Якщо ви постійно в пошуках нових вражень, любите подорожувати та схильні до авантюризму, то напевно вам цікава й екзотична їжа. Тим більше, що кожна нова поїздка дає можливість розширити свої кулінарні горизонти. Але чи є межі вашої спраги пізнання? Деякі країни та їхні звичаї, без сумніву, змусять вас подумати двічі, наскільки ви відкриті до нових уподобань.
Чи готові ви з’їсти комаху? Черв’яка? Змію? Медузу? Зародок качки?
У багатьох країнах світу такі дивні для європейця страви є неодмінною частиною місцевої кухні. І якщо вам вистачить сміливості їх спробувати, можливо, все виявиться не так вже й погано на смак.
Суші з живого восьминога, Південна Корея
Суші з восьминога можна скуштувати й в нас. Проте якість може бути різною. Іноді вони схожі на гуму і їх важко прожувати, а іноді вони ніжні та маслянисті. Але в Кореї можна отримати справді незабутні смакові відчуття, спробувавши саннакчі.
У свіжості цього восьминога сумнівів не може бути. Шеф-кухар бере живого восьминога, розрізає його на шматочки та подає на стіл, поки він ще ворушиться. Деякі люди навіть відправляють до рота живого восьминога цілком, але новачкам краще почати з не настільки складного завдання.
Ця страва не тільки дивна, але ще й небезпечна. Щупальця восьминога все ж таки непогано було б добре прожувати, інакше вони можуть перекрити доступ повітря через горло. Декілька людей вже задихнулися до смерті внаслідок удушення саннакчі.
Фото: Getty Images
Столітні яйця, Китай
Звичайно, цим столітнім яйцям насправді не сто років. Але вони стануть серйозним випробуванням для любителів екзотичних страв.
Для приготування цієї страви беруть качині, курячі та перепелині яйця і поміщають їх у лужне середовище, повністю позбавляючи доступу повітря. У традиційному рецепті свіжі яйця обмазують сумішшю з вапна, солі, глини, золи та чаю, після чого закочують у солому та рисове лушпиння, а потім закопують. Але є варіанти приготування й простіше.
Через деякий час (зазвичай 3-4 місяці) білок стає пружним, напівпрозорим і темно-коричневого кольору. А жовток темніє і набуває кремоподібної структури. Яйце має сильний аміачний запах.
Їдять сторічні яйця без будь-якої подальшої обробки, просто нарізавши на скибочки та іноді приправивши соєвим соусом.
Фото: Getty Images
Балют, Філіппіни
Якщо вже зайшла мова про яйця, то не можна не згадати балют. За своєю суттю це можна сказати блюдо з качиного м’яса. Їсти м’ясо качки цілком нормально, і люди у всьому світі його їдять постійно. Але з цією стравою не все так просто.
Балют їдять в основному на Філіппінах, але також у В’єтнамі, Камбоджі, Лаосі, Малайзії та Таїланді. Балют являє собою запліднене качине яйце, в якому знаходиться ембріон качки, що вже виріс. Щоб його по-справжньому розкуштувати, треба спочатку пробити шкаралупу і випити рідину, а потім з’їсти каченя. Найчастіше балют їдять, коли яйце розвивалося 17 днів. Але деякі люди вичікують до 21 дня, коли у каченя вже з’являється дзьоб і пір’я!
Балют часто подають із сіллю або оцтом в якості приправи та він є популярною вуличною їжею.
Фото: Getty Images
Смердючий тофу, Китай
Щодо тофу думки у людей часто розходяться. Його із задоволенням їдять у Китаї 2 тисячі років, а до Японії він потрапив у VIII столітті. Але багато європейців і американців від тофу вернуть ніс, тому що його смак практично непомітний.
Що ж, якщо ви вважаєте тофу несмачним, то може ви ще не пробували смердючий тофу. Цей продукт повністю виправдовує свою назву. Він смердить. Деякі кажуть, що від нього тхне зіпсованим сиром або сміттям, що гниє. Але якщо вам вдасться не зважати на запах, то смак все виправдає. Смердючий тофу ферментується від кількох днів до кількох місяців у маринаді, зробленому з ферментованого молока, овочів, м’яса, риби або поєднання всього перерахованого.
Після того як тофу витримали належний час у маринаді, зазвичай його смажать у фритюрі. Подають смердючий тофу з соусом чилі, соєвим соусом та маринованими овочами. Якщо ви скуштуєте цю страву, то тофу більше ніколи не здасться вам нудним продуктом.
Фото: Getty Images
Натто, Японія
Багато японських страв, такі як суші, рамен та теріяки зараз можна знайти практично скрізь. Але в країні є і безліч інших унікальних страв, які любителі кулінарії можуть скуштувати. Наприклад, натто.
Натто – це традиційне японське блюдо, зроблене з ферментованих соєвих бобів. Його традиційно їдять на сніданок. І тому що натто містить багато протеїнів, клітковини та вітаміну Е, він вважається здоровою їжею.
Як і багато інших ферментованих страв, у натто дуже виражений запах. Але що може вас від нього відштовхнути, це його консистенція. Натто липке, клейке та злегка слизьке. Якщо ви вперше їсте натто, то спробуйте їсти його з рисом, і додати до нього якийсь пряний соус або васабі.
Фото: Getty Images
Смажені тарантули, Камбоджа
Якщо ви боїтеся павуків, то ця страва може стати вашим найгіршим кошмаром. Але, можливо, шансом на помсту?
Смажені тарантули – звичайна вулична закуска в Камбоджі та Таїланді. Спочатку павуки очищаються і приправляються сіллю та травами, а потім обсмажуються. Після цього їх іноді обвалюють у цукрі чи часнику, щоб надати їм додаткового смаку.
Фото: Getty Images
Заливне з лосиного носа, Аляска
Життя у тяжких умовах породжує дуже незвичайні страви. Вони створюються тоді, коли все, що може піти в їжу, є цінністю. Це стосується і фірмової страви мешканців Аляски та Канади.
Ніс лося нарізається і вариться на повільному вогні з цибулею, часником та спеціями. По закінченні приготування ніс заливається лосиним бульйоном і охолоджується. Після цього його можна нарізати на шматки. Загалом, схоже на всім знайомий свинячий холодець, тільки що на основі незвичайного для нас продукту.
Фото: Reddit
Турдакен, США
Коли один м’ясний продукт фарширується іншим, у цьому нічого нового. Але турдакен з’явився лише у 70-ті роки та з того часу став популярною стравою на день Подяки.
Щоб приготувати турдакен, треба вкласти в частково позбавлену кісток індичку качку без кісток, в яку своєю чергою покласти курку, позбавлену кісток. Курка теж чимось фарширується, часто м’ясним фаршем.
У Великобританії можна купити турдакен під назвою “королівська печеня”. Є й печеня “п’ять птахів”, яка складається з гусака, індички, курча, фазана та голуба.
Фото: Wikimedia Commons
Бургу, США
Бургу – це печеня, зроблена з м’яса та овочів. Але є один варіант бургу, який дуже незвичайний.
Взагалі-то бургу можна зробити практично з будь-якого виду м’яса, яке підвернеться під руку. Але в Кентуккі його роблять не тільки з дичини, убитої мисливцями в лісах, але й з тварин, збитих на дорогах автомобілями. Це можуть бути білки, кролики, опосуми, фазани та оленина. Правда, зараз його швидше зроблять із курки та свинини. Але якщо у вас є м’ясо різного виду, помідори, боби, кукурудза та картопля, то можна вважати, що ви приготували бургу.
Фото: Getty Images
Ескамолес, Мексика
Ікра риб у всьому світі вважається делікатесом. А як щодо мурашиної ікри?
Це страва робиться з личинок мурах. За часів ацтеків эскамолес вважався делікатесом, але й зараз ви можете знайти його в меню ресторанів по всій центральній Мексиці, навіть у сучасному мегаполісі Мехіко.
Ескамолес цінуються за свій смак, який часто описують як горіховий та маслянистий, і м’яке відчуття у роті.
Щоб його спробувати, доведеться поїхати до Мексики. Оскільки мурашина ікра заборонена до експорту.
Фото: Getty Images
Крекер з осами, Японія
Страви з комах дуже поширені в Азії. І ці крекери повністю відповідають своїй назві — вони містять оси.
Бджіл та ос у Японії разом з іншими продуктами бджільництва їдять дуже давно. І зараз печива із земляними осами здобули новий виток популярності. Ці солодощі називаються «джибаші сенбей» та виготовляються на фабриці в місті Омачі.
Робиться печиво досить просто. Спершу готується традиційне рисове тісто. Потім ос відварюють у воді, після чого висушують. У готовому печиві зазвичай знаходиться від 5 до 10 ос. Вважається, що оси надають печиву особливу текстуру, специфічний смак та бджолиний запах.
Фото: Amino
Хаукартль, Ісландія
Дуже популярний делікатес Ісландії. Хауркатль — це в’ялене м’ясо акули, яке ферментувалося (а точніше — протухало) від 4 до 6 місяців. З’явилося таке блюдо недарма. М’ясо гренландських акул насичене сечовиною та аміаком, і тому отруйне. У їжу воно годиться лише після тривалої ферментації.
Головною «родзинку» хауркатля є його запах. Якщо запах сильний, то цю акулятину можна їсти. Мабуть.
Фото: Getty Images
Напевно, деякі з цих страв можуть здатися неїстівними, а деякі викликати огиду. Але для мешканців країн, до складу національної кухні яких вони входять, нічого особливого у цій їжі немає.
Зрештою, для мешканців багатьох інших країн й наше традиційне українське сало може здатися дуже екзотичним та дивним продуктом.
