Подорож до Ісландії: 7 днів за 150 євро з перельотом. Частина 2

Перший ранок в Ісландії розпочався з новини, що я їду на екскурсію по Золотому кільцю. Безкоштовно! Про те, як так вийшло, можна прочитати в першій частині мого блогу про подорожі до Ісландії.

Зимова Ісландія сповнена сюрпризів, тому за пів години я думала, що нікуди не їду: через погодні умови перекрили головну дорогу. Місцеві водії постійно перевіряють стан доріг на сайті road.is , тож якщо ви подорожуєте машиною, подбайте про наявність мобільного інтернету.

Три головні пам’ятки Золотого кільця – це парк Тінгведлір, водоспад Гюдльфосс і долина гейзерів Хьойкадалюр, Інші зупинки на маршруті залежать від туристичної компанії. Через погоду ми поїхали по кільцю у зворотни бік і почали не з парку, а з містечка Скалгольт, яке є релігійним центром Ісландії. У будівлі місцевої церкви щорічно проводиться міжнародний фестиваль класичної музики. Наш водій раніше був учителем музики, тому у нас був свій персональний церковний концерт.

Далі ми вирушили до водоспаду Гюльфосс, який вважається найкрасивішим в Ісландії. Його міць і краса дійсно вражають, а взимку він виглядає по-особливому через частково замерзлу воду.

Біля водоспаду нас очікував привал на обід. Я вже налаштувалася обідати вівсянкою, привезеною з України, і тут Оббі (наш водій і одночасно мій хост) покликав мене в кімнату, де відпочивають водії та екскурсоводи.

«Там є окріп для каші», – подумала я, а виявилося, що там був невеликий шведський стіл і на таких зупинках вони «заправляються» їжею і гарячими напоями безкоштовно, оскільки щодня привозять до цих закладів багато туристів. Словом, так я пообідала Кьyoтсупом, традиційним ісландським супом з бараниною, і м’ясом з гарніром.

Далі за маршрутом була долина гейзерів зі знаменитим Гейсір, завдяки якому з’явилася назва «гейзер», і Строккюр, який випускає пару що 10 хвилин (на відміну від уже «сплячого» Гейсира).

Під час відвідування Національного парку Тінгведлір можна побувати одразу на двох континентах, адже через долину проходить розлом,  поступово віддаляються одна від одної Євразійська і Північно-Американська літосферні плити.

По всьому маршруту ми практично не перетиналися з великими групами, і я вже було подумала, що взимку Ісландія відпочиває від туристів, але це не так. Як виявилося, величезну роль зіграло те, що ми поїхали по зворотному шляху і закінчили нашу екскурсію в парку, тоді як у інших груп це початкова точка маршруту.

У другий день я проїжджала по тій же дорозі в першій половині дня, і на оглядовому майданчику в парку Тінгведлір було не проштовхнутися, а біля водоспаду Гульфосс практично не залишилося місць на парковці. Тож якщо хочете насолодитися цими місцями у спокійній атмосфері, виїжджайте набагато раніше групових екскурсій.

Каучсерфінг в Ісландії

Ви вже зрозуміли, що мені неймовірно пощастило з хостом, але каучсерфінг в Ісландії все-таки відрізняється від Каучсерфінгу в інших країнах. Хостів там набагато менше, ніж охочих в них зупинитися. Кожен отримує десятки запитів на день і не встигає відповідати, тому відправляти листа краще заздалегідь. Я одразу написала один відкритий і кілька персональних запитів. З чотирьох персональних я отримала одну відповідь «можливо», а через відкритий запит було близько п’яти пропозицій погостювати в різних куточках країни. З Рейк’явіка було два, і обидва пропонували залишитися хоч на всі сім днів. Я вибрала один варіант і почала спілкуватися з хостом за кілька тижнів до приїзду.

Також не варто забувати, що каучсерфінг – це не безкоштовна нічліжка. Нехай і до незнайомої людини, але ви їдете в гості, тому залиште час на спілкування з хостом і допомогу по дому (наприклад, приготування їжі або прибирання).

Завжди є ризик, що плани можуть змінитися і хост скасує ваш запит в останній момент, тому зупинятися в однієї людини на тривалий са не завжди надійно. Але я вирішила ризикнути, тим паче що у Оббі чудове почуття гумору – я одразу зрозуміла, що ми подружимося.

У ісландців узагалі специфічний гумор. Наприклад, після екскурсії гід попросила не забувати в автобусі особисті речі, фотоапарати, дітей та чоловіків. А коли я запитала, чи було таке, що люди губилися під час екскурсії, відповіла: «Звичайно, ми досі не знаємо, що сталося з тією парочкою», – і посміхнулася.

У наступному блозі розповім про день народження у стайні з ісландськими конячками і безкоштовну екскурсію на гірському джипі.