На самій вершині скелі, на висоті майже 80 м, підносяться до неба стіни стародавнього абатства, а на кінчику його шпиля, що на висоті 155,5 м над рівнем моря, височіє золота фігурка архангела із загостреним мечем. Мон Сен-Мішель з усіх боків захищена морем і лише дамба завдовжки 2 км з’єднує материк з островом.
Абатство Мон Сен-Мішель – найвідвідуваніший куточок у Франції після Парижа. Через територіальну приналежність цього унікального місця сперечаються дві області – Бретань і Нормандія. Проте, заведено вважати, що межа між ними проходить по річці Куенон, яка тече в прибережних пісках, що свідчить не на користь Бретані. З цього приводу існує навіть французька приказка: «Куенон збожеволіла, тому Мон Сен-Мішель опинився в Нормандії».
Вхід до замку починається з Королівських воріт. Звідси вглиб острова тягнеться єдина вулиця – Grande Rue. У маленьких, практично іграшкових будинках XV-XVI століть, що туляться один до одного обабіч вулиці, в наші дні працюють кафе, ресторани, готелі та ятки з різноманітними сувенірами.
Існує кілька версій походження острова Мон Сен-Мішель. Перша, найбільш правдоподібна, стверджує, що на початку VIII століття після великого шторму в цій частині Ла-Маншу змінилася берегова лінія. Частина прибережних луків і лісів зникла під водою і потім була занесена піском, а два скелясті пагорби стали островами. Найбільший серед них, Монт Томб (французькою «Могильний пагорб»), і носить зараз ім’я Мон Сен-Мішель. Менший пагорб носить ім’я Томбелен («Маленька могила»).
Згідно з другою версією обидві скелі притягли в море гіганти – батьки Гаргантюа. Грангузьє, його батько, як і заведено у чоловіків, ніс найважчий з каменів – Монт Томб, а Гаргамелле, мати Гаргантюа, тягнула Томбелен. Але гіганти втомилися і кинули ці камені поблизу берега. Гаргантюа також вніс свою лепту в обриси місцевого рельєфу, створивши річку Куенон.
Із замком Мон Сен-Мішель пов’язана величезна кількість легенд. Згідно з однією з них, у 708 році до архієпископа Обер прийшов уві сні архангел Михаїл. Архангел наказав єпископу присвятити йому тоді вже майже повністю охоплену морем скелю. Обер не виконав цей наказ через страх стати жертвою власної уяви. Таке ж видіння пізніше повторювалося багато разів. Тоді архангел розгнівався на непокору і встромив свій перст у голову Обера. Примітно, що в черепі Обера вчені дійсно знайшли отвір. Його причиною могла стати, наприклад, бойова рана або трепанація при оперуванні мозку.
Монастир Святого Михаїла зводився дуже довго – з XI по XVI століття. Тут жили вікінги, звідси Вільгельм Завойовник попрямував на Англію, тут проживало багато королів. Під час Столітньої війни між Францією та Англією Мон Сен-Мішель був останнім французьким оплотом у Нормандії, так ніколи і не захопленим ворогом. Він жодного разу не був завойований, переживши одного разу навіть 30-річну облогу – в історії він так і залишився неприступним замком. Підкорився замок лише туристам – сьогодні його відвідує понад 3 млн туристів щороку – популярніші лише Париж і Версаль.
Монастир Мон Сен-Мішель був закритий дуже давно, ще в 1790 році. Кілька десятиліть потому за іронією долі тут тримали найнебезпечніших злочинців і негідників – замок на півстоліття перетворився на державну в’язницю. Через це в народі його називають «провінційною Бастилією». Лише в 1863 році після капітальної реставрації він відчинив свої Королівські двері знову, але вже для туристів.
Гості захоплюються не лише архітектурними шедеврами Мон Сен-Мішель – причина також у тому, що в наш час він стає островом лише 2 рази на рік. Відбувається це через те, що за останні століття море відійшло – зараз більшу частину часу замок оточений піском, але двічі на рік (під час осіннього і весняного рівнодення) під час великих припливів він стає островом. Усього за один день рівень води піднімається аж на 10 м – це найпотужніші припливи у всій Франції, а в період відпливу море відступає від берегів на 25 км.
До слова, якщо комусь Мон Сен-Мішель здався знайомим, – це ймовірно через те, що острів-замок був прообразом фортеці Мінас Тіріт у популярному фільмі «Володар Перснів».
За матеріалами LifeGlobe