Кажани вперше набули здатності до ехолокації приблизно 65 мільйонів років тому. Вони своїм ротом або носом видають високочастотні “клацання”, а потім слухають відлуння, що відштовхується від об’єктів. Таким чином, кажани за допомогою звуку висвітлюють світ навколо них.
Завдяки ехолокації кажани отримують переваги у полюванні, недоступні іншим повітряним хижакам. Вони полюють уночі, а значить можуть переслідувати та з’їдати нічних комах.
Ця здатність кажанів поставила під серйозну загрозу комах, на яких миші полюють — таких, як цвіркуни, золотоокі, коники та інші. І багато з цих комах розвинули безліч заходів протидії, які допомагають їм вижити. Найпомітніше такі заходи протидії виявляються у нічних метеликів.
Розвиток нових органів
Багатьом нічних метеликів довелося розвинути вуха, чутливі до ехолокаційних клацань. Завдяки такому абсолютно новому для метеликів органу чуття вони здатні дізнатися, що кажан вже близько. І зробити щось, щоб уникнути нападу – наприклад, сховатися у листі чи полетіти.
Деякі метелики навіть навчилися видавати власні звуки, попереджаючи мишей про те, що вони отруйні. Метелик видає високочастотні клацання, які може чути кажан. І кажани досить швидко починають розуміти, що клацаючий метелик — несмачна їжа. Тож вони припиняють сприймати їх як здобич.
Деякі метелики здатні видавати звуки, які перебивають ехолокаційні клацання кажанів. Якщо їхні власні клацання перекриваються з клацаннями нічного хижака, що наближається, метелики здатні збити кажана з пантелику. І їх складніше зловити.
Фото: Getty Images
Китайський дубовий шовкопряд має звукопоглинальні крила, які служать акустичним камуфляжем.
Поглинання звуку
Але як захищаються метелики, які не мають вух? Їм довелося розробити пасивний захист. Це означає, що адаптація буде у метелика постійно, незалежно від того, є неподалік кажан чи ні.
Одним із варіантів такого захисту є акустичний камуфляж. Це звуковий варіант візуального камуфляжу. Візуальний камуфляж, наприклад, застосовує восьминіг, маскуючись під камінь, або комаха, маскуючись під лист.
Щоб зникнути від звуку, у метеликів на крилах і тілі з’явилися спеціалізовані лусочки, які поглинають звукову енергію, що видається кажаном. В результаті звукова луна від тіла метелика приглушується. Таким чином метеликам вдається буквально зникнути зі звукової картини нічного неба.
Вивчення властивостей звукопоглинальних лусочок нічних метеликів може стати в пригоді й людині. Ту ж методику можна буде використовувати для стін будівель біля шумних доріг або звукових студій.
Фото: phys.org
Приклади акустичних “обманок” у двох різних видів метеликів
Перенаправлення атаки
Інший приклад адаптації – акустичні “обманки”. Це звуковий еквівалент фальшивих “очей”, які можна помітити у риб та денних метеликів. Завдяки їм атака хижака перенаправляється від життєво важливої частини комахи, на зразок її голови, до відростків крил, які можна втратити без особливої шкоди.
У метеликів такими “обманками” стають витягнуті, перекручені утвори на кінцях крил. Також у деяких метеликів на задніх крилах є дуже довгі відростки, що закінчуються перекрученими ущільненнями. З їхньою допомогою метеликам вдається відбити звук і перенаправити його під безліччю різних кутів. В результаті кажан швидше атакує цей відросток, ніж уразливе тільце самого метелика.
Але еволюціонують не лише нічні метелики. Вчені знайшли кілька доказів того, що кажани змінюють свої ехолокаційні сигнали, щоб підкрастися до метеликів, які мають вуха. Але поки що неясно, чи вдається кажанам обійти акустичний камуфляж.
Зараз схоже метеликам вдається вигравати перегони за виживання, але у кажанів, напевно, напоготові є пара трюків у запасі.
За матеріалами Phys.0rg
Читайте також:
Таємне життя кажанів допомогло вирішити ботанічну загадку
