Кількість слонів в Африці швидко скорочується. Приблизно з 5 мільйонів слонів сторіччя тому до 1,3 мільйона в 1979 році і приблизно до 415 000 в даний час. Заборона 1989 року на міжнародну комерційну торгівлю слоновою кісткою не зупинила занепад. Щороку близько 500 тонн видобутих браконьєрським способом бивнів слона вирушає з Африки, переважно в Азію.
Протягом останніх двох десятиліть біолог Семюел Вассер, один із керівників Центру судової експертизи навколишнього середовища у Вашингтонському університеті, шукає відповіді на кілька ключових питань: «Де видобувається більша частина слонової кістки, хто її перевозить і скільки це людей?»
Вассер працює з органами охорони дикої природи в Кенії, Сінгапурі, Гонконгу, Малайзії та інших країнах, які зв’язуються з ним після перехоплення партій слонової кістки. Він літає в країни, щоб взяти невеликі зразки бивнів для аналізу ДНК. В даний час він зібрав понад 4300 зразків бивнів, які вивозили з Африки в період з 1995 року по сьогоднішній день.
У 2004 році Вассер продемонстрував, що ДНК із бивнів слонів можна використовувати для точного визначення місцезнаходження тварин. У 2018 році він визнав, що виявлення ідентичної ДНК у бивнях з двох різних вилучених партій слонової кістки означає, що вони були отримані від однієї і тієї ж тварини і, ймовірно, продані однією мережею браконьєрів.
Нове дослідження розширює цей підхід за рахунок ідентифікації ДНК, що належить батькам та нащадкам слонів, а також братам та сестрам. У результаті це призвело до відкриття, що лише небагато злочинних угруповань стоять за торгівлею слоновою кісткою в Африці.
Оскільки самки слонів залишаються в одній і тій же сімейній групі все своє життя, а більшість самців не йдуть надто далеко від свого сімейного стада, дослідники припускають, що бивні близьких членів сім’ї, ймовірно, були вилучені одними і тими ж браконьєрами в той самий час.
Такі генетичні зв’язки можуть бути орієнтиром для органів, що займаються дикою природою, які шукають інші докази – записи мобільних телефонів, номерні знаки, товаросупровідні документи та фінансові звіти – для встановлення зв’язку між різними партіями слонової кістки.
Розслідування виявило кілька осередків браконьєрства, включаючи регіони Танзанії, Кенії, Ботсвани, Габону та Республіки Конго. Бивні часто перевозять на склади в іншому місці, щоб об’єднати з іншою контрабандою у транспортних контейнерах, а потім переміщують до портів. Поточні центри торгівлі контрабандою існують у Кампалі, Уганда; Момбаса, Кенія; і Ломе, Того.
Дослідники виявили, що торговці слоновою кісткою також часто перевозять іншу контрабанду. Наприклад, чверть великих вилучень луски панголіна змішана зі слоновою кісткою. “Зіткнення з цими мережами – чудовий приклад того, як генетику можна використовувати з метою збереження видів”, – сказав Брайан Арнольд, біолог-еволюціоніст з Прінстонського університету, який не брав участі в дослідженні.
Нещодавно в результаті одного з таких розслідувань було заарештовано двох підозрюваних.
За матеріалами AP
Фото: Depositphotos
