Країна довгожителів, В’єтнам, розташована в Південно-Східній Азії і займає східну частину півострова Індокитай. На заході межує з Лаосом і Камбоджів, на півночі — з Китаєм. Омивається водами Південно-китайського моря. У В’єтнамі переважає гористий рельєф. Найвища точка – гора Фаншипан (3143 м).
Історія В’єтнаму
Історія В’єтнама налічує тисячі років. Перші його мешканці, найімовірніше, прийшли з Індонезії. У VII-VI століттях до н.е. у дельті Червоної річки, на півночі сучасного В’єтнаму виникла перша держава в’єтів – Ванланг. А у 258 року до н. е. тут оселилися племена аув’єтів із півдня Китаю. Один із їхніх вождів, Тхук Фан, став королем Ванланг і перейменував його на Аулак.
У II столітті до н. китайці завоювали землі вздовж Червоної річки і рушили на південь, щоб встановити там свій контроль. Місце було вкрай вигідним, адже В’єтнам знаходився якраз на шляху до багатої шовку та золота Індії.
Китайське панування тривало цілих 1000 років, і весь цей час в’єтнамський народ не переставав виборювати свою незалежність. Нарешті в 939 році полководець Нґо Кьен розбив китайську армію на річці Бать Данг і заснував нову в’єтську династію. З початку її правління та до 1009 року В’єтнам був феодальною державою.
Потім країна з офіційною назвою Дай В’єт вступила в період відродження та розвитку. З’явилися багато міст і портів, почала розвиватися торгівля з іншими країнами. Це не могло залишитися непоміченим, і з 1858 року В’єтнам почали поступово анексувати французи. Протягом 97 років (1858–1945) країна була напівфеодальною колонією.
1930 року у В’єтнамі з’явилася Комуністична партія. Саме вона стала головним орієнтиром у війні за національну незалежність. Після капітуляції Франції в 1940 році Французький Індокитай опинився під владою японців. Це був хороший шанс розпочати народне повстання, і в’єтнамці ним скористалися.
З 1945 до 1954 року В’єтнам вів війну проти французьких колонізаторів, яка завершилася підписанням Женевської угоди. Але В’єтнам був розділений на дві частини: Північна взяла курс перехід до соціалізму, а Південна залишалася під контролем французів. Країна була розділена понад 20 років.
Офіційне возз’єднання В’єтнаму відбулося 2 липня 1976 року, коли було проголошено Соціалістичну Республіку В’єтнам.
Визначні місця В’єтнаму
Багата природа, достаток культурних пам’яток та відносно невисокі ціни приваблюють все більшу кількість мандрівників у В’єтнам. Але оскільки туристичний напрямок у країні тільки розвивається, сервіс ще не досяг високого рівня, а місцеві жителі можуть здатися настирливими. Хоча все це компенсують пам’ятки, багато з яких входять до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО.
Центром культурного та суспільного життя у В’єтнамі є його столиця – Ханой. Місто це дуже стародавнє і еклектичне. Поряд із сучасними хмарочосами зі скла та бетону тут мирно сусідять храми, яким понад тисячу років.
Серед найцікавіших історичних пам’яток – пагода Чуа-Мот-Кіт, храм Бач-Ма, вежа Кот-Ко та гробниця Кінь-Тхієн. Остання, до речі, є частиною імператорського “Забороненого міста” XI століття. А щоб відчути дух країни, завітайте до Старого кварталу Ханою. Дуже колоритне і галасливе місце, де можна спробувати в’єтнамські делікатеси >і придбати оригінальні сувеніри. Тільки будьте обережні на дорогах: тут безперервний потік мотоциклів та велосипедів, а водії нерідко порушують правила.
Благо хаос, що панує в азіатських містах, завжди врівноважує незаймана природа. І В’єтнам щодо цього не виняток. Національний парк Фонгня-Кебанг займає величезну територію: площа лише центральної його частини становить 857,5 га. Карстові гори, яким 400 млн років, 300 печер (серед них гіганська, найбільша у світі печера Шондонг) та казкової краси незайманий ліс – головні багатства парку.
З півночі на південь В’єтнам розтягнувся вздовж Південно-Китайського моря, що забезпечило йому достаток чудових пісков.аних пляжів. Нячанг, Вунг Тау та бухта Хлонг ідеальні для молодіжного відпочинку. Тут добре розвинена інфраструктура та активне нічне життя. На острів Фукуок з’їжджаються дайвери, а Фантьєт та Лонгхай сподобаються сім’ям із дітьми. Пляжний сезон у В’єтнамі триває з листопада до лютого. Літо та початок осені – сезон дощів.
Що можна побачити у В’єтнамі
- Бухта Халонг
- місто Шапа
- Національний парк Фонгня-Кебанг
- пляжі на півдні країни
- Водоспад Понгур
Що спробувати
- бан куон (варіант пельменів, приготовлених на пару)
- ка кхо то (сом у карамельному соусі)
- нем (млинці з рисового борошна)
- морепродукти
- в’єтнамська кава
Національні свята та вихідні дні
рухлива дата між 21 січня і 21 лютого – В’єтнамський Новий рік, або Тет (за місячно-сонячним календарем «ам лити», одночасно з китайським новим роком)
30 квітня – День Перемоги (річниця капітуляції Південного В’єтнаму, 1974)
1 травня – День праці
2 вересня – День Національної Незалежності (1945)
