзовим пам’ятником Туристу.
Олександро-Невський собор – значних розмірів неовізантійське спорудження кінця 19 століття, точніше його копія. У радянський період храм розібрали на будматеріали, а на його місці розбили сквер з пам’ятниками Сталіну і Леніну. Собор заново відбудували лише в 2011 році. Скверик частково зберігся, там приємно посидіти влітку, відпочиваючи перед рішучим кидком до історичного центру (сам собор стоїть у сучасній частині міста, поруч з будівлею міської ради).
У Кам’янець-Подільський безумовно варто їхати, щоб відчути справжній дух Середньовіччя. Але сьогодні він став ще й улюбленим місцем для проведення свят, історичних реконструкцій, авторалі, фестивалів повітроплавання, семи культур і ін.
Наприклад, масштабний фестиваль середньовічної культури «Форпост» базується в Кам’янець-Подільській фортеці. На території Нової фортеці будують стилізоване середньовічне поселення. У рамках «Форпосту» проходить реконструкція битв, турніри лучників, ярмарок, театралізовані вистави, історичні танці, майстер-класи з різних видів традиційних ремесел, виступи музичних груп. Фестиваль проходить наприкінці травня або початку червня.
Щорічний міжнародний фестиваль Schola Militaria ( “Військова школа”), присвячений реконструкції військового мистецтва і побуту воїнів XVII століття, проходить у вересні-жовтні. Організатор – Кам’янець-Подільське міське військово-історичне товариство. На фестивалі відтворюють будні прикордонного замку середини XVII століття (розпорядок дня, правила, заняття солдат). Цей захід розрахований на тих, кого серйозно цікавить військова історія.
Щорічний травневий фестиваль повітряних куль “Кубок Поділля” в Кам’янці-Подільському вже понад 20 років приваблює туристів з усієї країни, оскільки Кам’янець – ідеальна локація для польотів. Тут дуже гарна природа, унікальний каньйон річки Смотрич плюс архітектурні пам’ятки. Польоти проходять над каньйоном і Старим містом. Кулі злітають і вранці, і ввечері. Зазвичай фестиваль проходить в передостанні вихідні травня.
Другий щорічний фестиваль повітроплавання “Золота омега” проходить у вересні-жовтні.
У Кам’янці як мінімум два цікавих моста: Замковий і Новопланівський. Новопланівський з’єднує стару частину міста з нинішнім адміністративним центром ( “Новим планом”). Це дуже вражаюче спорудження на значних кам’яних опорах побудоване в 1872 році. Тоді ж біля моста на “новій” стороні було закладено великий парк, який зараз носить ім’я Героїв євромайдану.
Ліворуч від моста, якщо йти до нього з сучасного центру міста, є парк, який місцеві називають “Водойми” або “Гунскі криниці”. Можливо, десь тут стояли війська гуна Атілли і поїли своїх коней. Колодязів там зараз немає, але є система маленьких ставків, біля яких приємно посидіти влітку.
Праворуч від входу на міст є оглядовий майданчик над каньйоном, нещодавно реконструйований і пристосований під потреби любителів селфі. Там є пам’ятник великій парасольці, нові лавки, свіжа плиточка і клумби. Трохи далі – мальовниче штучне озерце, де постійно живе сімейство лебедів. Вода надходить в озерце з джерела, а потім падає на дно каньйону вузьким 30-метровим водоспадом. Узимку, якщо пощастить з морозами, водоспад живописно замерзає. Приблизно в тому ж місці каньйону, майже під мостом, розташоване улюблене місце змагань скелелазів.
Від оглядового майданчика можна спуститися в каньйон по кам’яних сходах – щоправда, вони старі і недоглянуті, багато сходинок пошкоджені, тож треба крокувати обережно. Однак прогулянка по дну каньйону – це майже обов’язковий пункт у списку “куди піти в Кам’янці-Подільському”. По-перше, там внизу Смотрич, який зараз скоріше схожий на струмочок, ніж на річку. Але на березі ростуть верби, через потік прокладені хисткі дерев’яні містки, і взагалі все дуже романтично. По-друге, там внизу живуть люди, і в багатьох садах все літо цвітуть розкішні троянди – можливо, їм подобається те, що в каньйоні ніколи не буває вітру, і температура там трохи вища, ніж нагорі. Ви одразу відчуєте особливий мікроклімат каньйону.
Пройшовши по вулиці Руській до кінця, ви уткнетеся в руїни Польської брами. Колись тут функціонувала система шлюзів, що дозволяє наповнити водою частину каньйону навколо фортеці – на випадок нападу. Вежі Польської брами хоч і реконструйовані, але абсолютно занедбані. Ідеальне місце для романтичної прогулянки.
Від Польської брами можна піднятися по старих кам’яних сходах, і ви опинитеся на задвірках Старого міста. Там повно цікавих місць.
Наприклад, перед костелом Петра і Павла розбито чарівний маленький садок з кількома цікавими пам’ятками. Там же стоїть лавка, з якої відкривається прекрасний вид на Кам’янець-Подільську фортецю.
До речі, якщо любите фортеці, можна ще звернути в Музей мініатюр “Замки України” просто неба. Славне місце, де можна помилуватися мініатюрними макетами знаменитих українських замків і фортець. Вечорами макети підсвічуються. Вартість квитків: 40 грн дорослий, 30 грн – дитячий.
Кава від поліцмейстера – дуже відомий серед туристів заклад. Невеликий ресторанчик з цікавим атмосферним інтер’єром: багато антикварних предметів початку ХХ століття, від посуду до газет. Розташований у Старому місті, неподалік від Замкового мосту. Кухня тут середньоарифметична, українська і європейська, кава досить смачна, зварена по-турецьки. Обслуговування дружелюбне, туалет давно потребує ремонту. Адреса: вул. Старобульварна, 8
Кафе “Ніка” – ресторан на тій же центральній вулиці Старого міста, що і “Поліцмейстер”. Інтер’єр у сільському стилі, з мереживними скатертинами на важких дерев’яних столах, хоча штучних квітів могло б бути менше. Туалет на вулиці. Але за якість їжі та розміри порцій можна сміливо пробачити що завгодно. Кухня традиційна українська: борщ з квасолею, м’ясо в горщиках (печеня), м’ясо в хлібі, салати. Смачно і щедро. Ціни поки ще не доросли до київських. Адреса: вул Старобульварна, 4
З вишуканими ресторанами в Кам’янці поки не дуже, але голодними точно не залишитеся. Передбачувану якість забезпечують мережеві “Челентано”, “Піца-Парк” і “Чікен-Хат” (в новому місті).