Вічна весна, корсари та устриці: заради чого варто їхати до Бретані

У Бретані все ще можна почути бретонську мову – спадок кельтів, що жили тут колись, побачити наприкінці грудня уквітчані троянди та камелії по сусідству із пальмами та соснами, намокнути під час найсильніших у Європі припливів, поласувати тістечком «Парі-Брест», устрицями та тартіфлеттом – картоплею із шкварками та сиром. 

Тут майже завжди стовідсоткова вологість, через що, як жартують французи, навіть у останніх бретонських п’яничок шкіра ніжна, мов у немовляти. А ще тут всього два сезони: вічна весна та вічна осінь.

Різдвяний ярмарок у Сен-Мало в оточенні пальм

Як дістатися

Базовим місцем перебування ми обрали Сен-Мало – місто на півночі регіону, що в XVII столітті було столицею піратів. Звідси родом Робер Сюркуф, власник прізвиська Король Корсарів, що захопив 47 англійських, голландських, португальських та іспанських суден. Пам’ятник йому височіє у старому місті – корсар досі закликає до морських битв. Неподалік стоїть пам’ятник Жаку Карт’є, одному із першовідкривачів Канади. А надпис «місто корсарів» гордо видніється на більшості сувенірів із Сен-Мало. 

Пам’ятник Роберу Сюркуфу у Сен-Мало – корсар вказує у бік Великобританії

Дістатись до Сен-Мало з Києва не так-то і просто. Наш маршрут «туди» виглядав наступним чином: переліт Київ-Париж (Бориспіль – аеропорт Шарль де Голль), автобус до центру Парижа, поїзд з вокзалу Монпарнас до Ренну, нинішньої столиці Бретані, та поїзд «Ренн-Сен-Мало».

Загалом від дверей до дверей дорога зайняла 15 годин. Ще один варіант, яким ми скористались на зворотному шляху, – поїзд з пересадкою із Сен-Мало просто до аеропорту.

Однак у святкові дні, а ми прилетіли до Франції на Різдво 25 грудня, кількість потягів скорочують, тому довелось скористатись більш тривалим маршрутом. І заразом пройтись Парижем – добре, що автобус з аеропорту приїжджає до центру міста. 

Переліт до аеропорту Шарль де Голль задоволення недешеве – прямий рейс із Києва лише один, квиток туди-назад із зарезервованим місцем обійшовся нам у 7.500 грн на людину. Можна обрати переліт до іншого аеропорту – з Борисполя та Жулян літають лоукостери до Парижу Бове чи Парижа Орлі. Однак це додатковий час у дорозі до вокзалу, плюс гроші на те, або до цього вокзалу дістатись, тоді як в аеропорту Шарль де Голль є власний залізничний вокзал. 

Пам’ятник поету Шатобріану та корабель Робера Сюркуфа на задньому плані. Сен-Мало

Залізничні квитки у Франції теж недешеві – переїзд з Сен-Мало до аеропорту із півторагодинною пересадкою у місті Ле-Манн коштував 77 євро на людину. Якщо планувати подорож заздалегідь, можна купити квитки із знижками. Купувати їх краще онлайн. 

На вокзалі квитки можна купити в автоматах (вводити доведеться ім’я-прізвище та дату народження кожного пасажира), або в касах, однак останніх мало і там зазвичай довгі черги. Куплені онлайн квитки роздруковувати не треба – досить QR-коду з отриманого PDF-файлу. Потяги дорогі, але справді швидкі: відстань у 220 км від Сен-Мало до Ле-Манну поїзд долає за півтори години.

Сен-Мало: місто корсарів та відпливів

Раз на кілька років набережна Сен-Мало перетворюється на ідеальне місце для зйомок фільмів про природні катастрофи: хвилі накривають цілі будинки. Різниця між максимальним та мінімальним рівнем води тут сягає 13,5 м – більше, аніж будь-де в Європі. Однак і без таких величезних хвиль місцеві відпливи та припливи вражають: ось море хлюпається у тебе під ногами, а за кілька годин до нього треба йти метрів з 300.

Відплив та приплив у Сен-Мало

Поруч з містом-фортецею Сен-Мало у морі височіють два форти та гора з могилою французького поета Франсуа Рене де Шатобріана – потрапити туди можна лише під час відпливу. Затримався на острівці, споглядаючи на неймовірної краси пейзажі, і все, чекай 8 годин, поки вода не почне відходити – течії тут сильні і спроби перебратися уплав можуть виявитись трагічними. 

На бретонських берегах Ла-Маншу починається приплив

Аби мінімізувати такі ризики, спеціальні волонтери попереджають перехожих про початок припливу, а кожен свідомий турист має графік припливів та відпливів, який можна отримати в місцевому туристичному офісі чи купити в будь-якому супермаркеті. 

Під час відпливу на пляжах Бретані можна побачити буєри – вітрила на колесах

Сам Сен-Мало розпочинався як місто-фортеця – сьогодні ця частина носить назву Інтра-Мурос, місто середині стін. Обійти його весь по периметру можна за півгодини. Всередині – бруковані вулиці, магазинчики, ресторани та готелі. 

А ще – вулиці з незвичними назвами. Наприклад, вулиця Кота, що танцює. Насправді історія цієї назви вельми трагічна. Англійці, що довго і безуспішно намагались взяти Сен-Мало, спорудили страшну машину, що мала підійти до міста морем і підірвати його стіни. Однак щось пішло не так, корабель налетів на прибережні скелі і вибухнув занадто рано – єдиною його жертвою виявився кіт, якого рознесло на частини. На честь невинно вбитого кота і назвали вуличку. 

Не менш трагічна і історія вулиці Жирної щиколотки. Якось у місті діяв комендантський час – ввечері на вулиці випускали голодних англійських догів, які роздирали необачних перехожих, що вирішили вийти вночі в місто. Та одного разу собаки розірвали не звичайного пияка, а капітана французької армії, що трохи загуляв. Після цього випадку собак приспали, а саму історію увіковічили у назві вулиці. Є в Сен-Мало і вулиця Святої Бороди, і вулиця Сороки-п’янички. Тож дивних історій на всіх вистачить. 

Вид на стіни Сен-Мало – ними можна обійти місто по периметру

Поруч із старим містом розташований порт – окрім десятків найрізноманітніших яхт тут стоять величезні пороми, що курсують до Великобританії, а ще човгають риболовецькі човни. Кілька днів на тиждень тут можна купити щойно виловлені з моря «горішки Сан-Жака» – так французи називають гребінці. 

Гребінці збирають у морі лише у визначені періоди часу

Навколо старого міста розкинулись передмістя, які сьогодні входять до складу міста Сен-Мало. Знімати житло краще саме в таких місцях – тут тихо, є великі супермаркети та ринки, а найголовніше – величезні піщані пляжі. Оскільки ми запланували поїздку лише за місяць до відправлення, та ще й на новорічні свята, вибір житла був обмеженим. Однак обрати все одного було з чого. Квартира неподалік від старого міста з двома спальнями, кухнею та вітальнею всього в хвилині від моря обійшлася нам у 1100 євро за 10 днів. 

Температура води у Ла-Манші взимку становить близько 10 градусів, влітку  – 16. Аби «нагріти водичку» на деяких місцевих пляжах облаштовані басейни просто в морі. Втім, жителі Бретані холодної води не бояться – щороку першого січня на пляжах влаштовують масові святкові купання. Температура повітря на Смарагдовому узбережжі – так береги Бретані називають через колір води – коливається від 10-15 градусів тепла взимку до +25 влітку. Тут майже не буває ані, морозів ані задухи.

Новорічні купання у стін Сен-Мало в морському басейні

Канкаль: столиця устриць

У 15 км від Сен-Мало розташоване містечко Канкаль, відоме своїми устричними фермами. Дістатись туди можна звичайним міським автобусом – графік руху можна знайти в інтернеті чи взяти буклет із розкладом в туристичному офісі. Вартість проїзду – 1.30 євро в один бік. Білети можна купити в туристичному офісі, в автоматах на вокзалі Сен-Мало чи в застосунку у смартфоні. Автобус зупиняється у центрі Канкалю, де крім собору Сен-Меєн розташований пам’ятник жінкам, що промивають устриці, – ще 1545 року Канкаль став поставником устриць до королівського столу. 

Перед тим, як спуститись до моря, варто зайти до найближчої пекарні за свіжим багетом. А після цього відправитись за головним скарбом міста – устрицями. Сьогодні у водах Канкалю розташовано чимало устричних ферм – побачити їх можна під час відпливів. Просто на берегу працює устричний ринок: свіжовиловлені устриці тут продають від 4 євро за дюжину. Устриці при вас відкриють, складуть на спеціальну тарілку і видадуть виделочки. Ще за 50 центів можна купити лимон. Як кажуть у Франції, є два типи людей: ті, хто їсть устриці з лимоном, і ті, хто їсть їх з винним оцтом та цибулею-шалот.

 

Устричный ринок у Канкалі

Далі все просто: всю цю пишноту можна їсти просто на березі, кидаючи порожні мушлі в море. Ось тут і згодиться куплений багет – в ідеалі із знаменитим бретонським вершковим соленим маслом.

Їсти устриці слід просто на березі

Досхочу наївшись устриць, можна відправитись на прогулянку «стежкою контрабандистів» – маркована доріжка починається від порту і проходить мальовничими скелями, потопаючи у незвичній для нас зимовій зелені. 

«Тропа контрабандистов» вдоль побережья Канкаля 

Корисна інформація:

Розраховуватись всюди краще картками – до готівки тут ставляться вкрай насторожено через велику кількість подроблених банкнот. 

Їхати краще за все із кимось франкомовним. У туристичних місцях англійською вас, звісно, обслужать, однак на ринках чи в транспорті буде важко.

У наступних частинах блогу читайте про студентське місто Ренн та курортний Дінар, та про те, що обов’язково слід скуштувати в Бретані окрім устриць. 

Усі фото Ольги Сантаровіч

Читайте также:

Уикенд во Флоренции: что посмотреть за 2 дня и как попасть в Галерею Уффици без очереди

Как французы в Альп д’Юэз научили меня кататься на горных лыжах с удовольствием