1. Грузія – маленька країна площею 69,7 тис. кв. км. За цим критерієм вона посідає 119 місце серед 193 держав – членів ООН. Для порівняння Україна зі своїми 603,7 тис. кв. км за розміром території посідає 44-те місце. При бажанні Грузію можна об’їхати всього за добу, але можна затриматися на місяць і аж ніяк не нудьгувати. Тут неймовірна природа, чудова кухня і величезна кількість пам’яток. У місцевих жителів є легенда, що пояснює таку привабливість грузинської землі за такої малої площі. Згідно з міфом, коли бог після створення світу роздавав землю різним народам, грузини запізнилися на зустріч. Напередодні вони всі були присутні на супрі – традиційному застілля, тому вранці проспали і прийшли, коли вся земля вже була розподілена. За однією версією, бог був зворушений чесністю і щирим каяттям народу, за іншою – грузини влаштували на честь Всевишнього своє фірмове застілля і той зрозумів, що заради таких веселощів можна і запізнитися. Але так чи інакше, бог вирішив віддати грузинському народу найкращу ділянку землі на всій планеті – ту, яку приберіг для самого себе.
2. Супра (грузинське застілля) визнана в Грузії пам’яткою нематеріальної культурної спадщини. Ця традиція поєднує в собі не лише вживання страв національної кухні і вина, а й обов’язкову наявність тамади, виголошування тостів і поліфонічний спів. Існує два типи супри: святкова, звана кеїпі, і поминальна, звана келехі і цліставі. Слово “супра” походить від грузинського “сапар”, тобто “скатертина”. Коли саме виникла ця культура, встановити точно неможливо. Але в 2006 році археологи знайшли бронзову статуетку юнака з рогом вина в піднятій руці, яку впізнали як «тамаду». Знахідка датується VII століттям до н.е.
3. Тамада є головною людиною під час грузинського застілля. Його слово за столом – закон. Тамада – це не професія, а покликання. Зазвичай тамаду обирає господар будинку з найбільш шанованих гостей. У Тбілісі, в історичному районі Старе місто, на вулиці Сіоні встановлено пам’ятник тамаді – копія вже згаданої стародавньої фігурки юнака з рогом.
Фото: Depositphotos
4. Грузини називають свою країну Сакартвело (країна картвелів). Назва походить від центральної історико-географічної області Картлі (Іберія у візантійських джерелах), де зародилася державність Грузії. У світі країну знають під англійським Georgia (Джорджія або Георгія), а російськомовні вживають слово «Грузія». Ці варіанти виникли від перської назви країни Гурджістан (країна вовків). У середні віки хрестоносці відвідали ці землі на своєму шляху до Єрусалима і помилково пояснили походження назви країни від імені святого Георгія, який давно вважається покровителем Грузії. Зараз у світі поступово дедалі частіше називають країну Сакартвело. А Литва пішла ще далі і в січні 2021 р. офіційно затвердила самоназву картвелів, яка тепер використовуватиметься в документах.
5. Кавказькі гори – найвищий гірський масив Європи, і в Грузії міститься друга за висотою вершина масиву – гора Шхара. Її висота – 5193 метрів над рівнем моря, на 400 метрів вище Монблану. У грецькій міфології Кавказ вважався одним із стовпів, на яких тримається світ. Саме тут Зевс прив’язав Прометея до скелі, щоб його клювали орли.
6. Грузинська громада Ушгулі – найвисокогірніший населений пункт у Європі: вона розташована на висоті 2200 км. Це не село, а саме громада – чотири села, що стоять поряд: Жибіані, Чвібіані, Чажаші і Муркмелі. Ушгулі розташована у Сванетії, в ній проживає всього близько 200 осіб. Але багато в чому завдяки архітектурному ансамблю громади, в якій збереглися будівлі ХI століття, Верхня Сванетія була внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Фото: Depositphotos
7. Грузія прийняла християнство ще в 319 році, тоді як Київську Русь Володимир хрестив у 988 році. На сьогоднішній день понад 90% населення сповідує православ’я. Місцеві жителі часто відвідують церкву, завжди хрестяться, проходячи або проїжджаючи повз храм, каплиці або встановлений на вулиці хрест. У Грузії головні православні свята є офіційними вихідними.
8. Грузинська не схожа ні на одну іншу мову світу. Вона належить до окремої, дуже давньої мовної групи і не пов’язана з мовами сусідів. У ній є рідкісні звуки: деякі приголосні, наприклад, вимовляються задньою частиною горла з різким несподіваним придихом. Крім того, грузини мають унікальний алфавіт, створений на основі арамейської мови, якою говорили за часів Ісуса. 33 літери цього алфавіту можуть здатися іноземцю дуже схожими між собою: черкнете трошки далі, ніж треба, і ваше “к” перетвориться на “в” або “п”. Але грузинське письмо красиве: суцільно завитки і візерунки. Три історичні різновиди грузинського письма: мрг(в)ловані: (кругле), нусхурі (рядкове) та мхедрулі (світське) ЮНЕСКО визнало світовою культурною спадщиною.
9. У грузинській мові немає поділу на чоловічий і жіночий рід, приналежність визначається згідно з контекстом. Тому знамените грузинське «Який гарний дівчина» – цілком правильне речення з точки зору грузина.
10. Грузія претендує на звання батьківщини вина. Його тут почали виробляти 7-8 тисяч років тому. Сьогодні країна може похвалитися 500 сортами культивованого винограду. Вино роблять практично в кожному будинку і п’ють з дуже юних років. Тисячолітня традиційна технологія витримування вина у великому глиняному посуді – квеврі, внесена до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Квеврі закопують у землю по саму горловину і закладають у нього виноград.
Фото: Depositphotos
11. Грузинське багатоголосся визнано ЮНЕСКО шедевром усної і нематеріальної спадщини людства. Традиційний спів завжди був невід’ємною частиною музичної культури і існування грузинського народу. Поліфонія є обов’язковим елементом традиційного застілля.
12. У надрах Грузії сховано 2400 мінеральних джерел. Особливо відоме в цьому плані Тбілісі, яке буквально стоїть на мінеральній воді. Його стара назва «Тифліс», «тепле джерело». Відвідування району Абанотубані – комплексу сірчаних лазень – є обов’язковим пунктом туристичної програми. Грузини вірять, що одна година в сірчаній воді позбавить від застуди на цілий рік.
13. Грузія – одна з небагатьох країн у світі, де ніколи не було антисемітизму. Історія країни свідчить, що перші євреї прибули до Грузії після завоювання Єрусалиму Навуходоносором у 586 році до н.е. Вони розселилися по всій території Грузії. У вересні 1998 року у Грузії масштабно відсвяткували 2600-річчя спільного проживання грузинів і євреїв.
14. У 1977 році американське космічне агентство NASA відправило в космос грузинську пісню «Чакруло» як зразок музичних здібностей людства. Це народна хорова застільна пісня, що з’явилася в Кахетії. Вона присвячена приготуванню воїнів до битви проти тирана, який пригнічував народ.
15. У грузинських багатоповерхівках часто зустрічаються ліфти з оплатою: щоб піднятися, треба опустити певну кількість монет у механізм. Спуск безкоштовний.
16. Приходячи в гості, грузини не знімають взуття. Якщо ви так зробите, господарі будинку можуть розцінити це як неповагу. Ще гірше, якщо ви попросите кімнатні тапочки. Узагалі, грузинська народна традиція вважає гостя посланцем Бога, тому до нього ставляться з великою повагою. Існує навіть повір’я, що час, проведений у спілкуванні з гостями, у рахунок життя не йде.
17. Хінкалі – одну з найвідоміших страв грузинської кухні – треба їсти тільки руками. Адже найцінніше в них не м’ясо, як у пельменях, а сік. Візьміть хінкалі за хвостик, надкусіть, випийте сік і тільки потім з’їжте решту. Так само руками їдять шашлики.
18. Ще одна знаменита грузинська страва – хачапурі, визнана пам’яткою нематеріальної культурної спадщини Грузії. Це національний борошняний виріб з начинкою. Але єдиного рецепта виготовлення хачапурі не існує: широко відомі хачапурі аджарські, мегрельські, імеретинські, гурійські, рачинські і так далі. Зокрема, аджарські хачапурі печуть у формі човника і заливають яйцем, рачинські та імеретинські – круглі, з фасолевою начинкою, звареною з рачинським беконом, мегрельські – теж круглі, але зверху вкриті сиром (сулугуні), гурійські хачапурі нагадують чебурек.
19. У деяких регіонах Грузії досі викрадають наречених, щоб змусити дівчину вийти заміж проти її волі. Викрадачів карають за всією суворістю закону (за викрадення за попередньою змовою передбачається до 10 років позбавлення волі), але шанувальники старовинної традиції досі на щось сподіваються.
20. У Грузії немає центрального опалення і гарячої води. Жителі самостійно встановлюють газові та електричні обігрівачі не лише в приватному секторі, а й у сучасних квартирах. Але вони є не в усіх будинках, тому перед орендою житла в несезон варто окремо поцікавитися у господаря, як обігрівається приміщення.
Фото: Depositphotos
