Вчені виявили, що вірусні білки взаємодіють один з одним. Тим самим вони допомагають вірусу проникнути в рослину та завершити свій життєвий цикл. Коли деякі з цих вірусних білків були деактивовані, вчені побачили, що вірус більше не може переміщатися від клітини до клітини. Ці білки виконували подвійну роботу, також провокуючи розвиток захворювання.
Виявлені вченими білки-супресори взаємодіють один з одним у бездоганному, дуже злагодженому “танці” для того, щоб допомогти вірусу подолати захист рослин.
За словами автора дослідження вірусолога Хану Паппу, знання про динаміку цих взаємодій може підказати шляхи того, як їх блокувати. Для цього вчені використовують методи редагування геному.
Тихий озброєний бій між рослинами та вірусами триває за лаштунками мільйони років. Вірусні захворювання рослин щороку завдають збитків на мільярди доларів по всьому світу.
Рослини розробили витончену захисну систему, щоб захищатися від інфекцій. Вони використовують молекулярний захист, який називається РНК-інтерференція. За допомогою цього захисту рослини розрізають нуклеїнові кислоти вірусів. У відповідь віруси також еволюціонували. Вони створили молекули під назвою “білки-супресори”, які можуть заглушувати pHК-інтерференцію рослин.
Невидима боротьба продовжується постійно. Коли рослина відчуває вірусну атаку, вона підіймає свої “щити”. Віруси знаходять способи прорватися крізь оборону рослини і врешті-решт її захопити.
Професор Хану Паппу вивчав вірусні білки, які пригнічують захист рослин або обходять її. Його кінцевою метою було знайти способи допомоги рослинам у їхній битві з патогенами. Він та його команда досліджували групу патогенів під назвою гемінівіруси. Це один із найбільш руйнівних вірусів світу для рослин.
Вчені дізналися, де в клітині розташовуються вірусні білки-супресори, як вони взаємодіють із клітинами та викликають симптоми хвороби, та як допомагають вірусу переміщатися між клітинами.
Виявилося, що гемінівірус містить цілих чотири різні білки, які беруть участь у порушенні захисту рослин. Ці вірусні білки взаємодіяли між собою, щоб допомогти вірусу. І коли частина з них була деактивована, вірус більше не міг поширюватися рослиною.
За матеріалами Phys.org
